Paul's Amerika premiere
Sep. 23rd, 2023 07:34 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaНе можу перестати думати про гітаристів у Ахой-часи. Спершу Ріхард фон Раммштайн поставив фото з Розенрот, потім фотограф опублікував кадри для фотоальбому Фолькерболл. Думаю про тих гітаристів – а потім передивляюся тур-2023, як гітаристи насолоджуються один одним у темних кутках й посеред сцени. Про нинішніх гітаристів я написала багато. Тепер розкажу я дещо про ахойних гітаристів.
Це було в 2004 році, а точніше 20 серпня 2004 року. Я десь раніше згадувала, що доля звела мене з сусідкою герра Антона Хірше, і від неї я знаю багато історій про ту сторону життя Пауля, яку не бачив жоден фанат. 20 серпня 2004 року була прем’єра кліпу Америка, і Пауль прийшов до батька дивитися її. Чому Пауль вирішив розділити цей момент з батьком, а не з фрау – це інша історія. Герр Антон запросив сусідів. Пауль дуже гордився цим кліпом, і після прем’єри вся компанія пішла на кухню обмивати кліп коньяком. Пауль, перебуваючи в чудовому настрої, жваво коментував і кліп, і колег по Раммштайн. Язик Пауля був безжальний: він влучно й жорстко охарактеризовав кожного раммштайна, у кожного виділив головний недолік – і це перед чужими людьми. Кожного раммштайна – крім Ріхарда. Пауль пройшовся по Тіллю, Оллі, Флаке, Шнайдеру (до Шнайдера він був особливо нещадний) – але не сказав жодного слова про Ріхарда. Сусідка невинно спитала, а Ріхард? І тут Пауля як підмінили. Веселий настрій покинув його, він відповів неживим голосом без всяких емоцій: «Про Ріхарда мені нема чого сказати». І після цього Пауль закрився в собі. Сусідка на той час не була фанаткою Раммштайн, знала лише імена раммштайнів і основні факти про них, тож вона була не в курсі про конфлікт між гітаристами, але відповідь Пауля – те, як він сказав це, як змінився при згадці про Ріхарда, як потухли його очі – вразила її так, що відбиток залишився на багато років.
Пауль безжальний, його язик нищівний – але ніколи він не користувався можливістю обгадити Ріхарда. О ні, це любі друзі поливали Ріхарда грязюкою в Ахой-часи. Пауль намагався переконати себе, що Ріхарда для нього не існує – і при цьому ходив навколо дому Ріхарда. Трагедія Пауля була не меншою, ніж трагедія Ріхарда.
Господи, оце пишу – і не вірю, що я пишу про Пауля. Перед очима той Пауль, якого я бачила сьогодні на Мюнхені-4: який турботливо підпирав спину Ріхарда, який гладив Ріхарда в темному кутку й цілував посеред сцени, який був готовий побити кабана Тілля заради Ріхарда. Все, що було колись – то дурний сон.
Це було в 2004 році, а точніше 20 серпня 2004 року. Я десь раніше згадувала, що доля звела мене з сусідкою герра Антона Хірше, і від неї я знаю багато історій про ту сторону життя Пауля, яку не бачив жоден фанат. 20 серпня 2004 року була прем’єра кліпу Америка, і Пауль прийшов до батька дивитися її. Чому Пауль вирішив розділити цей момент з батьком, а не з фрау – це інша історія. Герр Антон запросив сусідів. Пауль дуже гордився цим кліпом, і після прем’єри вся компанія пішла на кухню обмивати кліп коньяком. Пауль, перебуваючи в чудовому настрої, жваво коментував і кліп, і колег по Раммштайн. Язик Пауля був безжальний: він влучно й жорстко охарактеризовав кожного раммштайна, у кожного виділив головний недолік – і це перед чужими людьми. Кожного раммштайна – крім Ріхарда. Пауль пройшовся по Тіллю, Оллі, Флаке, Шнайдеру (до Шнайдера він був особливо нещадний) – але не сказав жодного слова про Ріхарда. Сусідка невинно спитала, а Ріхард? І тут Пауля як підмінили. Веселий настрій покинув його, він відповів неживим голосом без всяких емоцій: «Про Ріхарда мені нема чого сказати». І після цього Пауль закрився в собі. Сусідка на той час не була фанаткою Раммштайн, знала лише імена раммштайнів і основні факти про них, тож вона була не в курсі про конфлікт між гітаристами, але відповідь Пауля – те, як він сказав це, як змінився при згадці про Ріхарда, як потухли його очі – вразила її так, що відбиток залишився на багато років.
Пауль безжальний, його язик нищівний – але ніколи він не користувався можливістю обгадити Ріхарда. О ні, це любі друзі поливали Ріхарда грязюкою в Ахой-часи. Пауль намагався переконати себе, що Ріхарда для нього не існує – і при цьому ходив навколо дому Ріхарда. Трагедія Пауля була не меншою, ніж трагедія Ріхарда.
Господи, оце пишу – і не вірю, що я пишу про Пауля. Перед очима той Пауль, якого я бачила сьогодні на Мюнхені-4: який турботливо підпирав спину Ріхарда, який гладив Ріхарда в темному кутку й цілував посеред сцени, який був готовий побити кабана Тілля заради Ріхарда. Все, що було колись – то дурний сон.