Mrs. curator's diary

Якийся нідерландський гітарний журнал у червневому номері опублікував статтю про Ріхарда і RZK-III. Тут цей журнал продається на сайті видання, коштує 8,5 євро
https://muziekmagazines.nl/shop/gitarist/3/?fbclid=PAQ0xDSwKmliFleHRuA2FlbQIxMQABpyQkjk3X_ZBRIfjNfjAdzcPbakkpSu_nXCgFS_9rNhk2MUYOwgI51B95B3Z3_aem_gsxYMdzPbA9BXX6WTkjFYg



Раммшоп видав велику колекцію новинок: футболки, кофти - і деякі екземпляри вельми непогані. Добре, що оновилися, хоч якийся сенс працювати щотижня.

Ти диви як кучно гітаристи пішли. Вчора був Ріхард, сьогодні Пауль об’явився. Пауль досі на острові – надовго він там оселився, минуле фото було 20 травня. Це якщо фото свіже, бо у цього фото такий вигляд, наче його з екрану перефотографували іншим телефоном, скріншот по методу Ріхарда Круспе. Таке враження, що Пауль тільки по магазинам і ходить. Виглядає Пауль стабільно чудово. Людина відпочиває і насолоджується життям. Як типово: Ріхард у фінській студії сидить за міксом ДВД, а Пауль на острові вигрівається.

Трохи приватної інформації про Раммштайн.

Як виявилося, проблема між Тіллем і Ріхардом у тім, що Тілля бісить занадто сильна опіка Ріхарда. Ріхард поводиться з Тіллем як із маленькою дитиною. Це взагалі не дивує, це типовий Ріхард, який любить свого родича й турбується про нього, ми всі бачили в турах 2023 і 2024, як Ріхард навіть додому не повертався, щоб нянькою слідувати за Тіллем. Але Тілля це бісить. Цією весною у Ріхарда й Тілля одночасно була проблема з коліном. Проблема серйозна, їм ставили дренаж. Ріхард дренаж вийняв і виконував усі настанови лікаря, а Тілль із дренажем поперся за пригодами в Дубаї. Тому Ріхард і дзвонив Тіллю - щоб проконтролювати його коліно, щоб Тілль не наробив собі гірше. А Тілль кинув трубку.
От що у Ріхарда на рівному місці без навантажень туру проблема з ногою загострилася - це погана новина. Однак взагалі Ріхард почувається добре, він весною навіть у Америку літав. Зачастив він туди, він осінню там був.

Риторика Тілля щодо Раммштайн змінюється. У Тілля закінчуються гроші: прибуток із сольних турів він уже отримав, а на видатки туру в нього грошей немає. Тому чи сам Тілль замислюється про повернення до Раммштайн, чи анар його підштовхує до цього.

Щодо грошей. Раммштайни вважають, що вони не відробили вкладені в сцену стадіонних турів гроші. За задумкою стадіонних турів мало бути більше, вони передчасно обірвали цю епопею.
Ця новина, по-перше, викликає запитання, а скільки ж коштувала та грандіозна сцена, якщо чотири тури її не окупили. Зрозуміло, що видатки на стадіонні тури колосальні й зʼїдають левову частку прибутків, але все одно.
По-друге, ідея Раммштайнів ще рік-два їздити з усе тим же шоу, яке мінімально змінене парою пісень, з усе тим же Енгель під дзенькання піанінних тьоток - ця ідея не викликає ентузіазму. Тоді стадіонні тури перетворилися б на автоматичне відпрацювання і реально набридли б. Може, канєшно, Раммштайни думали перенести це шоу в Латинську Америку - але я не уявляю, як вони могли зробити це з такою сценою. Тепер, якщо Раммштайн повернуться до концертної діяльності, у них буде проблема зі сценою: вони побояться вкласти гроші в щось настільки ж грандіозне, але їм треба буде щось не менш видовищне. І у співвідношенні ціна-якість переможе сценічний аналог дерматину з рукавів Ріхарда.

Зараз Тілль готується до свого туру, він досі майже чистий і тверезий, але з головою в нього не все гаразд, у нього вже яскраво виражений обсесивно-компульсивний розлад (хоча у кого його немає при нинішньому житті).
Ріхард щось музицирує потрохи для душі, але серйозно нічого не пише.

Свіжий Пауль з’явився вчора. Пауль відпочиває на своєму улюбленому острові Хіддензе. Пауль традиційно щасливій і задоволений, катається на веліку, бузок квітне. Пауль веліком приїхав купити газети в сільський магазин, цікавиться новинами наш політично підкований Пауль. Це вперше з 2021 року у Пауля вільний травень, і він має повне право насолоджуватися відпочинком.



Ще новини Раммштайн. Раммшоп оголосив дати роботи на червень – і знову фізичний магазин працюватиме щотижнево вперемішку по буднім і вихідним дням. Хммм… Ну вдалої торгівлі, може, влітку в фанів почнеться загострення, бо як собачки Павлова всі звикли до турів у цей період, і з відчаю народ кинеться скупляти з раммшопу все, що валялося там роками.
Раммшоп працюватиме:
Четвер 22 травня – з 10:00 до 18:00
Субота 31 травня – з 10:00 до 14:00
Четвер 5 червня – з 10:00 до 18:00
П’ятниця 13 червня – з 10:00 до 18:00
П’ятниця 20 червня – з 10:00 до 18:00
Субота 28 червня – з 10:00 до 14:00

Щодо річниці туру. Я добре розумію людей, які ностальгують у річницю своїх концертів – сама важко пережила дні, коли була річниця Праги. Але я не розумію людей, які чи не кожного дня протягом цього року постили й досі постять відосики зі знятими за три кілометри вогнями сцени з підписами на кшталт «поверніть мене туди». Люди, алльо, пройшов рік. Невже за цей рік у вас у житті більше не було нічого хорошого чи ви не очікуєте на щось хороше? Стадіонний тур Раммштайн – це така подія, що відклала відбиток на все життя, змінила життя. Але зараз це вже історія. Не настільки давня історія, щоб досліджувати її, заново відкриваючи для себе й світу це диво. Поки що це просто вчорашній день. А сонце світить над днем сьогоднішнім.

Пауль вчора на дні народження Шнайдера з самим Шнайдером і його корешами. Логічно припустити, що напроти них сидять фрау Ульріка і фрау Аріелла. Гуляли в гриль-барі Royall Grill в центрі Берліну напроти Музейного острова.
Щось у Пауля занадто багато серйозності в очах для такої події, а от Шнайдер весь поплив від щастя. Чудово, що любі друзі разом: попри все, що відбувається з Раммштайн, вони продовжують дружити, і це головне.




Протягом травня триває акція Раммшопу щотижневої роботи по п’ятницям. Подивилася я на рідкі фотозвіти. Я б не сказала, що ця акція успішна – народу мало. Нема черги під магазином, магазин напівпорожній – і в плані людей, і в плані товару. Не настільки люди збуджені Раммштайн, щоб щотижня в будній день відвідувати Раммшоп. Таку акцію треба було робити чи приуроченою якійсь визначній події на кшталт нового релізу (ха-ха), чи до Різдва.

Блять. Свіже інтерв’ю Ріхарда, яке він дав для німецького гітарного сайту. І я маю сказати, що нічого хорошого Ріхард не каже https://www.bonedo.de/artikel/rammstein-gitarrist-richard-z-kruspe-im-interview/

Майже все інтерв’ю – повторення вже сказаного в попередніх розмовах з журналістами.
Про форму гітари – тут хіба що Ріхард добавив, що для кліпу Freeze My Mind він шукав гітару, яка мала вигляд аля 1970-ті. Про бридж, головку грифу, деревину, кнопочку kill switch, пікап – все це я вже писала кілька разів і повторювати не буду, тим більше, що всі ці деталі цікаві лише знавцям гітар.

Цікаве питання про студію Ріхарда.
Інтерв’юер згадав про мікрофонних роботів, якими Ріхард хвастався в ЛІФАД-часи. Виявляється, ці роботи досі живі, Ріхард користується ними. Нічого майже не змінилося в його студії. Хоча зараз Ріхард працює з Кемперами, але також використовує своє старе аналогове обладнання, а в турі-2024 навіть возив його з собою.

Про процес запису альбомів.
Ріхард розхвалив Ская, вони записують альбоми разом, їхні ідеї щодо гітар співпадають. Скай працює з Емігрейт і також записував гітари для двох крайніх альбомів Раммштайн. Ріхард ненавидить процес редагування, і тут Скай дуже допомагає. Свої соло Ріхард записує сам. Раніше треба було все тримати в голові і потім записувати з першого-другого разу, а зараз Ріхард просто імпровізує й відразу записує, потім він може вибрати й нарізати з цих записів все, що завгодно.

Про Емігрейт.
Тут я процитую:
I always have ideas, but fortunately I'm in a situation where I'm not under any pressure, either from outside or from myself. I also have the feeling that creative time changes a bit with age and becomes less. I've already done a lot of things, and so I'm waiting for the moment when something comes along that I really want to do. I lack the motivation to simply record an album because it's time-consuming. At the moment, there isn't a brilliant idea worth pursuing.
I used to put that pressure on myself, and it was extremely detrimental to my health. Of course, not having any pressure or deadlines is sometimes a problem, because you often have so much time on your hands. I own two studios, and sometimes I just play with my equipment "for fun." I often ask myself whether making music is actually something I want to continue doing, or something that will have a lasting impact on my life—although I haven't found a definitive answer to that question yet.
Багато слів, суть яких одна: Ріхард нічого не робить і не збирається робити. У нього немає натхнення, він тече по течії життя й чекає, що щось звалиться йому на голову. Форсувати події сам він не збирається.
Ріхард був правий, коли стверджував, що він може творити лише в стані страждання. Чим сильніші страждання – тим більше натхнення. Зараз Ріхард спокійний і щасливий, тож у нього немає потреби виплескувати себе в музиці. А напрягатися просто так йому нецікаво.
Щодо останнього речення – ну це вже смішно. Ріхард уже років 20 розказує, що не впевнений, чи музика є його призванням, але одна справа казати це в 40+ років, але коли тобі скоро буде 60 років, і 45 з них ти займаєшся музикою – ну алльо.

Про Раммштайн.
Також цитую:
There are no concrete plans. I always explain it like this: Rammstein is a house that was built a long time ago. There are six apartments in the house, and a few have moved out at the moment. Maybe they'll come back, maybe not – but the house will always be there. However, we've been working on a live DVD that we recorded in Mexico for two years. It's coming out soon, and we're currently mixing it. Everything else is far in the future, and I'm also happy that I don't know what will happen. It's an open story, which is a very nice feeling.
You also have to be grateful for what you've achieved in life. That's not always easy, because you always make music to feel worthwhile. If that's gone, other problems arise that you have to solve, like asking yourself, "What am I still worth?" You shouldn't give in to that pressure. But of course, everyone sees it differently. I'm currently searching and don't know what I'll find yet. For example, I haven't managed to find a real "hobby" yet. That's definitely still on my list (laughs).
КІЛЬКА квартир пустих??? Це що за новини? Тілль з’їхав з дому Раммштайн, а ще хто? «Можливо, не повернуться» - ну після цього говорити вже нема про що.
Щодо Мексиканського ДВД – удачі з мікшуванням, подивимося, наскільки «скоро» це буде. Прикметно, що Ріхард не згадав про документальний фільм. Це треба розуміти, що документалка всьо? Ну в принципі дійсно не варто показувати документалку про те, як вони люблять один одного в Раммштайн, коли кілька квартир пусті.
Сам Ріхард може говорити що завгодно про те, як добре мати відкрите майбутнє – але знову-таки варто загадати про вік. «Далеке майбутнє» - це наша пенсія, і навіть залізні німецькі організми раммштайнів мають не так уже багато часу до своєї власної пенсії. Виходити на сцену в 90 років – не найкраща ідея.
Знову про пошук себе – Ріхарду явно нема чим зайнятися, і він хернею страждає.

Отака хуйня, малята (с)

Ще одне інтерв’ю Ріхарда, цього разу для угорського видання https://www.zeneszmagazin.hu/zenei-hirek/6762-richard-kruspe-val-a-rammstein-gitarosaval-beszelgettunk?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAacFHT-Ijp5kZsFdRkLOKgjXEchejqorzInn0W29vdjFuER-boFffoabiorc6A_aem_79g_1srZS2eMO4diCKNpLg

Ріхард зробив це інтерв’ю через Zoom на тому тижні – схоже, він на тому тижні масово відповів журналістам, за пару днів наверстав те, що мав зробити ще в січні. Цікаво, чому він у січні, при релізі гітари, не зробив усі ці інтерв’ю, журналісти мали атакувати його. Схоже, у Ріхарда тоді геть не було настрою для такої діяльності, я писала про те, що Ріхард взагалі був у дуже дивному настрої взимку – не депресивному, а саме дивному, і лише зараз у квітні, його, схоже, попустило, і він знову схожий на милого звичайного Ріхарда.

Судячи з тексту інтерв’ю – це самий звичайний Ріхард, яким він був крайні шість років, безкінечно позитивний і приємний співбесідник.

Перше питання про форму гітари, і Ріхард повторює добре знайому історію про зйомки кліпу FMM. Посміхає фраза: «I was really drawn to its masculine look and raw sound» - о дааа, masculine просто необхідно для компенсації жіночності нинішнього Ріхарда, щоб був баланс.

Друге питання про голівку грифу, чому Ріхард змінив її.
Ріхард такий Ріхард: оригінальна голівка грифу Фенікс-гітар була зроблена такої форми для того, щоб збалансувати важку гітару. Ріхард вирішив, що йому це не потрібно, йому подобається його голівка, і він приліпив її на Фенікс – попри заперечення гітарних спеціалістів. Ріхард видає шикарну фразу: «Often people have a hard time breaking away from old familiar things and starting to experiment.» - шикарну, тому що Ріхард має усі риси консервативного німця. Але справедливості ради варто зазначити, що Ріхард дійсно має сміливість експериментувати і використовує цю сміливість.

Третє питання, чому гітара зроблена з вільхи – як усі попередні гітари Ріхарда.
Ріхард пояснює, що через складну логістику – прототипи робляться в Японії та доставляються в Берлін – Ріхард має бути впевнений у базових компонентах: «That's why I didn't want to experiment with components that had already proven themselves.» - це трохи заперечує попередню фразу про експерименти. Точніше, доповнює попередню фразу: Ріхард любить експериментувати, але там, де це стосується гітарної начинки, а яке дерево – йому без різниці, аби не важке, і раз вільха перевірена часом, то най буде. І далі Ріхард сам без запитання детально розказує свою улюблену історію про вибір бриджу для цієї гітари.

Далі розмова переходить на пікапи, чому Ріхард свторив свої власні з Fishman: «I had the opportunity to boost certain frequencies, which helped me make my own sound even better.»

Наступне питання про кнопочку kill switch. Ріхард каже все те ж, що й раніше, але миле доповнення: « I've been using the kill switch a lot lately on the last tour, even though Rammstein's music doesn't necessarily give it much room.» - Боооже, виявляється, йому ця кнопочка нафіг не потрібна для гри пісень Раммштайн, він зробив її чисто для задоволення – і всі бачили в турі, яке задоволення він отримує.

Інтерв’юер якийся озабечений деревиною, причепився до Ріхарда, чому для грифу він використовує рожеве дерево, а не чорне. Ріхард відповів, що він грав на рожевому дереві усе своє життя, і йому не цікаво експериментувати з цим.

У турі Ріхард використовує 8-10 гітар плюс запасні, також гітари з вбудованою піротехнікою. «Of course, the RZK-III is my favorite lately because I love the masculine look of it and I feel really comfortable with it on stage, but regardless, I play all three of my signature guitars at concerts, in three different tunings: Standard E, Drop D and Drop C.» - і знову це masculine, Ріхард реально повернутий на цьому.

Далі дуже довга й нудна розмова про посилювачі.

Інтерв’ю закінчується угорським демо-відео RZK-III, яким Ріхард реально зацікавився – що підтверджує мою раніше висказану думку про те, що з Ріхардом знову дуже легко спілкуватися, він повернувся в свій нормальний стан, який можна описати як «дружелюбний песик».

Ще одне інтерв’ю Ріхарда – тепер аудіо. Оце Ріхард дає: то місяцями нічого, то відкрився для журналістів https://youtu.be/MBLIyYvjPgA?si=RHKH2CXCxUyR4uRX

Ріхард явно у чудовому настрої, багато сміється, голос його як оксамит. Але він важко підбирає слова – чи у нього думки розбігаються, чи втратив навички.

Перше питання про те, як грати в дощ, бо інтерв’юер був на концерті в Барселоні-2024. Ріхард детально описує свої відчуття, і одне з його задоволень від гри під дощем – це те, що дощ допомагає ослабити контроль, дає spontaneous things. Ріхарду це подобається. Технічних проблем ніколи не було, а якби й були – Ріхард сміється: "I would bring something good". Коли ллє дощ, можна не намагатися бути дотошним і скрупульозним німцем.

Ріхард підтвердив, що зараз Раммштайн використовують сотню фур для перевезення обладнання в турі, і відповів на питання, як це було в Херцеляйд-еру: тоді це була одна фура, і концерти були простіше, і для більшої аудиторії треба більше спецефектів, бо оскільки пісні Раммштайн не грали по радіо, треба було чіпляти людей чимось іншим.
На початку лише Тілль мав дозвіл на використання спецефектів, і були невеликі інциденти – Ріхард згадав, як на концерті вивіска упала на людей – тож раммштайни усвідомили, що треба стати більш професійними в цьому плані.

Далі розмова переходить на те, як після Зензухт Раммштайн виросли з Муттер, і Ріхард розказує, що коли вони почали, то були як діти, і в процесі розвивалися. Ріхард зберіг звичку називати альбом не Mutter, а Mother – він робив так від релізу цього альбому. Ріхард каже, що тоді він був на своєму піку, він без зупинки грав на гітарі, і це дратувало оточуючих. Сам Ріхард тоді був інший, він слухав іншу музику, але це нормально – розвиватися й робити кожен альбом різним. Сам Ріхард досі любить і виділяє альбом Муттер.

Наступне питання про нову RZK-III. Ріхард розповідів уже відому по відео-інтерв’ю історію, як йому сподобалася гітара на зйомках кліпу Freeze My Mind. Ріхард вперше використав гітару граючи стоячи вживу, а не сидячи в студії, і йому сподобалося, як відчувається корпус цієї гітари. Круспе-аналогія: "when you kiss someone the kiss is always a kiss, but if you kiss with a different person it always feels different". Кожна форма корпусу дає різні відчуття, і Ріхарду сподобалося те roughly відчуття, що дала така гітара.

Процес створення гітари був довгим, 4 роки. Ріхард хотів принести деякі аспекти – і далі йде детальний опис історії з трьома бриджами, як будували прототип, і як Ріхард добивався того, щоб гітара була максимально комфортною під час гри.
Коли Ріхард став усе це розказувати, він перестав запинатися й підбирати слова, слова полилися рікою. Ріхард реально весь у захваті від своєї гітари й сповнений ентузіазму.
Розказавши про бриджи, Ріхард без усякого заохочення перейшов на історію з kill switch та American & German ways.

Ріхард сказав, чому випустив RZK-III: “because I like to play live”, і грати на цій гітарі в турі було "really fun".
Раніше Ріхард не любив робити LTD версії своїх ESP гітар, однак тепер ESP так сильно подорожчали, що Ріхард вирішив випустити гітари, які люди зможуть фінансово дозволити собі купити.

Далі Ріхард став розповідати, як відкрив для себе гітари ESP – і він так мило не зміг пригадати рік, коли він вперше побачив їх у Франкфурті. Ріхард ледве сказав 1993 (хоча це було в 1992), і з того часу він з ESP, тут ще один перл Ріхарда: “I am a very loyal guy”.

Далі питання про кумирів. Абсолютним кумиром-вокалістом Ріхарда був Бон Скотт, кумиром-гітаристом – Мальком Янг, Ріхард був на його концерті й був зачарований, також на Ріхарда вплинув Джиммі Пейдж.
Інтерв’юер зауважує, що ці гітаристи набагато легші, ніж Раммштайн, і Ріхард згадує ще одного свого кумира, яким він захопився набагато пізніше, ну як згадує – Ріхард знову не може пригадати, на цей раз ім’я свого кумира, першого гітариста Fate No More, і так мило запинається. Далі Ріхард довго розлагольствує про гітаристів і гру на гітарі.

А тепер цікаве питання: наскільки Пауль відрізняється від Ріхарда?
Ріхард: "very different, ha ha ha, we are very opposite which is sometimes very hard to manage". Однак разом вони створили унікальний саунд. Для Ріхарда дуже важливо, що саунд ліворуч і праворуч однаковий в плані звучання й гри.

Далі гра: який рифф Ріхард вибере.
Зензухт чи Сонне – для Ріхарда вони рівнозначні. Зензухт більш унікальний, Сонне веселіше грати, тож Ріхард вибрав Сонне.
Сонне чи Люст – Ріхард швидко без вагань вибрав Сонне.
Сонне чи Ангст – Сонне.
Сонне чи Аше – Сонне.
Сонне чи МТ – Сонне.
Сонне чи Зигзаг – Сонне.
Сонне чи Іщ Вілль – тут Ріхард знову зупинився й став розказувати про Іщ Вілль, яка інтересна своєю простотою. Ріхард вибрав Іщ Вілль.
Іщ Вілль чи Дойчланд – Дойчланд.
Дойчланд чи Ду Хаст – Ду Хаст.
Ду Хаст чи WIDBIFS – Ду Хаст.

Чи відрізняється робота над демо Емігрейт над демо Раммштайн?
Раніше да, у Ріхарда був різний підхід. Зараз Ріхард просто пише музику, підхід у нього однаковий. Бувало, що Ріхард написав пісню для Емігрейт, програв її разом з іншими ідеями раммштайнам, і Тілль вибрав ідею Емігрейт замість ідей для Раммштайн. Тож Ріхард перестав заморочуватися з розділенням. Все одно кінцевий результат у Емігрейт і Раммштайн дуже різниться.

Останнє питання: як 6 людей стільки років разом?
Відповідь Ріхарда: loyalty & communication.

Однозначно, loyalty – домінуюче слово для нинішнього Ріхарда.
Забавка з піснями – велика подяка за неї, дає безліч матеріалу для аналізу та розуміння Ріхарда.
В іншому інтерв’ю не несе чогось нового, але чути голос Ріхарда, його сміх, його задоволення й ентузіазм – це безцінно.

З днем народження, Оллі! Високих тобі хвиль для серфінгу, міцних тибетських чаїв для нірвани, творчої наснаги для задоволення дружини, і хай любі друзі не псують тобі настрій.

Зять випустив нове відео, в якому він бореться сам з собою - на танку. Справжньому танку. У мене лише одне питання: а хто заплатив за оренду танка, папа?

У поясненні до відео зять пише, що 4 роки життя в Берліні змінили його, штовхнули його вподобання до більш темного й швидкого - от що життя в сімʼї Круспе робить, це не місто винне.
З того часу, як зять переїхав у Берлін, він не випустив нічого нового - що видавалося, було старим. Тепер цим новим релізом зять відкриває нову главу своєї творчості - знову-таки, от що життя в сім'ї Круспе робить, всі творчі зусилля йдуть на папу. Ремікс Адью відноситься до цієї категорії, а не особистої творчості.

Більш шаблонної ідеї, ніж асоціювати німців-Німеччину з німецьким танком, неможливо уявити. Зять наче на радянських фільмах про війну виріс. Ну і життя з папою, який є духовним уособленням німецького танку, теж вплинуло на зятя.
Режисер відео - хлопчик, який зробив відео Енгель у Ріхарда вдома в лютому 2023. Зять познайомився з хлопчиком у Японії за рік до зйомок Енгеля, так що це зять порекомендував папі юний талант для співпраці.

запис зроблено 03.04.2025
__________

Нє, ну зять, канєшно, ушлий, активно використовує папу для свого промоушену. Giveaway платівки й СД Адью з автографом Ріхарда - це сильно. Студія папина, житло папине, промоушен папин, і кліп явно папа оплатив. І судячи з такого giveaway - зять гордиться тим, як він по життю влаштувався. Канєшно, цей папа такий, що зять відпрацьовує йому кожен шматок хліба, але все одно виглядає прикольно, як зять утвердився як іждевенець і хвастається цим.

Йобана русня кошмарить Дніпро, кожну ніч з малою на телефоні, я вже забула, що таке сон.

І взагалі я не люблю весну. Квіточки, листячко – це, канєшно, красиво, але весна – це кладовище, зустрічі з родичами, генеральне прибирання. Плюс гаряча пора на роботі, кожен день дурдом Веселка. Дурний період, який треба пережити.

Не скажу, щоб у мене був депресивним настрій, але й життєрадісним його не назвеш. Настрій відображається нинішнім плейлистом на Спотіфай: “Misty Mountains” і “Song of the Lonely Mountain” з Хоббіту-1, теми “The Woodland Realm”, “Feast of Starlight”, “The Fallen” з Хоббіту 2-3, Симфонія № 7 Бетховена – саундтрек The Fall, альбоми саундтреків з обох сезонів Фундації. Мене попустила історія Фундації, а от музику слухаю кожен день, от просто ідеально під нинішній настрій її меланхолія.

Почала дивитися серіал Halt and Catch Fire про комп’ютерного генія в 1980-х роках, якого грає Лі Пейс. Лі в ролі звичайної, хоч і цікавої людини відчувається як марнотратство потенціалу Лі: він асоціюється з чимось не від цього світу, дивно бачити його в діловому костюмі.

Щодо свіжої діяльності Тілля. Перефразуючи класику: не смотрел, но осуждаю. Прем’єра нового кліпу 28 березня – це як смачний плювок на Дойчланд. Наочна демонстрація деградації за 6 років. Ссання в дорогих американських резиденціях також потребує уваги Чарльза Дарвіна для виведення теорії інволюції. Якщо когось здивувало перебування Тілля в хоромах Трампа – не варто дивуватися, американські кореші та захисники Тілля – трампісти. Це або русня в Америці, або друзі-колеги русні в Америці, або відбиті на всю голову прихильники Трампа – відома блогерка-захисниця Тілля colonel-якась-там є яскравим прикладом третьої категорії. Трампістки обожнюють Тілля, бо він рве лівастих феміністок. А Тілль на нинішній стадії зніметься навіть у рекламі Тесли, якщо йому скажуть.
Як це все гидко.

Шнайдер сьогодні ввечері гратиме на драм-шоу. Бог поміч. Дружина, мабуть, сидітиме позаду барабанів. Попри широку рекламну кампанію, квитки на драм-шоу, навіть на перший день, коли грає Шнайдер, залишилися не розпроданими.

Пішла я подивлюся на ельфів.

Сьогодні працює раммшоп, в магазині виставили 4 нові футболки – і непогані, цікавого дизайну. Добрий знак.