Adieu – video
Nov. 24th, 2022 10:39 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaВибачте, любі Раммштайн, але я не можу сприймати це серйозно. Не зараз, не на другу добу повного блекауту в моїй країні, коли повністю відключені електрика, вода, тепло, зв'язок. Хоча, може, навіть у нормальному психологічному стані я могла б лише сміятися з цього відео. Реально, це смішно. Швидко пробігла очима коменти – люди дрочать на пафос і плачуть від захоплення. Ніхто нічого не зрозумів, про що це відео, але дрочать.
Я теж нічого не зрозуміла, але не дрочу, а уміляюся. Все, що можна сказати достеменно – відео зняли по-багатому. Реально cost: a lot. Дуже a lot. Друга аксіома – це продовження лінії Дойчланд. На цьому факти закінчуються і починаються припущення.
Отже.
Банда з Дойчланд приїхала в Паризьку Оперу. Тепер вони борці з демонами із сильним нальотом стімпанку. Насправді образи дуже красиві, в духі частини датської фотосесії. Хм… з цього можна зробити припущення, що один з невиданих кліпів для Спички мав бути в аналогічному стилі стімпанку, але кліп не зняли, тому датську фотосесію також засунули в скриню. Але ідея муляла раммштанів, і от її приліпили до Адью. Тут я маю сказати особисту думку, що як на мене, кліп не в’яжеться з піснею. Адью – не пафосна пісня, а пісня особиста, про особисту втрату раммштайнами близьких людей. Боротьба з демонами й Муттер-22 не мають нічого спільного з особистими втратами. Таке враження, що раммштайни побачили провал кліпу Цайт і їм приспічило зробити інший пафосний кліп, для цього вони взяли безпрограшну тему Дойчланд. А пісню вони не могли вибирати, бо Адью вже була відібрана для синглу, тому прийшлося ліпити в кучу стіппанк, Дойчланд й Адью. Цитуючи класика, впихати невпихуєме.
Так, назад до подій у кліпі. Флаке вириває щось із книги – старої Біблії? Мабуть, там у священному писанні є код для відкриття дверей Муттер, Флаке його запамятав, а сторінку з’їв, щоб більше ніхто не прочитав. Інші у цей час хто як готується до діла: хтось п’є, а Ріхард роздивляється зброю, наче не сильно розуміє, що воно таке. Я ще на кліпі Ангст казала: хвате давати Ріхарду в руки зброю, нинішній Ріхард і зброя несумісні. Брутальна цигарка картинку не рятує. Прикметно, що Пауль до пляшки не приклався. Слід зазначити, що в цьому кліпі Пауль єдиний, хто думає головою. Красивий штрих – тату хрест.
Ріхард перший біжить по сходах, і блять – кольт на його нозі. Клінт Іствуд, блять. Нащо йому револьвер, коли задіяна автоматична зброя? Цим кольтом лише красуватися. Їй-богу, це Ріхард сам, коли принесли арсенал зброї для зйомок, вибрав красивий кольт і почепив його на стегно в стилі вестернів. Чудово пасує до довгого плаща-дастера. Дєвочка, що з неї взяти. Да, щодо плаща – це плащ з туру. Як я написала раніше, Пауль – єдиний, хто думає практично, і саме він несе каністру з бензином. Хоча єврей і фізичний труд – поняття несумісні, і Пауль зроду не буде фізично напрягати себе, якщо роботу можна перекласти на когось, але з цією компанією Пауль зрозумів, що краще самому.
Ріхард перший заходить в Оперу – ну точно Клінт Іствуд, типовий кадр з вестерну. Поки камера не піднімається до личка Ріхарда. Господи. Ріхард сильно намагався надати собі образ із Дойчланд – і це абсолютно неможливо зараз. Толку, що він пригладив волосся. Це зовсім інший Ріхард, і справа навіть не в тому, що нинішній Ріхард сильно фарбує очі. Саме личко змінилося. Ріхард з Дойчланд виглядав старше, грубіше, мужніше. Цей Ріхард – це дєвочка. З відкритим ротиком. Але він позиціонує себе як лідер, він робить перший постріл. Ну тут без видумів відтворили сцену з кліпу Ich Will.
Ріхард і сигарета – це кіно в кіні. Господи. Тут прекрасно все: нафарбовані очі Ріхарда, ці чорні тіні на повіках. З якою насолодою він закурює. І як він сміється. Цей хохіт. Це шедевр. Нинішній Ріхард – це хохіт, і він показує, що його хохіт може бути злим, цей хохіт вітає апокаліпсис.
Оллі, звісно, красень. А Пауль розумно стоїть в кутку. Хоча коли відступали до камери Муттер, Пауль став прикривати Ріхарда. Питання, де Ріхард дів свій обріз і нащо поміняв його на револьвер.
Блять, Ріхарде… як можна серйозно сприймати за екзорциста ЦЕ?! Ці очі й ротик блядищі, на їх фоні револьвер виглядає як сексуальна іграшка. Який разючий контраст з цією блядищею являє собою Пауль. Боже, який тут Пауль. Оце справжній мужчина, стальний і безжальний. Гітаристи протилежні – і одночасно ідеально гармонують, створюють єдине ціле. Інь і янь, чоловіче і жіноче.
О, дєвочка ще зброєю розжилася. Що геть не виправило ситуацію. Чому вона постійно стріляє з відкритим ротиком? А бідний герр має і стріляти, й тащити каністру. Прикметно, що Пауль єдиний, хто стріляє по-справжньому: не палить у всі сторони одночасно з двох пістолетів, як Тілль та Шнайдер, не красується зі зброєю, як Ріхард, а серйозно тримає один пістолет обома руками, щоб його постріли попадали в ті цілі, які він вибрав.
З боєм вони пробилися в склеп Муттер-22. Те, що вони там побачили, всіх дуже засмутило: Ріхард тримав руку на плечі Оллі, тоді й Пауль поклав на Оллі руку, далі Ріхард тримав руку на плечі Тілля.
Ріхард такий Ріхард. Ріхард не може не стати на коліна. Як же це Ріхард без його улюбленої пози. І може вважалося, що Ріхард молиться, але очі Ріхарда. Господи. Це личко. Нема слів.
Це єдиний кадр, де Ріхард сходий на себе з Дойчланд.
Ну і чого це Шнайдер поліз утішати Ріхарда? Поки Пауль відвернувся, дєвочка вже обнімається і дає себе цілувати.
Цікаво, чий саме клон засмутив Пауля. Але Пауль – не дєвочка. Коли прости Господи «лідер» істерить і б’є по склу, Пауль холоднокровно піднімає каністру і поливає все к херам бензином. Каністра цікава, наліпки на ній мають значення: смайлик – його Пауль малює у своїх автографах, а квітка схожа на квітку Херцеляйд.
Ріхард і сигарета – 2. Ще один шедевр. Коли мужчина зробив усю роботу, дєвочка томно кинула цигарку. Блять, ці вирази личка Ріхарда…
Частина друга. Прокляті душі в образі гладіаторів, заточені в клітку з кліпу Муттер. Що воно і до чого – я зараз навіть не буду намагатися зрозуміти. Просто подивлюся. На голі торси.
Гітаристи в цих образах аналогічно яскраво демонструють свою сутність. Поза Ріхарда й вираз його обличчя. Він про що думає, про БДСМ? Паулю надзвичайно пасує така зачіска. І якщо Ріхард у кайданах томно відкидується назад і показує, що з ним можна робити все завгодно, Пауль бореться і намагається звільнитися.
І знову Ріхард на колінках.
Назад у Оперу. Боже, яка краса.
Так, трохи логіки: прокляті душі – це пекло. В Опері знаходиться портал у пекло, і екзорцисти провалилися туди. Але якщо вони провалилися, чому їхні тіла лежать у Опері? З тілами красиво вийшло. Без жартів. От оце мене пройняло. Вони прекрасні, моторошні і прекрасні.
Кліп наповнений подвійними значеннями й відсилками до інших робіт, кожен його кадр треба уважно роздивлятися, але тут я зафіксувала своє перше враження.
Тепер трохи прояснюється історія з плащами Ріхарда в турі-2022: Ріхард пошив собі для туру красивий плащ рівного крою з червоною підкладкою – його стиль, його кольори. Але на зйомках Адью Ріхард у костюмерів побачив плащ-дастер, оцінив його і забрав собі. Ріхард не буде Ріхардом, якщо зі зйомок не притаще щось собі додому. Датське пальто він використовував для фото, курточку з Аусландера – для повсякденного носіння, а плащ з Адью поїхав у тур – він настільки сподобався Ріхарду, що Ріхард замінив ним свій власний новий плащ.
Я теж нічого не зрозуміла, але не дрочу, а уміляюся. Все, що можна сказати достеменно – відео зняли по-багатому. Реально cost: a lot. Дуже a lot. Друга аксіома – це продовження лінії Дойчланд. На цьому факти закінчуються і починаються припущення.
Отже.
Банда з Дойчланд приїхала в Паризьку Оперу. Тепер вони борці з демонами із сильним нальотом стімпанку. Насправді образи дуже красиві, в духі частини датської фотосесії. Хм… з цього можна зробити припущення, що один з невиданих кліпів для Спички мав бути в аналогічному стилі стімпанку, але кліп не зняли, тому датську фотосесію також засунули в скриню. Але ідея муляла раммштанів, і от її приліпили до Адью. Тут я маю сказати особисту думку, що як на мене, кліп не в’яжеться з піснею. Адью – не пафосна пісня, а пісня особиста, про особисту втрату раммштайнами близьких людей. Боротьба з демонами й Муттер-22 не мають нічого спільного з особистими втратами. Таке враження, що раммштайни побачили провал кліпу Цайт і їм приспічило зробити інший пафосний кліп, для цього вони взяли безпрограшну тему Дойчланд. А пісню вони не могли вибирати, бо Адью вже була відібрана для синглу, тому прийшлося ліпити в кучу стіппанк, Дойчланд й Адью. Цитуючи класика, впихати невпихуєме.
Так, назад до подій у кліпі. Флаке вириває щось із книги – старої Біблії? Мабуть, там у священному писанні є код для відкриття дверей Муттер, Флаке його запамятав, а сторінку з’їв, щоб більше ніхто не прочитав. Інші у цей час хто як готується до діла: хтось п’є, а Ріхард роздивляється зброю, наче не сильно розуміє, що воно таке. Я ще на кліпі Ангст казала: хвате давати Ріхарду в руки зброю, нинішній Ріхард і зброя несумісні. Брутальна цигарка картинку не рятує. Прикметно, що Пауль до пляшки не приклався. Слід зазначити, що в цьому кліпі Пауль єдиний, хто думає головою. Красивий штрих – тату хрест.
Ріхард перший біжить по сходах, і блять – кольт на його нозі. Клінт Іствуд, блять. Нащо йому револьвер, коли задіяна автоматична зброя? Цим кольтом лише красуватися. Їй-богу, це Ріхард сам, коли принесли арсенал зброї для зйомок, вибрав красивий кольт і почепив його на стегно в стилі вестернів. Чудово пасує до довгого плаща-дастера. Дєвочка, що з неї взяти. Да, щодо плаща – це плащ з туру. Як я написала раніше, Пауль – єдиний, хто думає практично, і саме він несе каністру з бензином. Хоча єврей і фізичний труд – поняття несумісні, і Пауль зроду не буде фізично напрягати себе, якщо роботу можна перекласти на когось, але з цією компанією Пауль зрозумів, що краще самому.
Ріхард перший заходить в Оперу – ну точно Клінт Іствуд, типовий кадр з вестерну. Поки камера не піднімається до личка Ріхарда. Господи. Ріхард сильно намагався надати собі образ із Дойчланд – і це абсолютно неможливо зараз. Толку, що він пригладив волосся. Це зовсім інший Ріхард, і справа навіть не в тому, що нинішній Ріхард сильно фарбує очі. Саме личко змінилося. Ріхард з Дойчланд виглядав старше, грубіше, мужніше. Цей Ріхард – це дєвочка. З відкритим ротиком. Але він позиціонує себе як лідер, він робить перший постріл. Ну тут без видумів відтворили сцену з кліпу Ich Will.
Ріхард і сигарета – це кіно в кіні. Господи. Тут прекрасно все: нафарбовані очі Ріхарда, ці чорні тіні на повіках. З якою насолодою він закурює. І як він сміється. Цей хохіт. Це шедевр. Нинішній Ріхард – це хохіт, і він показує, що його хохіт може бути злим, цей хохіт вітає апокаліпсис.
Оллі, звісно, красень. А Пауль розумно стоїть в кутку. Хоча коли відступали до камери Муттер, Пауль став прикривати Ріхарда. Питання, де Ріхард дів свій обріз і нащо поміняв його на револьвер.
Блять, Ріхарде… як можна серйозно сприймати за екзорциста ЦЕ?! Ці очі й ротик блядищі, на їх фоні револьвер виглядає як сексуальна іграшка. Який разючий контраст з цією блядищею являє собою Пауль. Боже, який тут Пауль. Оце справжній мужчина, стальний і безжальний. Гітаристи протилежні – і одночасно ідеально гармонують, створюють єдине ціле. Інь і янь, чоловіче і жіноче.
О, дєвочка ще зброєю розжилася. Що геть не виправило ситуацію. Чому вона постійно стріляє з відкритим ротиком? А бідний герр має і стріляти, й тащити каністру. Прикметно, що Пауль єдиний, хто стріляє по-справжньому: не палить у всі сторони одночасно з двох пістолетів, як Тілль та Шнайдер, не красується зі зброєю, як Ріхард, а серйозно тримає один пістолет обома руками, щоб його постріли попадали в ті цілі, які він вибрав.
З боєм вони пробилися в склеп Муттер-22. Те, що вони там побачили, всіх дуже засмутило: Ріхард тримав руку на плечі Оллі, тоді й Пауль поклав на Оллі руку, далі Ріхард тримав руку на плечі Тілля.
Ріхард такий Ріхард. Ріхард не може не стати на коліна. Як же це Ріхард без його улюбленої пози. І може вважалося, що Ріхард молиться, але очі Ріхарда. Господи. Це личко. Нема слів.
Це єдиний кадр, де Ріхард сходий на себе з Дойчланд.
Ну і чого це Шнайдер поліз утішати Ріхарда? Поки Пауль відвернувся, дєвочка вже обнімається і дає себе цілувати.
Цікаво, чий саме клон засмутив Пауля. Але Пауль – не дєвочка. Коли прости Господи «лідер» істерить і б’є по склу, Пауль холоднокровно піднімає каністру і поливає все к херам бензином. Каністра цікава, наліпки на ній мають значення: смайлик – його Пауль малює у своїх автографах, а квітка схожа на квітку Херцеляйд.
Ріхард і сигарета – 2. Ще один шедевр. Коли мужчина зробив усю роботу, дєвочка томно кинула цигарку. Блять, ці вирази личка Ріхарда…
Частина друга. Прокляті душі в образі гладіаторів, заточені в клітку з кліпу Муттер. Що воно і до чого – я зараз навіть не буду намагатися зрозуміти. Просто подивлюся. На голі торси.
Гітаристи в цих образах аналогічно яскраво демонструють свою сутність. Поза Ріхарда й вираз його обличчя. Він про що думає, про БДСМ? Паулю надзвичайно пасує така зачіска. І якщо Ріхард у кайданах томно відкидується назад і показує, що з ним можна робити все завгодно, Пауль бореться і намагається звільнитися.
І знову Ріхард на колінках.
Назад у Оперу. Боже, яка краса.
Так, трохи логіки: прокляті душі – це пекло. В Опері знаходиться портал у пекло, і екзорцисти провалилися туди. Але якщо вони провалилися, чому їхні тіла лежать у Опері? З тілами красиво вийшло. Без жартів. От оце мене пройняло. Вони прекрасні, моторошні і прекрасні.
Кліп наповнений подвійними значеннями й відсилками до інших робіт, кожен його кадр треба уважно роздивлятися, але тут я зафіксувала своє перше враження.
Тепер трохи прояснюється історія з плащами Ріхарда в турі-2022: Ріхард пошив собі для туру красивий плащ рівного крою з червоною підкладкою – його стиль, його кольори. Але на зйомках Адью Ріхард у костюмерів побачив плащ-дастер, оцінив його і забрав собі. Ріхард не буде Ріхардом, якщо зі зйомок не притаще щось собі додому. Датське пальто він використовував для фото, курточку з Аусландера – для повсякденного носіння, а плащ з Адью поїхав у тур – він настільки сподобався Ріхарду, що Ріхард замінив ним свій власний новий плащ.