Rammstein news

І знову неділя. Нормальні віруючі люди отримують проповіді у неділю зранку, а адепти Круспе-релігії – у неділю ввечері.

На превелике диво Тілль після туру не змився в Дубаї, а залишився вдома. Ого. Невже Тілль не зірвався після туру Раммштайн, невже йому щось дішло?

О Боже, Ріхард фон Раммштайн сьогодні не лякає підписами, о ні, Ріхард фон Раммштайн нокаутує своїм щирим фото. Справжній Ріхард. Він показав себе таким, який він є. Не вилощений з бездоганною зачіскою, захованими за темними окулярами очима й строгим чорним одягом, не картинка для публіки, а домашній. Ну ладно, не вдома, а в готелі, але це не важливий нюанс. Такий м’якенький, округлий, милий. Ніколи в житті не подумаєш надати такому Ріхарду епітет Королева. Яка ж це Королева, це Дюймовочка, яка від’їла собі милі округлості у затишному шлюбі з принцом ельфів. Боже, які ручки, від цих ручок очей не відірвати. Окуляри для зору – куди ж без них, як і без цигарок у кишені. Кєпочка – Господи, як же пасує Ріхарду ця кєпочка, вона ідеально гармонує з його внутрішнім Я. Ріхард не приховує своє личко, не приховує милі зморшечки, він у комфорті з собою і тим, який він є. Сидить, скромно чекає. Сонечко. У чорних кєдіках. Невже сірі кєдіки таки віджили свій вік? У Польщі він теж був у чорних кєдіках. Це фото з кінця туру, манікюр поміняний.
Круспе-підпис простий і по ділу: The art of waiting. Правда, ця фраза трохи нагадує The Art of War. Але, сонечко Ріхарде, не треба вчити фанів Раммштайн мистецтву очікування. Тібетські старці менше знають про це мистецтво, ніж фани Раммштайн, які десять років чекали на новий альбом. І зараз ці фани звично звернулися в позу лотоса й покірно очікують новин про подальші плани Раммштайн. Ми от і сьогодні чекали лишню годину, поки Ріхард вибрався зі студії, згадав, що сьогодні неділя, і підібрав фоточку, яка відповідає його настрою.
Дизайн цього диванчику нагадує дизайн готельного номеру в Нью-Йорку, де гітаристи давали пам’ятне подвійне інтерв’ю на наступний день після 50-річчя Ріхарда. Але наскільки відрізняється та кокетлива спокусниця від цієї милої домашньої супруги.
У Ріхарда така цікава концепція його сторінки: пафос «я красивий», пафос «я крутий музикант», пафос «мене любить легіон» – і зненацька щось миле і душевне.
От як не любити це гарнюнє сонечко?



А тепер питання до ручки Ріхарда. На лівому зап’ясті у нього щось, що виглядає як горизонтальний шрам. Що це?



Блять, мені дійшло, що з рукою Ріхарда. Ладно, проїхали, звиняй, сонечко, що я звернула на це увагу.