Isaac Asimov “Foundation”

Взялася читати книжну серію «Фундація» Айзека Азімова. Дожилася… А що робить: почитала для релаксу якийся любовний роман – така фігня, тут ще й Apple TV тизер першого сезону «Фундації» зранку запостив. Так що відпочинок від короля ельфів Трандуїла проходить у Галактичній Імперії імператора Клеона.

Перша книга серії (перша по хронології написання, не по хронології подій), однойменна «Фундація», спершу читається на диво легко. На диво – тому що коли я намагалася читати Азімова років 30 тому, він здався мені нестерпно нудним. Книга «Фундація» теж нудна під кінець, але коли вона перекликається з подіями серіалу, в голові книжний текст доповнюється яскравими серіальними образами. Боже, от що-що, а візуалізація в серіалі шедевральна, реальне перенесення у величну Імперію, причому не все на екрані – комп’ютерна графіка, деякі локації реальні: імперська бібліотека – це Берлінський музей (да, це моє прокляття: що б мені не сподобалось – воно обов’язково має бути пов’язане з німцями й Берліном, навіть Галактичній Імперії від цього не врятуватися). Імператор Клеон – Брат День, візуалізація та саундтрек – це три слони, на яких тримається серіал. З саундтреку я досі злізти не можу, вже який місяць слухаю його майже щодня, і кожного разу від нього такі сильні емоції, що хоч плач.

Генетична династія Клеонів, яка є перлиною серіалу й затьмарює собою психоісторію, Гарі Селдона й весь книжний сюжет – це чиста вигадка сценаристів. Мабуть, від такої добавки в сюжет Азімов у гробу перевертається. У книзі є Клеон 1, який народився в один час із Гарі Селдоном – у серіалі Гарі сучасник Клеона 12, з цим Клеоном 12 у Гарі відбулася конфронтація, наслідками якої стали всі послідуючі події. У книзі Клеона 1 вбили, титул успадкував його син Клеон 2 – у серіалі Клеон 1 дожив до старості, перед смертю звільнив і поработив останнього розумного робота, започаткував генетичну династію своїх клонів, а сам замурувався в прозорий гроб, щоб усі наступні Клеони при необхідності могли питати в нього поради. Також зовнішність книжного Клеона відрізняється від того, як він показаний у фільмі. Книжний Клеон ледве дотягував до 180 см, мав рідке волосся й звичайну зовнішність, яку пафосно прикрашали й возвеличували в статуях і голограмах. У серіалі 30-60 річний Клеон завдяки Лі Пейсу має 195 см зросту й зашкалюючий рівень зверхньої величі, кожна клітинка його тіла волає про те, що він вище за всі інші живі істоти – і це в будові його кісток, йому не треба гриму й костюмів для цього, див. 8 серію 1 сезону, де він обпалений сонцем у брудній ганчірці.

У книзі робот, Гаал і Сальвор – чоловіки, а не жінки. І, само собою, всі герої білі. Писалося це в 1940-х роках (продовження в 1980-х), тож і цінності відповідні. Що робить особливо забавним те, що серіал в плані фемінізму й вокізму зашкалює навіть по міркам 2020-х років. Сценаристи трохи сильно перестаралися, коректуючи під сьогодення соціальне бачення Азімова. Однак супруги-чоловіки в другому сезоні – дуже душевне корегування… хоча книжний генерал Бел Ріоз зроду б не подумав, що його можуть оженити на молодому хлопцеві. Щодо зміни статі головних героїв – з Гаал і Сальвор воно не сильно напрягає, бо їхні любовні лінії в серіалі не вражають і легко вважати їх взагалі безполими. А от робот – важко уявити робота якось по-іншому, ніж білявка Демерзель.

Зате опис Трантора, столиці Імперії, у книзі повністю співпадає з тим, як Трантор показаний у серіалі. Ну мінус Старбрідж. Закована у металеву оболонку планета, де мільярди людей живуть на незчислених підземних рівнях, і лише імператорський палац побудований серед живої зелені на поверхні планети. “Welcome to Trantor, the eye of the Empire” - так і чуєш голос Лі-Клеона, читаючи книгу.

Події на Термінусі в книзі й серіалі і схожі, й різні одночасно. Мер Сальвор – існує, тільки замість дочки Гаал із паранормальними здібностями це здоровий дядько з жадобою влади. Протистояння з Анакреоном є, тільки в книзі воно розтягнуте в часі на 30 років і включає політику умиротворення агресора, яку проводить Сальвор – а в серіалі це яскрава динамічна боротьба Сальвор і Фари (до речі, книжний прототип Фари теж мужик, старий регент з косим оком). Чого в книзі абсолютно немає – це терористичного знищення анакреонцями Старбріджу на Транторі й помсти Імператора. Зате в книзі пояснюється, як наука перетворилася на релігію й звідки взялися бодипозитивні жреці з сезону 2, яких із Термінусу відправляли на навколишні планети. Ну і гроб Гарі присутній, хоча він не літає. Принаймні поки що.
Сюжет першої книги серії «Фундація» захоплює події другого сезону серіалу: це й жреці, й Хобер Меллоу, який у книзі такий самий слизький, як і в серіалі. Я критикувала сезон 2 «Фундації» за стрьомних героїв, які не викликають жодної симпатії – глибоко вибачаюсь перед сценаристами, це перейнято з книги: друга половина книги «Фундація» аналогічно розповзлася по планетам і героям, які нафіг не цікаві й перетворили сюжет на якусь лоскутну ковдру.

Прочитавши книгу, я маю одне питання: так а нахер книжному Гарі потрібен був геній-математик Гаал? Просто як інструмент для прискорення арешту – так а нащо тоді так детально описувати прибуття епізодичного персонажа на Трантор? Хоча це дало змогу описати сам Трантор. Мій низький уклін сценаристам: вони зробили стержень, яких поєднує всі сезони й події серіалу, з епізодичного сірого персонажа.

Однозначно, серіал краще за книгу. Книга – типова фантастика середини ХХ століття, чтиво для підлітків. Тоді як перший сезон серіалу піднімає питання: а що таке душа.