The Hobbit: The Desolation of Smaug
May. 11th, 2025 08:15 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaБеорн перший згадує про лісових ельфів і каже те, що в книзі прописане словами автора:
“The Wood Elves of Mirkwood are not like their kind. They’re less wise and more dangerous.”
Беорн – величезний ведмідь-оборотень – не вважав ельфійську дорогу безпечною і не хотів, щоб його поні заходили в ліс, причиною цього були не павуки чи ще якісь жахіття лісу, а саме ельфи. Що цілком ясно демонструє, наскільки недобрими були ельфи Трандуїла.
Чому Трандуїл установив на вході в ліс статую покійної дружини? Чому саме там, на Ельфійських Воротах, де починається ельфійська стежка? У всьому палаці не було нічого, що б нагадувало про його дружину. Леголас скаржився на те, що батько ніколи не згадує матір, і це легко зрозуміти, часто горе приймає таку форму. Але Трандуїл зробив статую – і поставив її якнайдалі від палацу. Покійна дружина вітала тих, хто заходив у Лісове Королівство.
Насичене ілюзіями повітря Мірквуду, яке проникало в мозок і збивало з дороги, Зачарована річка, яка викликала забуття – це не вплив Зла, це була магія ельфів. Це було створено Королем Ельфів. Так він захистив свій ліс від чужинців. Територія лісу величезна, і те, що в нього були сили накласти ці закляття на Мірквуд і постійно підтримувати їх, свідчить про могутність Трандуїла.
Папин синочок. Не лише папине виховання щодо гномів, так він ще й у папину косметичку заліз і взяв підводку для очей. Правильно, полювати на павуків треба красиво. Кстаті, а чому там опинився Леголас – він просто патрулював ліс неподалік чи папа послав його, бо папа своєї магією відчув заворушення в лісі?
І у загоні Леголаса багато ельфів ходять з розпущеним волоссям. Точно копіюють короля, модники.
Цікавий момент у під час цієї зустрічі Леголаса з гномами: Леголас, роздивляючись меч Торіна Оркріст, каже, що це меч із Гондоліну - давнього ельфійського королівства. Гондолін був знищений задовго до народження Леголаса, коли ще Трандуїл був юнаком. Те, що Леголас розбирався в зброї і міг на око відрізнити один давній ельфійський меч від іншого, свідчить, що папа навчив його цьому - з усіх ельфів, серед яких ріс Леголас, лише Трандуїл мав такі знання. Ще один доказ того, що Трандуїл особисто ростив, виховував і навчав свого сина.
Legolas: Who is this? Your brother?
Gloin: That is my wife!
Legolas: And who is this horrid creature? A goblin mutant?
Gloin: That is my wee lad, Gimli!
Це просто шедевр. Кстаті, а що сталося з цією відібраною в Глоїна чеканкою? Леголас же не віддав її Глоїну. Можна дописати романтичну історію: Леголас десь закинув її в своїй кімнаті, але коли після коронації Арагорна він повернувся додому, то знайшов цю чеканку і віддав її Гімлі.
Те, як Трандуїла на троні показують частинами – це геніально. Не відразу ошарашують його виглядом, а плавно підводять до його елегантної витонченої колючої краси. Всі, хто читав книгу, знають, що тут зараз має бути король ельфів, але ніхто не чекає, що король ельфів буде виглядати ТАК, від зухвалої самовпевненості схрещених ніг до всебачущого погляду льодяних очей.
Леголас міняє наряди як папа. Коли він завів гномів і свій загін у палац, на ньому була чешуйчата хрінь з листям на плечах. Коли гномів закривали в темниці, на ньому вже інша чешуйчата хрінь – без листя і з відкритим коміром. Тобто поки папа допитував гномів у вирізаній сцені, Леголас сходив швиденько перевдягнувся.
Господи, сцена між Трандуїлом і Торіном… Тут неперевершене, шедевральне ВСЕ. Енергетика між двома королями, їхні емоції, міміка Трандуїла, його рухи – і його голос. Боже, голос Трандуїла. Лише від нього можна втратити розум. З якою легкістю цей голос то гучно лунає на весь зал, то опускається до майже ніжної ласки. То він глибокий, то сочиться як мед. То він випльовує слова, то шепоче погрози.
Обличчя Трандуїла майже не рухається, однак всі його емоції очевидні: презирство скривлених губ на слові burglary, фальшивість посмішки взаєморозуміння, розрахованість запропонованої допомоги. Шок від слів Торіна, коли той назвав його безчесним. Права щока Трандуїла напряглася, коли Торін згадав дракона. Шрами, Трандуїлу було фізично й емоційно боляче оголяти ті шрами, але він зробив це перед Торіном. Втрата самоконтролю, яка змусила Трандуїла піднятися на трон і дати знак охоронцям, щоб ті схопили Торіна. Стріли Торіна пробили льодову броню Трандуїла.
Торін прокричав на весь палац, що Трандуїл безчесний, він хотів, щоб усі ельфи почули це - однак ельфи Лісового Королівства прекрасно знали натуру свого короля, нічого нового Торін їм не відкрив. Але Трандуїла це боляче ранило.
Річард-Торін сказав в інтерв’ю, що з усієї трилогії «Хоббіт» ця сцена між Торіном і Трандуїлом – його найулюбленіша. Торін виплеснув на Трандуїла весь той біль, який він не міг виплеснути на дракона. А Трандуїл – він знав, що хоче Торін, він бачив його наскрізь, і всі слова Трандуїла мали одну ціль: поставити Торіна на коліна.
“I am patient. I can wait.”
Показово, що коли палац святкує, Трандуїл сам п’є вино в підземній кімнаті. До чого ж він одинокий – одинокий тому, що сам відгородився від усіх.
Тауріель не просто наївна ідеалістка – вона дурочка, яка не усвідомлює масштаби зла. Вона закликає Трандуїла напасти на Дол Гулдур, щоб знищити павуків – а нічого, що цілий Білий Совіт із наймогутніших повних магії ельфів і мудреців ледве справився з Дол Гулдуром, і то ненадовго, а тут дівка хоче з луком і кинджальчиком полізти туди.
Щодо жалюгідної любовної лінії між Леголасом і Тауріель – із потенційним свекром часто важко найти контакт, але коли потенційний свекор – це взбалмошний король ельфів, тут геть сумно.
Однак якби Трандуїл не вліз у відносини Леголаса й Тауріель, Леголас би погуляв з нею, кинув через місяць і забув. А так нещасне кохання, конфлікт із батьком, від’їзд із дому – все це призвело до знайомства Леголаса з Арагорном, участі Леголаса в поході з Кільцем, відносин Леголаса з Гімлі. Тож заборонивши сину гуляти з ельфійкою, Трандуїл отримав зятя-гнома. Як було сказано в одному мемі: «Що я наробив?!!»
Ця фраза – ще один шедевр Трандуїла. Його мотто. Саме головне те, яким тоном він це каже – Боже, цей ласкаючий голос Трандуїла.
Під час битви ельфів і гномів з орками, коли гноми в бочках тікали з підземелля Трандуїла, Орландо-Леголас реально вживу виконував усі свої стрибки і розвороти на 180 градусів. Ще й радів як дитина, що йому вдалося це зробити. Тільки, звісно, він стрибав не по головам акторів-гномів, а по спеціальним підставкам.
У Тауріель половину трюків виконувала дублерша, особливо в третьому фільмі, там, здається, взагалі всі битви були зроблені дублершою.
Щодо того, що 9 назгулів були призвані в Дол Гулдур. По книгам Толкіна мудрі ельфи й маги вважали, що Некромант – це один із назгулів. Гендальф давно підозрював, що це не так, але лише за сто років до подій Хоббіта він одночасно знайшов у Дол Гулдурі батька Торіна й докази, що Некромант – це Саурон. У фільмі це відбувається прямо зараз, сценаристи традиційно змістили час.
Позиціонування Барда як героя-спасителя людей трохи дивне. Бард сам контрабандою привіз гномів у Озерне місто, а потім бігає істерить: караул, гноми, вони розбудять дракона! Тобто коли гноми, які за умовчуванням жадібні, заплатили Барду втридорога, щоб таємно попасти в місто і більше того – щоб Бард знайшов їм зброю, то Барда нічого не насторожило. Ну-ну. Об’єктивно, Бард винен у руйнації Озерного міста. Окей, може, гноми і без його допомоги зрештою дібралися б до гори, але склалося так, що Бард винен.
Бард каже про мера Озерного міста:
“All his wealth comes from trade with the Woodland Realm. He would see you in irons before risking the wrath of King Thranduil.”
Питань нема, що жодна істота не захоче відчути гнів Короля Трандуїла. Але мене цікавить, якими коштами чи товарами Трандуїл підтримував торгові зв’язки з мером міста і прочими торговцями, і взагалі, звідки Трандуїл брав гроші на всі свої шикарні наряди й забаганки. Лісові ельфи не володіли ремеслами й нічого не виробляли, продавати з лісу не було чого… Хіба що цей мем – ніякий не жарт, а реальний спосіб заробітку Трандуїла. Їй-богу, дивлячись на його личко, мільйони людей купляться на цю рекламу.
Допит орка. Боже. Трандуїл відіслав Тауріель, бо не довіряв її витримці – зате сам відрубав орку голову. Але Трандуїл відрубав орку голову точно тоді, коли планував це зробити, це не було скаженим припадком. Він знав, що вб’є орка, коли солодким голосом запевняв його, що орку нема чого боятися. Боже, цей голос, його перепади від гучності до ніжності, причому миттєво і без всяких зусиль. І акцент. Те, як Трандуїл вимовляє слова – це теж зачаровує. Але щодо допиту. Трандуїл зрозумів усе, коли орк сказав, що його хазяїн служить the One. Трандуїл зрозумів, що йдеться про Саурона, Саурон повернувся – те, чого боявся Трандуїл після Битви Останнього Союзу, майже три тисячі років він чекав на це. Він побудував свій підземний палац і закрив своє королівство саме тому, що він чекав на повернення Саурона – і ось це сталося. У цей момент очі Трандуїла наче бачать увесь жах Мордору, який він пережив. Орк дійсно не міг більше сказати нічого нового йому. Трандуїл ще й підкреслив це Леголасу: тобі, дитино, може це й було б новиною, але не мені. Але чому Трандуїл убив орка саме в цей момент? Коли я дивилася вперше, то думала, що він хотів приховати від Леголаса й інших ельфів правду, щоб не сіяти паніку. Але ні, Трандуїл сам пояснив усе сину, коли той запитав, не уходив від відповіді. Значить, Трандуїл убив орка відразу, як той перестав бути корисним, навіть незважаючи на те, що син тримав його. Оце взагалі відбирає подих: як Трандуїл зі швидкістю, яку не може зафіксувати око, оголив меч і відрубав голову орку – не повертаючи голову й не дивлячись. Рука Леголаса була біля шиї орка, меч не те що міг, а повинен був задіти його – але Трандуїл був упевнений, що не поранить сина.
Милий момент у цій сцені – орк назвав Леголаса Elfling, ельфеня. То для орка Леголас ельфеня, то для Гімлі він princeling, принценятко – ніхто не сприймає його як дорослого.
Наступні дії Трандуїла зрозумілі: остаточно закрити своє королівство. Леголасу приспічило побігти повертати Тауріель – і Трандуїл відпустив його лише на два дні. Бо через два дні мало здійснитися пророцтво: озеро мало запалати вогнем дракона, тією силою, якою the One хотів зруйнувати цю частину світу.
Господи, яка краса. Трандуїл називав коштовності дружини pure starlight – оце pure starlight, як у смертному світі може існувати такий вид краси?
У фільмі дана відповідь на те, що Трандуїл зробив із алкашем-ключником, який втратив ключі від камер тюрми і таким чином дозволив гномам утекти. Трандуїл не кинув його у тюрму замість гномів і навіть не заслав кудись подалі з палацу – Трандуїл позбавив його посади ключника і перевів його у мисливці на павуків. Цей ельф стоїть на вході в палац і каже Леголасу, що Тауріель пішла в ліс, він одягнений у форму мисливців. Леголас мав стати його командиром – що доречно, враховуючи тверезість Леголаса.
Цікаво, що Глоїн був самий багатий з усіх 13 гномів. Так що Гімлі «не з простої сім’ї, а з багатої». Хоч щось є у нього, що сподобається Трандуїлу.
Legolas: It is not our fight.
Tauriel: It is our fight. It will not end here. With every victory this evil will grow. If your father has his way, we will do nothing. We will hide within our walls, live our lives away from the light and let darkness descend. Are we are not part of this world? Tell me, Mellon, when did we let evil become stronger than us?
Тауріель молода ідеалістка без життєвого досвіду, нездатна зрозуміти, що не треба лізти в усі битви. У неї занадто гаряча голова, щоб оцінити мудрість холодності Трандуїла. Її розглагольствування про високі матерії викликані елементарною симпатією до гнома, і з цією симпатією вона повністю ігнорує те, що битви несуть смерть – смерть близьких людей. Ну, дуже скоро вона це зрозуміє, і зрозуміє Трандуїла.
Однак ладно вона дурочка, а Леголас? Стоїть і слухає її, розвісивши вуха – а він мав би довіряти батькові. Мав би знати, що батько робить якнайкраще задля свого народу – ти ж, Леголасе, принц цього народу, ти також несеш за нього відповідальність. Натомість Леголас дозволив дівці задурити собі голову, покинув свій народ у небезпечний час, а побачивши битву, навіть не поцікавився долею тих ельфів, з якими він виріс. Не кажучи вже, як він повівся зі своїм батьком.
У цьому конфлікті я повністю на стороні Трандуїла – не тому що я обожнюю його, а тому що я вважаю його позицію правильною. Леголас же розчаровує, і я можу виправдати його поведінку лише тим, що він веде себе як підліток: гормони дають у голову, проблеми з батьками загострюються… Хоча він уже дорослий для підлітка, але може в нього запізнений розвиток – результат гіперопіки батька.
Те, як Торін залишив пораненого Кілі в Озерному місті – тут питання: він діяв як Король, бо його пояснення, що він не може ризикувати долею народу зарази одного гнома, навіть свого родича, є правильним для короля – чи безумство, драконова жадібність, стала проявляти себе? Таке враження, що це безумство стало проявлятися відтоді, як Торін покинув палац Трандуїла. Хоча до гори було ще далеко, і Торін ще не заволодів золотом. Наче слова Трандуїла триггернули безумство, закладене в гени Торіна.
Цікавий момент: Торін каже Філі, що той стане королем після Торіна. Тобто Торін абсолютно не планував одружуватися і мати власних дітей. Зрозуміло.
Однак Торін прекрасний у своєму безумстві.
Дракон шикарний. І розмова Більбо з драконом – це шедеврально.
У Озерному місті Тауріель показала, чого варті на ділі всі її красиві слова про «битися зі злом»: вона тупо киданула Леголаса. Вона втягнула його в битву, а коли битва почалася: бийся, Леголасе, сам, а я посидю з гномом. Те, що вона наплювала на нього як на залицяльника – це таке, насильно милий не будеш, але вона наплювала на нього як на товариша по зброї.
Коли Леголас перед схваткою з орком витащив меч Оркріст, який він відібрав у Торіна під час арешту й залишив собі, він прокрутив його так, як любить гратися зі своїми кинджалами. Це дуже показовий момент щодо фізичної підготовки Орландо-Леголаса: цей меч був важким, і Річарду-Торіну доводилося постійно тренувати зап’ястя, щоб битися ним. А Орландо-Леголас без видимих зусиль прокрутив його.
Кстаті про Оркріст. Після зйомок його отримали на пам’ять і Орландо, і Річард. Меч був зроблений у двох екземплярах: один сталевий для фотосесій і демонстрацій, дуже важкий, Річард ледве міг тримати його однією рукою, і другий легший алюмінієвий для використання в битвах. Цікаво, кому з акторів який меч дістався, візуально вони ідентичні.
Цікавий нюанс про моргання Леголаса. У Хоббіті-2 Леголас моргає лише два рази: після битви з орком, коли у нього потекла кров з носа, і коли папа відрубав голову орка, якого тримав Леголас. Моргання Леголаса в Хоббіті-2 було ознакою сильного потрясіння. Так от від папи у синочка таке ж саме потрясіння, як від величезного орка-психопата, який мало не задушив його.
На жаль, у Хоббіті-3 Леголас уже моргає по-людськи, Орландо забув про цю свою фішку.
Коли Леголас витирає кров з носа – це єдиний момент за всі 6 фільмів Пітера Джексона, коли Леголас має якусь травму.
“The Wood Elves of Mirkwood are not like their kind. They’re less wise and more dangerous.”
Беорн – величезний ведмідь-оборотень – не вважав ельфійську дорогу безпечною і не хотів, щоб його поні заходили в ліс, причиною цього були не павуки чи ще якісь жахіття лісу, а саме ельфи. Що цілком ясно демонструє, наскільки недобрими були ельфи Трандуїла.
Чому Трандуїл установив на вході в ліс статую покійної дружини? Чому саме там, на Ельфійських Воротах, де починається ельфійська стежка? У всьому палаці не було нічого, що б нагадувало про його дружину. Леголас скаржився на те, що батько ніколи не згадує матір, і це легко зрозуміти, часто горе приймає таку форму. Але Трандуїл зробив статую – і поставив її якнайдалі від палацу. Покійна дружина вітала тих, хто заходив у Лісове Королівство.
Насичене ілюзіями повітря Мірквуду, яке проникало в мозок і збивало з дороги, Зачарована річка, яка викликала забуття – це не вплив Зла, це була магія ельфів. Це було створено Королем Ельфів. Так він захистив свій ліс від чужинців. Територія лісу величезна, і те, що в нього були сили накласти ці закляття на Мірквуд і постійно підтримувати їх, свідчить про могутність Трандуїла.
Папин синочок. Не лише папине виховання щодо гномів, так він ще й у папину косметичку заліз і взяв підводку для очей. Правильно, полювати на павуків треба красиво. Кстаті, а чому там опинився Леголас – він просто патрулював ліс неподалік чи папа послав його, бо папа своєї магією відчув заворушення в лісі?
І у загоні Леголаса багато ельфів ходять з розпущеним волоссям. Точно копіюють короля, модники.
Цікавий момент у під час цієї зустрічі Леголаса з гномами: Леголас, роздивляючись меч Торіна Оркріст, каже, що це меч із Гондоліну - давнього ельфійського королівства. Гондолін був знищений задовго до народження Леголаса, коли ще Трандуїл був юнаком. Те, що Леголас розбирався в зброї і міг на око відрізнити один давній ельфійський меч від іншого, свідчить, що папа навчив його цьому - з усіх ельфів, серед яких ріс Леголас, лише Трандуїл мав такі знання. Ще один доказ того, що Трандуїл особисто ростив, виховував і навчав свого сина.
Legolas: Who is this? Your brother?
Gloin: That is my wife!
Legolas: And who is this horrid creature? A goblin mutant?
Gloin: That is my wee lad, Gimli!
Це просто шедевр. Кстаті, а що сталося з цією відібраною в Глоїна чеканкою? Леголас же не віддав її Глоїну. Можна дописати романтичну історію: Леголас десь закинув її в своїй кімнаті, але коли після коронації Арагорна він повернувся додому, то знайшов цю чеканку і віддав її Гімлі.
Те, як Трандуїла на троні показують частинами – це геніально. Не відразу ошарашують його виглядом, а плавно підводять до його елегантної витонченої колючої краси. Всі, хто читав книгу, знають, що тут зараз має бути король ельфів, але ніхто не чекає, що король ельфів буде виглядати ТАК, від зухвалої самовпевненості схрещених ніг до всебачущого погляду льодяних очей.
Леголас міняє наряди як папа. Коли він завів гномів і свій загін у палац, на ньому була чешуйчата хрінь з листям на плечах. Коли гномів закривали в темниці, на ньому вже інша чешуйчата хрінь – без листя і з відкритим коміром. Тобто поки папа допитував гномів у вирізаній сцені, Леголас сходив швиденько перевдягнувся.
Господи, сцена між Трандуїлом і Торіном… Тут неперевершене, шедевральне ВСЕ. Енергетика між двома королями, їхні емоції, міміка Трандуїла, його рухи – і його голос. Боже, голос Трандуїла. Лише від нього можна втратити розум. З якою легкістю цей голос то гучно лунає на весь зал, то опускається до майже ніжної ласки. То він глибокий, то сочиться як мед. То він випльовує слова, то шепоче погрози.
Обличчя Трандуїла майже не рухається, однак всі його емоції очевидні: презирство скривлених губ на слові burglary, фальшивість посмішки взаєморозуміння, розрахованість запропонованої допомоги. Шок від слів Торіна, коли той назвав його безчесним. Права щока Трандуїла напряглася, коли Торін згадав дракона. Шрами, Трандуїлу було фізично й емоційно боляче оголяти ті шрами, але він зробив це перед Торіном. Втрата самоконтролю, яка змусила Трандуїла піднятися на трон і дати знак охоронцям, щоб ті схопили Торіна. Стріли Торіна пробили льодову броню Трандуїла.
Торін прокричав на весь палац, що Трандуїл безчесний, він хотів, щоб усі ельфи почули це - однак ельфи Лісового Королівства прекрасно знали натуру свого короля, нічого нового Торін їм не відкрив. Але Трандуїла це боляче ранило.
Річард-Торін сказав в інтерв’ю, що з усієї трилогії «Хоббіт» ця сцена між Торіном і Трандуїлом – його найулюбленіша. Торін виплеснув на Трандуїла весь той біль, який він не міг виплеснути на дракона. А Трандуїл – він знав, що хоче Торін, він бачив його наскрізь, і всі слова Трандуїла мали одну ціль: поставити Торіна на коліна.
“I am patient. I can wait.”
Показово, що коли палац святкує, Трандуїл сам п’є вино в підземній кімнаті. До чого ж він одинокий – одинокий тому, що сам відгородився від усіх.
Тауріель не просто наївна ідеалістка – вона дурочка, яка не усвідомлює масштаби зла. Вона закликає Трандуїла напасти на Дол Гулдур, щоб знищити павуків – а нічого, що цілий Білий Совіт із наймогутніших повних магії ельфів і мудреців ледве справився з Дол Гулдуром, і то ненадовго, а тут дівка хоче з луком і кинджальчиком полізти туди.
Щодо жалюгідної любовної лінії між Леголасом і Тауріель – із потенційним свекром часто важко найти контакт, але коли потенційний свекор – це взбалмошний король ельфів, тут геть сумно.
Однак якби Трандуїл не вліз у відносини Леголаса й Тауріель, Леголас би погуляв з нею, кинув через місяць і забув. А так нещасне кохання, конфлікт із батьком, від’їзд із дому – все це призвело до знайомства Леголаса з Арагорном, участі Леголаса в поході з Кільцем, відносин Леголаса з Гімлі. Тож заборонивши сину гуляти з ельфійкою, Трандуїл отримав зятя-гнома. Як було сказано в одному мемі: «Що я наробив?!!»
Ця фраза – ще один шедевр Трандуїла. Його мотто. Саме головне те, яким тоном він це каже – Боже, цей ласкаючий голос Трандуїла.
Під час битви ельфів і гномів з орками, коли гноми в бочках тікали з підземелля Трандуїла, Орландо-Леголас реально вживу виконував усі свої стрибки і розвороти на 180 градусів. Ще й радів як дитина, що йому вдалося це зробити. Тільки, звісно, він стрибав не по головам акторів-гномів, а по спеціальним підставкам.
У Тауріель половину трюків виконувала дублерша, особливо в третьому фільмі, там, здається, взагалі всі битви були зроблені дублершою.
Щодо того, що 9 назгулів були призвані в Дол Гулдур. По книгам Толкіна мудрі ельфи й маги вважали, що Некромант – це один із назгулів. Гендальф давно підозрював, що це не так, але лише за сто років до подій Хоббіта він одночасно знайшов у Дол Гулдурі батька Торіна й докази, що Некромант – це Саурон. У фільмі це відбувається прямо зараз, сценаристи традиційно змістили час.
Позиціонування Барда як героя-спасителя людей трохи дивне. Бард сам контрабандою привіз гномів у Озерне місто, а потім бігає істерить: караул, гноми, вони розбудять дракона! Тобто коли гноми, які за умовчуванням жадібні, заплатили Барду втридорога, щоб таємно попасти в місто і більше того – щоб Бард знайшов їм зброю, то Барда нічого не насторожило. Ну-ну. Об’єктивно, Бард винен у руйнації Озерного міста. Окей, може, гноми і без його допомоги зрештою дібралися б до гори, але склалося так, що Бард винен.
Бард каже про мера Озерного міста:
“All his wealth comes from trade with the Woodland Realm. He would see you in irons before risking the wrath of King Thranduil.”
Питань нема, що жодна істота не захоче відчути гнів Короля Трандуїла. Але мене цікавить, якими коштами чи товарами Трандуїл підтримував торгові зв’язки з мером міста і прочими торговцями, і взагалі, звідки Трандуїл брав гроші на всі свої шикарні наряди й забаганки. Лісові ельфи не володіли ремеслами й нічого не виробляли, продавати з лісу не було чого… Хіба що цей мем – ніякий не жарт, а реальний спосіб заробітку Трандуїла. Їй-богу, дивлячись на його личко, мільйони людей купляться на цю рекламу.
Допит орка. Боже. Трандуїл відіслав Тауріель, бо не довіряв її витримці – зате сам відрубав орку голову. Але Трандуїл відрубав орку голову точно тоді, коли планував це зробити, це не було скаженим припадком. Він знав, що вб’є орка, коли солодким голосом запевняв його, що орку нема чого боятися. Боже, цей голос, його перепади від гучності до ніжності, причому миттєво і без всяких зусиль. І акцент. Те, як Трандуїл вимовляє слова – це теж зачаровує. Але щодо допиту. Трандуїл зрозумів усе, коли орк сказав, що його хазяїн служить the One. Трандуїл зрозумів, що йдеться про Саурона, Саурон повернувся – те, чого боявся Трандуїл після Битви Останнього Союзу, майже три тисячі років він чекав на це. Він побудував свій підземний палац і закрив своє королівство саме тому, що він чекав на повернення Саурона – і ось це сталося. У цей момент очі Трандуїла наче бачать увесь жах Мордору, який він пережив. Орк дійсно не міг більше сказати нічого нового йому. Трандуїл ще й підкреслив це Леголасу: тобі, дитино, може це й було б новиною, але не мені. Але чому Трандуїл убив орка саме в цей момент? Коли я дивилася вперше, то думала, що він хотів приховати від Леголаса й інших ельфів правду, щоб не сіяти паніку. Але ні, Трандуїл сам пояснив усе сину, коли той запитав, не уходив від відповіді. Значить, Трандуїл убив орка відразу, як той перестав бути корисним, навіть незважаючи на те, що син тримав його. Оце взагалі відбирає подих: як Трандуїл зі швидкістю, яку не може зафіксувати око, оголив меч і відрубав голову орку – не повертаючи голову й не дивлячись. Рука Леголаса була біля шиї орка, меч не те що міг, а повинен був задіти його – але Трандуїл був упевнений, що не поранить сина.
Милий момент у цій сцені – орк назвав Леголаса Elfling, ельфеня. То для орка Леголас ельфеня, то для Гімлі він princeling, принценятко – ніхто не сприймає його як дорослого.
Наступні дії Трандуїла зрозумілі: остаточно закрити своє королівство. Леголасу приспічило побігти повертати Тауріель – і Трандуїл відпустив його лише на два дні. Бо через два дні мало здійснитися пророцтво: озеро мало запалати вогнем дракона, тією силою, якою the One хотів зруйнувати цю частину світу.
Господи, яка краса. Трандуїл називав коштовності дружини pure starlight – оце pure starlight, як у смертному світі може існувати такий вид краси?
У фільмі дана відповідь на те, що Трандуїл зробив із алкашем-ключником, який втратив ключі від камер тюрми і таким чином дозволив гномам утекти. Трандуїл не кинув його у тюрму замість гномів і навіть не заслав кудись подалі з палацу – Трандуїл позбавив його посади ключника і перевів його у мисливці на павуків. Цей ельф стоїть на вході в палац і каже Леголасу, що Тауріель пішла в ліс, він одягнений у форму мисливців. Леголас мав стати його командиром – що доречно, враховуючи тверезість Леголаса.
Цікаво, що Глоїн був самий багатий з усіх 13 гномів. Так що Гімлі «не з простої сім’ї, а з багатої». Хоч щось є у нього, що сподобається Трандуїлу.
Legolas: It is not our fight.
Tauriel: It is our fight. It will not end here. With every victory this evil will grow. If your father has his way, we will do nothing. We will hide within our walls, live our lives away from the light and let darkness descend. Are we are not part of this world? Tell me, Mellon, when did we let evil become stronger than us?
Тауріель молода ідеалістка без життєвого досвіду, нездатна зрозуміти, що не треба лізти в усі битви. У неї занадто гаряча голова, щоб оцінити мудрість холодності Трандуїла. Її розглагольствування про високі матерії викликані елементарною симпатією до гнома, і з цією симпатією вона повністю ігнорує те, що битви несуть смерть – смерть близьких людей. Ну, дуже скоро вона це зрозуміє, і зрозуміє Трандуїла.
Однак ладно вона дурочка, а Леголас? Стоїть і слухає її, розвісивши вуха – а він мав би довіряти батькові. Мав би знати, що батько робить якнайкраще задля свого народу – ти ж, Леголасе, принц цього народу, ти також несеш за нього відповідальність. Натомість Леголас дозволив дівці задурити собі голову, покинув свій народ у небезпечний час, а побачивши битву, навіть не поцікавився долею тих ельфів, з якими він виріс. Не кажучи вже, як він повівся зі своїм батьком.
У цьому конфлікті я повністю на стороні Трандуїла – не тому що я обожнюю його, а тому що я вважаю його позицію правильною. Леголас же розчаровує, і я можу виправдати його поведінку лише тим, що він веде себе як підліток: гормони дають у голову, проблеми з батьками загострюються… Хоча він уже дорослий для підлітка, але може в нього запізнений розвиток – результат гіперопіки батька.
Те, як Торін залишив пораненого Кілі в Озерному місті – тут питання: він діяв як Король, бо його пояснення, що він не може ризикувати долею народу зарази одного гнома, навіть свого родича, є правильним для короля – чи безумство, драконова жадібність, стала проявляти себе? Таке враження, що це безумство стало проявлятися відтоді, як Торін покинув палац Трандуїла. Хоча до гори було ще далеко, і Торін ще не заволодів золотом. Наче слова Трандуїла триггернули безумство, закладене в гени Торіна.
Цікавий момент: Торін каже Філі, що той стане королем після Торіна. Тобто Торін абсолютно не планував одружуватися і мати власних дітей. Зрозуміло.
Однак Торін прекрасний у своєму безумстві.
Дракон шикарний. І розмова Більбо з драконом – це шедеврально.
У Озерному місті Тауріель показала, чого варті на ділі всі її красиві слова про «битися зі злом»: вона тупо киданула Леголаса. Вона втягнула його в битву, а коли битва почалася: бийся, Леголасе, сам, а я посидю з гномом. Те, що вона наплювала на нього як на залицяльника – це таке, насильно милий не будеш, але вона наплювала на нього як на товариша по зброї.
Коли Леголас перед схваткою з орком витащив меч Оркріст, який він відібрав у Торіна під час арешту й залишив собі, він прокрутив його так, як любить гратися зі своїми кинджалами. Це дуже показовий момент щодо фізичної підготовки Орландо-Леголаса: цей меч був важким, і Річарду-Торіну доводилося постійно тренувати зап’ястя, щоб битися ним. А Орландо-Леголас без видимих зусиль прокрутив його.
Кстаті про Оркріст. Після зйомок його отримали на пам’ять і Орландо, і Річард. Меч був зроблений у двох екземплярах: один сталевий для фотосесій і демонстрацій, дуже важкий, Річард ледве міг тримати його однією рукою, і другий легший алюмінієвий для використання в битвах. Цікаво, кому з акторів який меч дістався, візуально вони ідентичні.
Цікавий нюанс про моргання Леголаса. У Хоббіті-2 Леголас моргає лише два рази: після битви з орком, коли у нього потекла кров з носа, і коли папа відрубав голову орка, якого тримав Леголас. Моргання Леголаса в Хоббіті-2 було ознакою сильного потрясіння. Так от від папи у синочка таке ж саме потрясіння, як від величезного орка-психопата, який мало не задушив його.
На жаль, у Хоббіті-3 Леголас уже моргає по-людськи, Орландо забув про цю свою фішку.
Коли Леголас витирає кров з носа – це єдиний момент за всі 6 фільмів Пітера Джексона, коли Леголас має якусь травму.