Mrs. curator's diary

Інсайдні новини про Раммштайн. Все настільки в їхньому стилі, що взагалі це не новини, а очікуваний розвиток подій.

Мексиканський ДВД готовий. Але Ріхард незадоволений. І тому що Ріхард незадоволений, ніхто це ДВД видавати не буде, поки Ріхард не удовлетвориться.
Блять. Я раніше писала, що Ріхард шукає стару біженку собі в хатні робітниці. Може хтось влаштувати туди на роботу свою бабку із завданням огріти Ріхарда шваброю по голові? Щоб він перестав дурнею страждати. Бо якщо чекати на музичне задовільнення Ріхарда – хер ми дочекаємося чого-небуть.

Тілль запевняє усіх своїх блядей, що тур Раммштайн буде в 2027 чи 2028 році. Що п’ять раммштайнів розуміють потребу Тілля зробити сольний тур і будуть чекати на Тілля стільки, скільки тому потрібно. Тілля це так розчулило, що він ридав на руках і прочих органах своїх блядей, розмазуючи соплі зворушення, як сильно раммштайни його люблять. І як він любить їх, і як не зрівняти раммштайнів із власним туром, де він відчуває себе шлюхою.
П’ять благородних раммштайнів, які херять Раммштайн заради забаганок Тілля, точніше, заради великої ДРУЖБИ – ноу коментс. Ніхто в цих святих єдинорожках не сумнівався.

Хоча правду кажучи, сольний тур Тілля – це не забаганка, а життєва необхідність, оскільки Тіллю вкрай треба гроші. Погані дяді вимагають повернути борги. І тут знову на допомогу приходять святі єдинорожки: Шнайдер запропонував Тіллю позичити гроші. Може, таким чином Шнайдер хоче вибачитися перед Тіллем за свій публічний пост про блядей на початку скандалу влітку 2023, Тілля той пост ДУЖЕ розізлив і штовхнув його до заяв, що раммштайни його зрадили.

Щодо Шнайдера… Не дарма фрау Ульріка перетягує собі фізіономію, агресивно намагаючись омолодитися, і тримає супруга на цепку, а супруг публічно повзає перед нею на колінах. У Шнайдера є власна блядь, про що супруга прекрасно знає, і красива ідилія сімейних походів на концерти чи до друзів насправді маскує досить брудну і конфліктну реальність.

Короткий висновок. Всі раммштайни хочуть тур Раммштайн. Тому можна очікувати, що тур буде. Коли награються в благородство, удовлетворяться музично, повирішують сімейні проблеми та наберуться здоров'я.

Трохи новин із Берліну.

Ріхард не дарма сидів безвилазно в підвалі – він придумав нову музику. Ріхард написав багато нової музики і має безліч нових ідей. Тепер він хоче серйозно попрацювати над цією новою музикою, обробити й записати її. Він навіть налагодив стосунки із Скаєм і покликав Ская до себе, щоб традиційно працювати командою. Студійна робота має розпочатися в листопаді й триватиме довго.
Це все чудово, я рада за Ріхарда – для нього це справжня насолода. АЛЕ. Нічого з цього не означає, що нова музика дійде до стадії релізу. Скільки уже було такої музики? Кожної осені Ріхард засідає в студії, планує нові проєкти – а потім весь його ентузіазм розбивається об його перфекціонізм. Будемо сподіватися, що цього разу якийся прогрес буде, але не сильно. Хай краще буде сюрприз, якщо Ріхард дійсно народить щось.

Милий шрих до портрету Ріхарда – він обожнює український борщ. Не плутати з тими помиями, які варить русня під виглядом свого прости Господи «борщу». Ріхард настільки підсів на таку страву, що просить українку зварити йому найбільшу каструлю борщу, а потім заморожує його в морозилці, щоб надовго хватило. Тільки борщ для нього варять на яловичині, не канонічно.

Цікаве про Тілля.
Тілль глибоко розчарований у своєму сольному проєкті. Проще кажучи, заїбав його сольний проєкт. Тільки не може він його послати на свій улюблений орган, грошики за тур уже заплачені.
Щодо послать.
Зараз Тілль стверджує, що він ніколи не посилав Раммштайн і раммштайнів. Наявність безлічі живих свідків таких посилань геть не хвилює Тілля. Я маю сказати, що це не білочка у Тілля в голові, така зміна поведінки цілком свідома. Тіллю треба гроші, а сольне зборище уродців грошей йому не приносить. Звідси злість на сольне зборище уродців і бажання повернутися до заробітків Раммштайн. І це для нас є дуже добре. Похер, що спонукало Тілля знову любити Раммштайн, для нас причина не важлива – головне результат: Тілль готовий працювати з Раммштайн, а значить, раммштайни реально можуть щось зробити.
Позитивним бонусом є те, що Тілль перебуває в непоганому фізичному стані: дієта, мінімум наркоти й алкоголю, добрий зовнішній вигляд. Не треба хвилюватися, що він загнеться на наших очах.

Ріхард учора виставив на продаж десяток своїх б/у пікапів, прикрасивши їх автографами.
У Ріхарда все циклічно: минулого серпня він теж виставив на продаж пікапи, потім пішло обладнання й гітари. Типовий німець – одне й те ж кожен рік.
Лише одна відмінність: минулого року пікап коштував 209 доларів, а зараз 230 доларів. Інфляція, чо. Або ж без доходів від туру доводиться крутитися.
Отже, серпень для Ріхарда – це чергування відпочинку з копанням у своїх коморах.



Взагалі зараз повне дежавю з минулим роком. Наближається осінь – і Ріхарда знову розпирають ідеї. Він знову сповнений планів і сподівань, точно як минулої осені. Це в нього сезонне загострення, очевидно. Традиційно раммштайни збираються зібратися на Різдво: або сварка з Тіллем не вплинула на традицію, для німців традиції – це святе, або ж вони вже перебісилися й налагодили стосунки з Тіллем. На Різдво вони всі зустрінуться. Можна вже зараз впевнено сказати, що під час цієї зустрічі вони знову пересваряться й будуть ображатися першу половину 2026 року.
Хоча ця зустріч буде проходити в перерві сольного туру Тілля, може, Пауль і Тілль знайдуть спільну мову, порівнюючи узбецькі й киргизькі кишлаки.

Щодо киргизького кишлаку. Пауля сфотографували там 17 липня. Звукач Флоріан став постити зі студії на початку серпня. Хотілося б знати, як довго звукачі мікшували Мексиканський ДВД – вони почали вже після повернення Пауля чи ця робота тривала довго, коли Пауль був у Киргизії. Чому це цікаво – тому що в киргизьких єбенях немає нормального зв’язку. Взагалі зв’язку. Під час своїх туристичних митарств по кишлаках Пауль був відрізаний від колег і не міг ніяким чином консультувати робочий процес.

Шнайдер – це йобанийстид. От до чого привело його бунтарство зі знятою обручкою – тепер на колінах публічно перед супругою повзає.
І не треба розказувати мені про велике кохання. Я багато років спостерігала за «щасливими» парами, яких мій покійний чоловік лікував від сифілісу. Шнайдеру треба брати приклад з сімейства Ландерс, а не позоритися на весь світ.

І ще на сімейну тему. Додивилася, що Макс завела свій аккаунт в інсті в жовтні 2024, тільки вона два рази міняла ім’я. Схоже, це було їй подарунком на день народження – дозвіл зробити свою інсту, а, можливо, і повноцінний телефон.

Інсайдерські новини про Раммштайн.

Тілль зациклився на тому, що його ніхто не підтримав і усі кинули в скандалі з блядями. Це у нього вже стало формою психічного розладу. Ві не реагує ні на які аргументи і параноїдально вважає, що всі проти нього. Не тільки раммштайни. Недавно Біхач сильно захворів – так Тілль відмовився допомогти йому, бо Біхач теж гнусний предатель. Це Біхач, який жопу рвав перед Тіллем. Фанати теж предателі.
У той же час Тілль зараз веде здоровий образ життя маже без алкоголю й наркоти. Так що у нього вже просто шиза, йому вже не треба закидатися бухлом і наркотою, щоб дурню нести. Мозги у нього хворі й без професійного лікування толку не буде.

Ріхард недавно дзвонив Тіллю. Ріхард такий Ріхард. Ріхард намагається надоумити Тілля й відновити між ними зв’язок. Хоча на Різдво Ріхард так психанув, що чути про Тілля не міг. Але Ріхард не може довго сердитися, його попустило, і він намагається помиритися з родичем. Тільки Тілль не хоче миритися. Тілль послухав трохи Ріхардового «що ти дурак робиш» і відключився. Ріхард дзвонив другий раз, але Тілль просто не взяв трубку.
Ріхард зараз у дуже доброму веселому настрої, як це й видно з його інтерв’ю. Те, що на Раммштайн зараз стоїть хрест, його не засмучує.

Блять, у мене є новини з Круспе-дому. І це вже стає смішно, наскільки все котиться на улюблені хуї Тілля.

З Ріхардом зараз неможливо серйозно розмовляти про музику й роботу. Він усе переводить на недоречні жарти. Ріхард. Тупо жартує про роботу. І взагалі у Ріхарда в голові повна херня.

Дуже погана новина – Ріхард відштовхнув від себе Ская. Я влітку писала про те, як летц жаліється, що Ріхард користувався ним, погано з ним поводився і не платив. Тепер ситуація повторюється зі Скаєм. І якщо у випадку з летцем поведінку Ріхарда можна оправдати, бо летц все одно своє висасував з Ріхарда й добре користувався цими відносинами, то зі Скаєм ситуація зовсім інша. Скай нічим не заслужив такого відношення. Крім чисто людського фактору – Скай є важливою складовою Ріхардової музики. Починаючи з 2017 року всю свою музику – Раммштайн, Емігрейт, безліч закинутих ідей – Ріхард створював і записував із Скаєм. Якщо Скай не буде працювати з Ріхардом – про Емігрейт можна забути.
До речі, Скаєм користувався не лише Ріхард, а все сімейство Круспе. Я якось писала, що Кіра протягом 2024 року просіла в своїй музичній кар’єрі: ні новинок, ні виступів. 21 лютого цього року, після довгої перерви, вона, нарешті, виступила в клубі й представила нову музику. От тільки маленький нюанс – цю музику робив Кірі Скай.

У мене дуже сумні новини про Раммштайн.
На невизначений час Раммштайн – усьо.
Спасибі Тіллю.

У Ріхарда восени був величезний ентузіазм і плани щодо Раммштайн. Він вирішив таки зробити ще один альбом з пісень, які не увійшли в Спичку й Цайт, і хоча жоден інший раммштайн не розділяв ентузіазму Ріхарда, Ріхарда це не зупиняло. Він планував у травні 2025 засадити раммштайнів працювати над альбомом – точно як зробив із Цайт у 2020, тоді він теж у травні засадив колег працювати. Раммштайни мали зустрітися перед Різдвом і визначити, що і як робити.
Вони зустрілися.
Після цієї зустрічі вони сказали, що у них немає ніякого бажання контактувати з Тіллем. Не те що працювати разом – взагалі бачити його не хочуть. Навіть Ріхард – Ріхард з його одержимістю роботою і величезним добрим серцем – тепер не хоче мати з Тіллем нічого спільного.
Тілль має аналогічні почуття щодо раммштайнів. Наприкінці різдвяної зустрічі він послав їх всіх нахер.

Тілль повністю втратив розум. Тілль постійно вживає алкоголь і наркотики в небезпечних дозах. Тілль цілодобово приймає віагру – навіть якщо не збирається мати секс, просто ковтає її як аскорбінку. У Тілля в голові повний мрак. Він оточив себе найгіршими представниками роду людського.
Це інсайд від наближених людей, але і без нього по новинам з Дубаї можна уявити картину. Оте різання рук і малювання власною кров’ю чого варте, і це не ліміт Тіллевої шизи.
Враховуючи вік Тілля і те, що навіть залізний німецький організм має ліміти – Тілль ставить під загрозу своє життя у самому буквальному сенсі. І він відштовхнув від себе усіх, хто хотів допомогти.

Можливо, раммштайнів попусте, і вони знову спробують достукатися до Тілля. Можливо, Тілль трохи прийде до тями. Можливо, раммштайни таки зроблять альбом – без Тілля, використають старі демо. Всяке може бути, життя непередбачуване. Але на даний момент ситуація така.

Випав у стрічці графік туру Тілля, і я згадала, що хотіла написати про нього.

Якось у коментах мені написали, що поки Тілль їздить у турах – він живий, тож хай їздить, похер, що тури уйобищні, головне – зберегти Тілля.
І це дійсно так. Тіллю потрібно виступати перед народом. Він шоумен і живиться енергією глядачів свого перфомансу. Тілль не Ріхард, щоб мурувати себе в студії, та сам Ріхард казав, що для Тілля музична складова не є важливою, для нього головне шоу, тому Ріхард ніколи не буде брати участь у сольній творчості Тілля.
Підтвердження цієї істини було нинішньої осені.
У сольний тур Тілль поїхав зі страшною депресією, а повернувся живчиком. Його близькі друзі були приголомшені, наскільки покращився ментальний стан Тілля. Хоча зовні він виглядає страшно, його худоба й нездоровий вигляд лякають – але лякатися нема чого, всередині у нього стан задовільний. А фізичне виснаження чи ту алко-нарко-блядську дозу, яку він отримує за тур, вилікувати набагато простіше, ніж клінічну депресію.
Тож хай їздить.

Щодо насиченого концертного графіку Тілля на 2025 рік. Як я писала раніше, у Тілля погані фінансові справи, а концерти – найефективніше та найшвидше джерело прибутку. У нинішній музичній індустрії концерти приносять набагато більше грошей, ніж випуск музики.
Русня своїм позовом проти Тілля на 635 тисяч євро вибрала момент, коли Тілль найбільш фінансово вразливий. Наче уйобки спеціально вичікували. Не знаю, як фізично русня може здерти з Тілля гроші, але Тілль реально боїться цього. Може, анар ссикує, що з нього здеруть, у нього ж є якийся бізнес у раші, тож анар змусить Тілля заплатити, щоб відмазати себе. Хз, вся ця історія темна і брудна.

Однак перед цим Тіллю вже довелося розпрощатися з величезною сумою грошей. У цьому році Тілль заплатив 500 тисяч євро своєму адвокату по справі блядей. Здається, десь у серпні заплатив – і це наштовхує на роздуми, чи не тому Тілль психанув на раммштайнів. Тілль у серпні-вересні заявляв усім і кожному, що раммштайни недостатньо підтримали його в скандалі з блядями. Тобто того, що вони привселюдно стояли поруч з ним на сцені, Тіллю було недостатньо. Може, Тілль думав, що ООО Раммштайн заплатить його адвокату? Однак цього не сталося, Раммштайн не спішить фінансово покривати гріхи Тілля, Тіллю довелося платити зі своєї кишені – і як результат образа на раммштайнів. Це лише логічне припущення, виведене з двох реальних фактів: Тілль заплатив пів мільйона євро адвокату й Тілль був ображений на раммштайнів.

Нарешті новини про Раммштайн. Новини сугубо неофіційні, це внутрішній інсайд.

22 грудня раммштайни будуть збиратися разом, щоб підвести підсумки. Не треба лякатися слова «підсумки», це не в сенсі, що підвели підсумок, поставили крапку і адью, це просто зібралися і поговорили. Схоже, традиційний збір раммштайнів, який раніше щорічно відбувався у вересні, тепер перенесений на перед-Різдво – у минулому році теж так само перед Різдвом збиралися. Тоді це було в Пауля й було справжнім святом. У цьому році 22 грудня – це неділя, теж можна душевно посвяткувати 4 Адвент, було б бажання.
Не знаю, як щодо бажання святкувати, але те, що у раммштайнів з’явилося бажання зібратися всім колективом – це чудово. Точніше, що у Тілля попустили психи, він забув, що грозився ніколи не розмовляти з раммштайнами, і у грудні приїде на зустріч. Все добре. При особистій зустрічі вони обнімуться, і Тілль остаточно заспокоїться: припри всі свої психи, він любить раммштайнів. Може, тому Ріхард зараз ходить з таким задоволеним личком, наче кішечка з мискою сливок – бо в сім’ї Раммштайн все налагодилося, рішення про зустріч було прийняте буквально у ці дні.

Щодо Ріхарда. Є підстави вважати, що Ріхард дійсно весь час проводив у студії, працюючи над музикою. Само собою, ніякого результату його роботи ми не почуємо, але, принаймні, Ріхард щасливий.
А ще мені цікаво, чи не допомагав Ріхард з альбом Флаке. Вони в музичному плані дуже близько контактують, і Ріхард міг запропонувати свою допомогу. А Флаке не мав сили духу відмовити. Хочу побачити буклет альбому з титрами, однак Ріхард міг захотіти не афішувати свою участь.

Ще трохи цікавинок про Ріхарда.

Хоча Ріхард курить як диха, й цигарка є його постійним атрибутом, Ріхард не любить запаху недопалків. Мені казали, що це типово для завзятих курців – недопалки їм смердять.
В тему куріння. Вікно підвального кубельця Ріхарда постійно відчинене на провітрювання, здається, його ніколи не зачиняють – при тому що воно виходить на тротуар, і всередину з вулиці потрапляє бруд, пил і гази машин.

Ріхард відвідує Netto і Lidl. Що знову підтверджує закон протилежностей Круспе-Ландерса: у Пауля Rewe – значить у Ріхарда конкурентні мережі супермаркетів.

Повернулася я додому. Вночі виходжу з автобуса в своєму місті, і перше, що я чую – сирена. Все як завжди. Таки я була не права, є в Україні стабільність. Стабільний пиздець.
Тепер треба усвідомити все те, що було, й що я дізналася під час цієї поїздки. Можу лише сказати, що мої знання піднялися на рівень вище.
Взагалі поїздка видалася інформативною та насиченою. У всіх аспектах, навіть професійному. У берлінському музеї я вдосталь нароздивлялася, як там оформлюють експозиції, як створюють та розміщують етикетаж, яке обладнання використовується й прочі тонкощі музейної справи.

Приїхала у Берлін я о 4 ранку. Заселення в готель – о 15. Тож весь цей час було використано для культурних подорожей. З рюкзачком за спиною, у якому мої всі земні пожитки, взяті в дорогу. Весь день йшов дощ, тож доводилося постійно ходити. Дощовий Берлін перед світанком справляє особливе враження. До речі, це я вперше потрапила в дощовий Берлін, всі минулі мої приїзди сюди відбувалися при сонячній погоді. Дощовий Берлін цілком заслуговує на характеристику Ріхарда, що він сірий й гнітючий. Взагалі, канєшно, після казкової Праги з її шпилями німецька тяжеловісність Берліну особливо відчувається.



Бароковий замок Шарлоттенбург прекрасний, а на стежках його парку відчуваєш, як жили аристократи давно минулої епохи. Умілили оливи в кадках – ну точно як на даху.



Оселилася я в своєму улюбленому готелі між Александрплатц та кладовищем: ідеальне розташування, нормальні ціни. Взагалі з цінами в Берліні норм, на відміну від дуже дорогої Праги. Нинішній Берлін нагадав мені Нью-Йорк кілька десятиліть тому, увесь час у голові були Ріхардові рядки: Culture clash and sidewalk trash. Така суміш культур, графіті повсюди… Українців стало менше, ніж два роки тому, і тут переважно вихідці зі східних російськомовних регіонів – знову проведу паралель з Прагою: там живуть переважно українці з Західної України. Канєшно, біженці із Західної України, так само як і біженці з умовно спокійної Центральної України – це окрема тема, але я не буду розвивати її. Є в Берліні русня в її найхарактернішому прояві: в метро дві старі баби біля мене обурювалися «почему хохлам не було ответа за Курск», в іншому метро бомжацька родина з трьох осіб жалілася, що їм не дають збирати пляшки на Александрплац.



Берлінська стіна, точніше, меморіал з її залишками – страшне місце. Земля пропитана вайбами зла й болю. Портрети загиблих гостро нагадали наш меморіал Небесної Сотні в Києві, створений після Майдану. Європейська столиця, в центрі якої гинули люди через мертвеччині щупальця радянського тоталітаризму. Ситі затишні жителі Заходу не можуть повною мірою усвідомити цей біль. Є місця сили, а це – місце смерті.

Прогулянка в районі Мауер-парку принесла кілька сюрпризів. Зокрема, я була здивована тим, як виглядає Люхенер-штрассе, де в 1988 році оселився Ріхард – вона має дуже красиву забудову, в архітектурному плані вона набагато більш вражаюча, ніж той район, де Ріхард живе зараз. Але Ріхард, вибираючи собі місце для постійного дому, орієнтувався на вайби, а не архітектурний стиль.

Раммшоп. Дуже рада, що я в п’ятницю з’їздила туди й позаглядала по вікнах. Бо той факт, що манатки з туру не продали й не віддали в переробку, а старанно запакували на майбутнє, є дуже позитивним і несе надію. А після видовища муміфікованого костюмчика Ландерса та привиду халатика Ріхарда позитивна надія ой як потрібна.
У суботу чомусь зручну мені електричку відмінили, тож довелося їхати електричкою до Панкова, а звідти сільським автобусом. Реально як по селу. Тож я вдосталь надивилася, де живе Шнайдер – там весь район забудований вуличками з такими затишними сімейними будинками за милою огорожею. Дуже тихо й спокійно.
Що умілило біля раммшопу – це бур’яни. Між раммшопом та станцією електрички простягаються березова рощиця й порослі бур’яном пустирі, так от цей бур’ян точно такий, як ріс біля дому мого дідуся, така ностальгія нахлинула: дзвіночки, цикорій, будяк…



Після раммшопу я збиралася відразу поїхати в берлінський музей, але в останню мить вирішила заскочити в готель переодягнутися. Ось так я побачила Ріхарда на трамвайній зупинці. Якби я на ходу не змінила плани, якби в трамваї дивилася в іншу сторону… Воістину це було втручання вищих сил. За 20 хвилин спостерігання за Ріхардом я дізналася про реального, справжнього Ріхарда більше, ніж можна собі уявити. Таке одкровення має негативні наслідки: тепер мені важко поєднати цього живого Ріхарда з Ріхардом на сцені. Пройде немало часу, ніж я стану знову дивитися концертні відео. Колись я, може, напишу про те, що я бачила. Що я можу сказати зараз. Ріхард вживу в реальному світі свого рідного міста такий самий не від світу цього, як і в турі Раммштайн. Він нічого не помічає навкруги. Принцип «бачу ціль – не бачу перешкод» діє навіть у таких буденних справах, як перехід дороги. Він виділяється навіть у Берліні, де нормою є самий дикий вибір одягу. Причому не можна сказати, щоб червона кєпочка якось вирізнялась на загальному фоні різноманіття берлінської моди, тут справа не в кєпочкі, сам Ріхард випромінює якісь вайби, що відокремлюють його від загальної маси людей. Ріхарда пізнають на вулиці – якісь два хлопця проходячи повз нього таращилися так, що ледве голови не вивернули, але Ріхард абсолютно не помічав цього, зайнятий своєю справою. На той момент справою було шукати щось у кишені. Боже, він так довго колупається в кишенях, я не знаю, чи то невдалий покрій кишень пальто, чи то просто Ріхард настільки на своїй хвилі.
Круспе-дім також пізнають. На моїх очах якась цілком прилічного виду компанія зупинилася навпроти Круспе-дому й стала відверто фотографувати дах. Ну я теж прилічного виду дівчина… Щодо жильців Круспе-дому: після того, як ДіРадо став персональним асистентом Ріхарда в турі, ДіРадо отримав особливий статус - їхній родині виділили ще одну квартиру під бізнес.

Описувати Новий Музей не буду, це треба бачити. У своїй персональній інсті я позаливала фото звідти. Найбільш моторошне враження справляють не скелети, а очі на антропоморфних саркофагах. Наче мумія дивиться на тебе з того світу. Жуткіше виглядає лише костюмчик Ландерс у такій же вітрині.



Ще допишу про раммшоп. Ріхард хоч і володіє ним, але я там не відчула абсолютно ніякого його впливу. Там немає Ріхардового почуття естетизму та витонченості. Це торгова лавка з бойким бізнесом - тобто типово геррове.