Rammstein vs Emigrate

[ivanna]

З зими не слухала Емігрейт (да, я звикла називати їх Емігратами, але українською ґрати – це решітка, тобто протилежне значення ніж те, що Ріхард вклав у цю назву). У кошмарі війни Емігрейт не було місця. Зараз, слухаючи Цайт, відчула жагуче бажання переслухати TPOM. Ох, Ріхард. Ріхард і його баланси. Він же робив ці два альбоми одночасно, і зробив їх: альбом Раммштайн – занадто Male, а альбом Емігрейт – занадто Female. Після прослуховування TPOM абсолютно зрозуміло, чому на Цайт нема вокалу Ріхарда на кшалт Дойчланд – куди з його жіночим голосочком на важкий-жорсткий Цайт?! Він оно після запису у Провансі повернувшись у Берлін зробив вокал YCRA таким, що хоч за голову хватайся і біжи перевіряй у клініці Зигзаг, чи не змінила Королева Круспе офіційно стать. Але попри протилежність цих альбомів, Ріхард умудрився не просто наповнити Цайт своєю альтернативщиною, а цілі шматки пісень перетащити туди, наприклад, Giftig має аранжировку з Rage.

Але ж до чого прекрасний TPOM, він по-новому вразив серце. І у новій реальності пісні набули ще глибшого змісту. Blood Stained Wedding – це як гімн нової реальності.
Кожен з нас задає собі це питання:
Is a nightmare never-ending?
Maybe I'm not here at all.
Кожен з нас це відчуває:
Say goodbye to all that I know…
Maybe God is running late…