Водоспад Пробій і підвісний міст

Водоспад розчарував. Точніше, сам водоспад красивий, до нього претензій немає, але з нього зробили бізнес і примітивну туристичну пасту. Базар з торговцями китайськими сувенірами і аля етно автентикою на підступах до водоспаду, генделики, стрьомні фотографи… І куча людей. Які пруть туди не відчути силу водоспаду, а зробити фоточку й відмітитись «ми там були». Стадний принцип. Навіть не знаю, що мене дратувало сильніше: діти, на яких постійно орали мамаші, чи інста-дєвочки з фотосесіями на мосту, які перегороджували дорогу. Від гірської річки в єбенях, по якій я блукала в перший день, я отримала набагато більше задоволення. Хай тамошні водоспадики не були такими ревучими, але їх не комерціалізували.

Щодо самого водоспаду на Пруті - хоч і невисокий, але він гучний. Бурхливий. Сила гірської річки у всій красі.

Туристичні пастки реально бісять. Біля всіх туристичних магнітів стоять мамкині фотографи, які зненацька фотографують усіх перехожих і роздруковують листівки на кшталт «увага, розшукується такий-то», після чого продають ті листівки сфотографованим людям - у всьому цивілізованому світі фотографування людей без їх згоди заборонено, а у нас це бізнес-ідея.

Однак маю визнати, що ціни тут на диво дешеві. Взагалі у Яремче товари в магазинах дешевше, ніж у моєму регіоні, хоча це туристичний центр. Купила я лохину, знамениті ягоди - Господи, смак взагалі не порівняти з тими ягодами, які продають запакованими в магазинах.

Тепер про підвісний міст. Через Прут.
Блять. Це буде топом у графі «екстрим року», коли я буду підводити підсумки цього року. Він сука розкачується. І скрипить. Коли я йшла по мосту сама - було ще норм, легенько качався і поскрипував. Але коли на міст ступає хтось іще - це жах. Повне відчуття, що зараз уся ця конструкція йобнеться вниз на скелі. Стояти качатися над безоднею - таке відчуття я ніколи не забуду.