Till from the inside
Dec. 22nd, 2023 07:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaРозкажу я одну дуже сумну історію про Тілля. Ця історія пояснить, що відбувається в душі Тілля та як розумна блядь змогла заарканити його.
Цю історію розказала мені блядь з команди рудої аліни з дредами. Бляді з цієї команди готові по першому сигналу зірватися з місця й прибути на вказану локацію, щоб розважати Тілля або його обслугу. Переважно обслугу, далеко не кожній бляді перепадає сам Тілль. Було це в 2020 році, коли коронавірус обірвав тур Тілля, і Тілль з командою повернулися в Німеччину. Блядей організували обслуговувати команду Тілля. Сам Тілль був у Гамбурзі, він вибрав собі одну блядь на уїкенд. Коли ця блядь повернулася до подружок-блядей після уїкенду з Тіллем, вона ржала з Тілля. Вона розказала, що Тілль робив протягом цього уїкенду – і всі бляді стали ржати з Тілля. Що свідчить про те, що бляді – це не спосіб життя, а стан душі.
Що ж Тілль робив? А Тілль увесь уїкенд читав бляді вірші. Трахав теж інколи, але головним були саме вірші. Тілль потоком виплескував їх на блядь. А блядь замість того, щоб зрозуміти, який дар дав їй Тілль, стала ржати з нього як зі старого придурка, який страдає хернею. І подружки бляді так само не зрозуміли, що значать вірші для Тілля. Мабуть, оця нинішня дівка виявилася розумнішою за колег і змогла докумекати просту істину, що для творчої людини творчість – понад усе, а головне, що такій людині потрібно – це вислухати її. Вміння слухати є дуже важливим. Причому воно не потребує особливих зусиль, треба лише дивитися широко розплющеними очима, кліпати віями, відкривати рота й час від часу видавати захоплені звуки. Мужики чомусь купляються на це й розквітають.
Але нахер блядей. Головний у цій історії Тілль. Це ж наскільки Тілль одинокий, що йому доводиться ділитися своїм сокровенним, своїм внутрішнім світом з блядями. Знімати блядь, щоб прочитати їй вірші. Поруч з Тіллем немає нікого, з ким він може розділити тягар свого таланту. Це абсолютна, крайня ступінь самотності. Ріхард розказує, що він був самотнім – та навіть Ріхард не падав до такого. Тож якщо зараз Тілль знайшов людину, яка слухає його – пофіг, якщо вона імітує інтерес до його віршів так само, як імітує оргазми, лише б Тілль не здогадався – так от поки Тілль вірить, що він знайшов людину, яка його вислуховує, то все це Тіллю во благо.
Цю історію розказала мені блядь з команди рудої аліни з дредами. Бляді з цієї команди готові по першому сигналу зірватися з місця й прибути на вказану локацію, щоб розважати Тілля або його обслугу. Переважно обслугу, далеко не кожній бляді перепадає сам Тілль. Було це в 2020 році, коли коронавірус обірвав тур Тілля, і Тілль з командою повернулися в Німеччину. Блядей організували обслуговувати команду Тілля. Сам Тілль був у Гамбурзі, він вибрав собі одну блядь на уїкенд. Коли ця блядь повернулася до подружок-блядей після уїкенду з Тіллем, вона ржала з Тілля. Вона розказала, що Тілль робив протягом цього уїкенду – і всі бляді стали ржати з Тілля. Що свідчить про те, що бляді – це не спосіб життя, а стан душі.
Що ж Тілль робив? А Тілль увесь уїкенд читав бляді вірші. Трахав теж інколи, але головним були саме вірші. Тілль потоком виплескував їх на блядь. А блядь замість того, щоб зрозуміти, який дар дав їй Тілль, стала ржати з нього як зі старого придурка, який страдає хернею. І подружки бляді так само не зрозуміли, що значать вірші для Тілля. Мабуть, оця нинішня дівка виявилася розумнішою за колег і змогла докумекати просту істину, що для творчої людини творчість – понад усе, а головне, що такій людині потрібно – це вислухати її. Вміння слухати є дуже важливим. Причому воно не потребує особливих зусиль, треба лише дивитися широко розплющеними очима, кліпати віями, відкривати рота й час від часу видавати захоплені звуки. Мужики чомусь купляються на це й розквітають.
Але нахер блядей. Головний у цій історії Тілль. Це ж наскільки Тілль одинокий, що йому доводиться ділитися своїм сокровенним, своїм внутрішнім світом з блядями. Знімати блядь, щоб прочитати їй вірші. Поруч з Тіллем немає нікого, з ким він може розділити тягар свого таланту. Це абсолютна, крайня ступінь самотності. Ріхард розказує, що він був самотнім – та навіть Ріхард не падав до такого. Тож якщо зараз Тілль знайшов людину, яка слухає його – пофіг, якщо вона імітує інтерес до його віршів так само, як імітує оргазми, лише б Тілль не здогадався – так от поки Тілль вірить, що він знайшов людину, яка його вислуховує, то все це Тіллю во благо.