Аналітичне

Європейський тур переглянутий, тепер зроблю новорічну перерву перед переглядом американського туру. Бо це знущання: вдома нема світла, на роботі нема інтернету, Остенд довелося писати, роздаючи на ноутбук мобільний інтернет, а він в умовах відключень світла геть слабий. Гітаристи знущаються не менше, хіба може нервова система витримати їхні ігрища. Це жахіття. З минулим туром сутність перегляду туру-2019 була в тому, щоб уловити всі найменші нюанси і з них зробити висновки: чому був той погляд, нащо був той дотик. А тут які висновки робити, відповіді на які питання шукати? Чому він лизав її піт, нащо вона лягла під ним і рота розкрила? Дійсно, чому. І цей хохіт, цей постійний хохіт…

З приводу її хохоту. Прибираюся зараз у своїй інста-скарбничці, хочу винести у окремий альбом збереженого всі інтерв’ю-документалки, тож спустилася аж до минулорічних інтерв’ю і переслухала їх. Вона там хохоче. Не тільки заливисто хохоче, а ще й по-дівчачому хіхікає. Я пам’ятаю, яким потрясінням було почути це. Воно було зрозуміло, що Ріхард змінився, але чути, як він хохоче – це було шоком. Зараз зрозуміло, що це нормальний стан Ріхарда, минулої осені Ріхард був таким же, як цим літом. Ця дама постійно хохоче і хіхікає.
Ось тут вимальовується спостереження від туру. Ріхард не змінився протягом туру-2022. Те, що його поведінка на початку туру відрізняється від поведінки наприкінці туру, зумовлене лише тим, що Ріхард стримував себе. На початку туру Пауль був не готовий до того, щоб його публічно пальцем притягували цілуватися. А дама вже на Празі-1 цілком могла таке зробити. Так що Ріхард вже давно став дамою, а от Пауль за це літо пройшов довгий шлях. Тур – це вихід із зони комфорту, такий стан прискорює процеси, от у Пауля нарешті прискорилося самопізнання. Він дозволив собі відкритися, скинув усі маски і став тим Паулем, якого ніхто не чекав побачити.