![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Rammstein news
Aug. 16th, 2023 05:37 pmРіхард фон Раммштайн знущається? Знову тик в інсті, десь близько третьої години поставив. Нічого дивного, що на відпочинку Ріхард цілими днями сидить у інсті, але як можна умудритися стільки тикати? У нього ніколи так густо тики не йшли, він умудрявся довгий період часу взагалі по правильним кнопкам попадати. Може, після туру у нього пальці геть ослабли?
Відчуваю себе наркоманом, у якого процеси в організмі розігнались, зупинятися не збираються й організм спалює себе. Так і я одбовбана дофаміном. Не можу зупинитися думати про тур. Коли закінчився Брюссель – я думала все, можна відпочити, переключитися з Раммштайн на щось інше, відчути насолоду від інших речей у житті, я так скучила за ними. Угу, щас. Я можу витримати максимум кілька годин, а потім знову в цій наркоті, мозок працює як скажений. То опитувальник, то розгрібання Катовіце, тепер муляє думка знайти повний концерт і уважно передивитися його… У мене відчуття, що мій мозок просто згорить. Це страшно, такого не було ні в 2019, ні в 2022.
Трохи ремарок до моїх минулих постів. Я часто пишу про помилку фанів, які перетворюють Раммштайн на святих ідолів, «не сотвори собі кумира». Це звучить пікантно від людини, яка одержима Ріхардом. Так, я одержима, але я не роблю з нього безгрішний ідеал, я знаю його недоліки. Знаю справжні недоліки, не милі особливості на кшталт ненавидимого фанами Ріхард-діва, але я ніколи не буду про це говорити. Просто сприймаю Ріхарда таким, яким він є.
Щодо Пауля. Тут до мене набігли єбанати з русні, які досі не можуть повірити, що раммштайни стежать за війною й щиро співчувають Україні. Тож розкажу одну історію. Одна моя знайома, біженка із Запоріжжя, восени зустрічалася з Паулем. Пауль був цілком обізнаний із ситуацією, знав, що недалеко від Запоріжжя є окупована атомна електростанція і говорив на вже тоді гостру тему «їбане – не їбане».
Про прекрасне. Прекрасні гітаристи на Брюсселі-2. Ріхард теж має 50 відтінків посмішок. Оцінююча посмішка на МНВ, посмішка з хохотом на МТ, посмішка задоволеної кішечки на Оне Діщ. У мене досі серце завмирає від Оне Діщ гітаристів.
Посмішки Ріхарда, коли він дивиться на Пауля… сьогодні вкотре нагадалось, яке це чудо – нинішні відносини гітаристів. В одній з груп на фб запостили відео МНВ Муттер-ери, я пішла дивитися, передивилася інші Муттер-відео й повною мірою відчула, які зміни відбулися в гітаристах. У нинішнього й того Ріхарда спільного лише чорний їжачок і торчаща попочка. У Пауля й того немає, хіба що рухливість залишилася, але Пауль нині виконує інші па. На МНВ у гітаристів була звичка розминатися на сцені. Розходилися як у морі кораблі, віддалялися спинами. Я не могла не поєднати ТИХ гітаристів і ЦИХ гітаристів, ті розходяться – ці линуть один до одного. Особливо пробирає те, що вони грають один і той самий рифф тоді й зараз. Та сама пісня, ті самі рухи пальців по гітарі – але гітаристи інші. Навіть гордо задраний носик Ріхарда у нинішнього Пауля викликає замилувану посмішку https://www.instagram.com/p/CwAlFIbNKY6/
Відчуваю себе наркоманом, у якого процеси в організмі розігнались, зупинятися не збираються й організм спалює себе. Так і я одбовбана дофаміном. Не можу зупинитися думати про тур. Коли закінчився Брюссель – я думала все, можна відпочити, переключитися з Раммштайн на щось інше, відчути насолоду від інших речей у житті, я так скучила за ними. Угу, щас. Я можу витримати максимум кілька годин, а потім знову в цій наркоті, мозок працює як скажений. То опитувальник, то розгрібання Катовіце, тепер муляє думка знайти повний концерт і уважно передивитися його… У мене відчуття, що мій мозок просто згорить. Це страшно, такого не було ні в 2019, ні в 2022.
Трохи ремарок до моїх минулих постів. Я часто пишу про помилку фанів, які перетворюють Раммштайн на святих ідолів, «не сотвори собі кумира». Це звучить пікантно від людини, яка одержима Ріхардом. Так, я одержима, але я не роблю з нього безгрішний ідеал, я знаю його недоліки. Знаю справжні недоліки, не милі особливості на кшталт ненавидимого фанами Ріхард-діва, але я ніколи не буду про це говорити. Просто сприймаю Ріхарда таким, яким він є.
Щодо Пауля. Тут до мене набігли єбанати з русні, які досі не можуть повірити, що раммштайни стежать за війною й щиро співчувають Україні. Тож розкажу одну історію. Одна моя знайома, біженка із Запоріжжя, восени зустрічалася з Паулем. Пауль був цілком обізнаний із ситуацією, знав, що недалеко від Запоріжжя є окупована атомна електростанція і говорив на вже тоді гостру тему «їбане – не їбане».
Про прекрасне. Прекрасні гітаристи на Брюсселі-2. Ріхард теж має 50 відтінків посмішок. Оцінююча посмішка на МНВ, посмішка з хохотом на МТ, посмішка задоволеної кішечки на Оне Діщ. У мене досі серце завмирає від Оне Діщ гітаристів.
Посмішки Ріхарда, коли він дивиться на Пауля… сьогодні вкотре нагадалось, яке це чудо – нинішні відносини гітаристів. В одній з груп на фб запостили відео МНВ Муттер-ери, я пішла дивитися, передивилася інші Муттер-відео й повною мірою відчула, які зміни відбулися в гітаристах. У нинішнього й того Ріхарда спільного лише чорний їжачок і торчаща попочка. У Пауля й того немає, хіба що рухливість залишилася, але Пауль нині виконує інші па. На МНВ у гітаристів була звичка розминатися на сцені. Розходилися як у морі кораблі, віддалялися спинами. Я не могла не поєднати ТИХ гітаристів і ЦИХ гітаристів, ті розходяться – ці линуть один до одного. Особливо пробирає те, що вони грають один і той самий рифф тоді й зараз. Та сама пісня, ті самі рухи пальців по гітарі – але гітаристи інші. Навіть гордо задраний носик Ріхарда у нинішнього Пауля викликає замилувану посмішку https://www.instagram.com/p/CwAlFIbNKY6/