Mourning

[ivanna]

О Боже. Мелані, племінниця Ріхарда, написала про смерть дідуся. Це може бути її дідусь по матері, а може бути Дітер Круспе. Дідусь на фото має спільні риси з Ріхардом, схожість з Ріхардом. Господи, якщо це батько Ріхарда помер… Тримайтеся, Круспе, тримайся, Ріхарде.

запис зроблено 11 січня 2023.
__________

Як я і боялася, це батько Ріхарда помер.
Дітер Круспе помер 11 січня 2023 у віці 81 рік. Смерть була раптовою. Його тіло кремірували, похорони урни з прахом відбудеться у вузькому колі родичів. У Дітера була дружина Хельга, діти Горден, Ріхард і Тордіс, шестеро онуків і правнуки.

З глибоким сумом я поставлю тут фото, яке вранці 11 січня опублікувала Мелані, дочка Гордена.



Мелані була дуже близька з дідусем. Набагато ближче, ніж Кіра, яка в той день виставила фото Расті. Значить, Горден не тримав зла на батька за те, що той їх кинув, і постійно продовжував підтримувати з ним стосунки. А Ріхард лише в останні роки простив батька. Добре, що встиг простити його живого. Якби злість на батька залишилася в серці Ріхарда після його смерті, це гнітило б Ріхарда. Дітер любив своїх дітей, ту любов, яку він не міг вилити на родину молодшого сина, він виливав на родину Гордена.
Дітер, покинувши жінку з трьома дітьми, знову одружився, але дітей більше не мав. Шестеро онуків – це одна дочка Гордена, троє дітей Ріхарда, двоє дітей Тордіс. Або ж одна дочка Гордена і п‘ятеро дітей Тордіс, якщо в некролозі не врахували дітей Ріхарда.
Ріхард дуже схожий на батька. Справа навіть не в загальній схожості обличчя – Ріхард типовий німець-арієць, тож форма його черепа є схожою з іншими німцями-арійцями. Ріхард успадкував від батька багато дрібних рис, як, наприклад, форма вух – вона однакова у батька й сина, і такі самі вуха Ріхард передав Макс. Круспе-гени дуже сильні. У Ріхарда є схожість з матір’ю також, але з батьком набагато сильніша.
Покійся з миром, Дітер Круспе. 81 рік, такий молодий по міркам Німеччини...
__________

О Господи. Лише сьогодні, 24 січня, відбулися похорони урни з прахом Дітера Круспе. Ріхарде, сонечко, тримайся, це для тебе страшний день.
Мелані опублікувала фото могили. Червоні троянди, білі троянди… У букет вплетено білий рушник. На другому кінці рушника імена членів родини Тордіс, сестри Ріхарда, а тут імена вдови, членів родини Гордена і Ріхард. Сам Ріхард. Нема поруч імен його дітей, діти Ріхарда не вшановують пам‘ять дідуся. Я ні в якому разі не засуджую їх, вони були чужими все життя. Але серце розривається від цього свідчення, як батьки Ріхарда розбили життя не тільки Ріхарду, а й на його дітях позначилося це. Діти повинні мати дідуся й бабусю, ніхто не повинен бути таким одиноким, як був Ріхард. Боляче бачити його одиноке ім‘я на рушнику. Ріхард-Шолле. Для родини він Шолле. Саме Дітер придумав це прізвисько. Я все думала, як же батьки називають Ріхарда, чи прийняли вони його обране ім‘я - от і відповідь. Для брата він Шолле, для батька.
Не можу не уявляти, як Ріхард стоїть там посеред кладовища, весь у чорному. Стоїть один, геть один, він сам має пережити цю втрату. Він багато років тому викреслив батька зі свого життя - але зараз його серце болить.



Ненавиджу похорони. Похорони страшніші, ніж смерть. Після смерті близької людини закриваєшся в собі, переживаєш це, тобі здається, що ти змирився і справився, можна жити далі - а потім відбувається церемонія публічного прощання, де ти не можеш забитися у свій панцир, ти маєш виконувати рухи і дії, які від тебе чекають, ти маєш публічно з усіма ритуалами усвідомити смерть - і виявляється, що ніяк ти не готовий. Це ще добре, що Круспе не чули, як заколачують кришку гроба - найстрашніший звук у світі. Ненавиджу думати про це, ненавиджу згадувати…