![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaЯ тільки що отримала шок, який несумісний з життям. Причому я нічого не робила для того, щоб накликати це на себе. Я просто їхала в трамваї. Поверталася з раммшопу до свого готелю. Людина їде в трамваї по своїх справах - і на зупинці бачить Ріхарда Круспе. На трамвайній зупинці. Ріхард Круспе. Зірка світової величини стоїть на трамвайній зупинці. Я не повірила своїм очам. Я тупо дивилася на червону кєпочку. І саме ця кєпочка запевнила мене, що це дійсно Ріхард. Якщо Ріхард не хоче, щоб його упізнавали - хай зніме кєпочку. І не доводить людей до інфаркту.
Ну що ж. Я слабка людина. І контужена. Я вийшла з трамваю й стала дивитися на Ріхарда.
Ріхард малесенький. Мініатюрний. Він зараз у звичайному життєвому середовищі виглядає ще меншим. Та блін, Пауль реально крупніший! Ріхард одягнений у чорне пальто, чорний светр, адідас, кєпочку й старі кедіки. Кедіки в таку погоду та ще й по бруківці берлинських тротуарів - це жесть. Ріхард явно пішки багато не ходить. Ріхард худесенький. Якщо його ріст створює ілюзію, що він нижче свого зросту, то худоба в нього справжня. Він як тростиночка, там на кістках нічого не лишилося. Але він виглядає пречудово. Колір обличчя свіжий, обличчя спокійне, без зморшок та ознак важких роздумів. Нє, є зморшки - оці чарівні зморшечки в куточках очей, коли він посміхається. Брови й вії підфарбовані чорним, як було в турі, волосся, яке виглядає з-під кєпочки, яскраво чорне. Але він давно не стригся, волосся відросло й кучериться. Боже, ці кучері на потилиці…
Ріхард такий Ріхард. Його небезпечно з дому випускати. Він переходячи дорогу не дивився на машини й ледве відскочив, а потім переходячи знову пішов не до переходу, а попрямував навпростець через рельси й бурʼян.
P.S. У мене сьогодні в планах було відвідати берлінський музей з його єгипетською колекцією. Нефертіті й все таке. Зрештою я музей таки відвідала. Я побачила Нефертіті. І що? Да, треба було робити це до того, як наткнутися на Ріхарда.
А Нефертіті заборонено фотографувати. Прям як Ріхард.
Ще маленька деталь до опису Ріхарда. У нього окуляри засунуті за комір светра. Краще б він їх на носик чіпляв, коли дорогу переходить.
Ну що ж. Я слабка людина. І контужена. Я вийшла з трамваю й стала дивитися на Ріхарда.
Ріхард малесенький. Мініатюрний. Він зараз у звичайному життєвому середовищі виглядає ще меншим. Та блін, Пауль реально крупніший! Ріхард одягнений у чорне пальто, чорний светр, адідас, кєпочку й старі кедіки. Кедіки в таку погоду та ще й по бруківці берлинських тротуарів - це жесть. Ріхард явно пішки багато не ходить. Ріхард худесенький. Якщо його ріст створює ілюзію, що він нижче свого зросту, то худоба в нього справжня. Він як тростиночка, там на кістках нічого не лишилося. Але він виглядає пречудово. Колір обличчя свіжий, обличчя спокійне, без зморшок та ознак важких роздумів. Нє, є зморшки - оці чарівні зморшечки в куточках очей, коли він посміхається. Брови й вії підфарбовані чорним, як було в турі, волосся, яке виглядає з-під кєпочки, яскраво чорне. Але він давно не стригся, волосся відросло й кучериться. Боже, ці кучері на потилиці…
Ріхард такий Ріхард. Його небезпечно з дому випускати. Він переходячи дорогу не дивився на машини й ледве відскочив, а потім переходячи знову пішов не до переходу, а попрямував навпростець через рельси й бурʼян.
P.S. У мене сьогодні в планах було відвідати берлінський музей з його єгипетською колекцією. Нефертіті й все таке. Зрештою я музей таки відвідала. Я побачила Нефертіті. І що? Да, треба було робити це до того, як наткнутися на Ріхарда.
А Нефертіті заборонено фотографувати. Прям як Ріхард.
Ще маленька деталь до опису Ріхарда. У нього окуляри засунуті за комір светра. Краще б він їх на носик чіпляв, коли дорогу переходить.