![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaДругий фільм Лі Пейса. І правильно хтось написав у коментарях: дивитися цей фільм треба з коробкою серветок. Неймовірно, як хлопець 24 років майже без акторського досвіду зміг передати таку емоційну історію, в якій зливається реальність і казка – причому передати переважно своїм голосом, інтонаціями. Саме “The Fall” навів Пітера Джексона на думку, що Лі буде ідеальним королем Трандуїлом – у Лі є саме та глибина, яка йому потрібна. Реально, те, як Лі голосом переходить з образу казкового героя в тіло паралізованого хлопця – це справжній талант.
Коротко про сюжет. Лос-Анджелес, початок 1920-х років. Юний каскадер Рой на зйомках фільму отримує важку травму хребта, від якої паралізує ноги – можливо, перманентно. Одночасно дівчина кидає Роя заради актора, для якого він виконував каскадерський трюк. У госпіталі Рой знайомиться з п’ятирічною дівчинкою-іммігранткою Александрією. Рой розказує Александрії цікаві історії, щоб взамін вона принесла йому морфій для самогубства. Спершу дівчинка принесла занадто мало таблеток, потім заміть таблеток у флаконі виявився цукор – і Рою доводиться продовжувати розказувати свою історію попри біль і розпач. Історія про Бандита, його друзів і Александрію, як вони намагалися помститися жорсткому губернатору, є абстрактним фентезі, основаним на новинах початку ХХ століття. При спробі дістати чергову порцію морфію Александрія упала й розбила голову, що добавило горя Рою, він поубивав усіх своїх героїв, але Александрія втримала його від убивства себе. У госпіталі Рой і Александрія подивилися той фільм, на зйомках якого травмувався Рой – і виявилося, що трюк Роя вирізали. Всі його страждання були ні для чого. The Fall закінчується нарративом Александрії про те, що Рой продовжив зніматися в фільмах і вона бачила його на екрані, але оскільки нарратив супроводжується кадрами з багатьох чорно-білих фільмів, і у кожному каскадері Александрія бачить Роя – хоча один із них явно Лі – то кінцівка не несе відчуття хеппі енд, це може бути чергова казка в голові дівчинки.
Одна з головних особливостей фільму: максимальний натуралізм зйомок. У сенсі локацій, які були в 24 країнах, і у сенсі взаємодії між героями. Сцени Роя й Александрії знімалися через щілину в завісі навколо ліжка, щоб спілкування йшло природньо й спонтанно. Дівчинка – а також уся зйомочна команда – вірили, що у Лі дійсно паралізовані ноги. Лі привезли на локацію зйомок у госпіталі «скорою», він руками підтягнувся, вибираючись із машини, й сів у крісло на колесах, у госпіталі з крісла перебрався в ліжко – 7 з половиною тижнів Лі вів себе як людина з паралізованими ногами. Постійно грав роль, не лише під час зйомок, а взагалі увесь час, коли навколо були люди. Лише коли дознімали останню сцену в госпіталі, режисер зібрав усю команду навколо ліжка Александрії, і Лі зізнався, що він може ходити. Боже… Лі не кривить душею, коли каже, що він перевтілюється в своїх героїв.
Взагалі робота над фільмом ішла 4 роки по всьому Земному шару, і у мене буквально щелепа відпала, коли на екрані з’явився Карлів Міст у Празі. Неочікувано.
Коротко про сюжет. Лос-Анджелес, початок 1920-х років. Юний каскадер Рой на зйомках фільму отримує важку травму хребта, від якої паралізує ноги – можливо, перманентно. Одночасно дівчина кидає Роя заради актора, для якого він виконував каскадерський трюк. У госпіталі Рой знайомиться з п’ятирічною дівчинкою-іммігранткою Александрією. Рой розказує Александрії цікаві історії, щоб взамін вона принесла йому морфій для самогубства. Спершу дівчинка принесла занадто мало таблеток, потім заміть таблеток у флаконі виявився цукор – і Рою доводиться продовжувати розказувати свою історію попри біль і розпач. Історія про Бандита, його друзів і Александрію, як вони намагалися помститися жорсткому губернатору, є абстрактним фентезі, основаним на новинах початку ХХ століття. При спробі дістати чергову порцію морфію Александрія упала й розбила голову, що добавило горя Рою, він поубивав усіх своїх героїв, але Александрія втримала його від убивства себе. У госпіталі Рой і Александрія подивилися той фільм, на зйомках якого травмувався Рой – і виявилося, що трюк Роя вирізали. Всі його страждання були ні для чого. The Fall закінчується нарративом Александрії про те, що Рой продовжив зніматися в фільмах і вона бачила його на екрані, але оскільки нарратив супроводжується кадрами з багатьох чорно-білих фільмів, і у кожному каскадері Александрія бачить Роя – хоча один із них явно Лі – то кінцівка не несе відчуття хеппі енд, це може бути чергова казка в голові дівчинки.
Одна з головних особливостей фільму: максимальний натуралізм зйомок. У сенсі локацій, які були в 24 країнах, і у сенсі взаємодії між героями. Сцени Роя й Александрії знімалися через щілину в завісі навколо ліжка, щоб спілкування йшло природньо й спонтанно. Дівчинка – а також уся зйомочна команда – вірили, що у Лі дійсно паралізовані ноги. Лі привезли на локацію зйомок у госпіталі «скорою», він руками підтягнувся, вибираючись із машини, й сів у крісло на колесах, у госпіталі з крісла перебрався в ліжко – 7 з половиною тижнів Лі вів себе як людина з паралізованими ногами. Постійно грав роль, не лише під час зйомок, а взагалі увесь час, коли навколо були люди. Лише коли дознімали останню сцену в госпіталі, режисер зібрав усю команду навколо ліжка Александрії, і Лі зізнався, що він може ходити. Боже… Лі не кривить душею, коли каже, що він перевтілюється в своїх героїв.
Взагалі робота над фільмом ішла 4 роки по всьому Земному шару, і у мене буквально щелепа відпала, коли на екрані з’явився Карлів Міст у Празі. Неочікувано.