![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaУ свіжому номері британського Metal Hammer опубліковано інтерв’ю з режисером кліпу Zeit https://www.loudersound.com/features/birth-with-rammstein-had-to-be-graphic-the-inside-story-of-rammsteins-zeit-video
Роберт познайомився з раммштайнами через Флаке: Флаке фанат його группи, запросив його на репетицію у свій гараж, вони здружилися-розговорилися, Флаке обмовився, що Раммштайн випускають альбом і опитують режисерів щодо ідей для кліпів. Роберт вирішив і собі спробувати. Оскільки пісня про час, Роберт бачив концепцію в стилі Бенджаміна Баттона, від смерті до народження. Раммштайнам сподобалось. Проте коли дійшло до зйомок, Роберт зрозумів, що на практиці зробити це безбожно дорого і довго. Роберт переробив ідею, і в кінцевому вигляді вона стала більш абстрактною, раммштайни проходять через всі стадії життя, але у різних образах. Часу на створення кліпу було дуже мало, писали сценарій і проводили зйомки в досить стислі строки. (ось тут цікаво, раммштайни знали, що весною 2022 будуть видавати альбом, Ріхард про це всім вибовтав, тож вони повинні були розуміти, що пора знімати кліпи. Чого вони тягнули, а потім підганяли людей? Хоча насправді час у них був, кліпи до Спички знімали вже в 2019, могли і з Цайт знімати вже після нового року… а, стоп, Тілль же збирався в тур).
Роберт абсолютно переоцінив свої сили. Він знав про Раммштайн, але не бачив Дойчланд і Аусландер. Він спершу визвався написати їм концепцію кліпу, а потім подивився попередні кліпи і усвідомив масштаб і грандіозність. (от воно дуже помітно, я про це писала з самої прем’єри. Рівень хлопчика Робі геть не дотягує, потрібну раммштайнами монументальність він дорощував мальованими спецефектами, що обнулило складні зйомки вживу).
Журналіст кілька разів задавав питання щодо символізму в кліпі, але Роберт не дав чіткої відповіді і не розшифрував символи. Натомість він зауважив, що самі раммштайни активно брали участь у розробці сценарію. Фінальний варіант сценарію сильно відрізнявся від першого варіанту, і протягом усіх переписів сценарію раммштайни не сиділи сиднем, а активно пропонували свої ідеї. При цьому раммштайни здатні тримати баланс, щоб своїми ідеями не забити ідеї чужих людей. Сам Роберт бачив кліп be dark, but not in a dangerous way.
Раммштайни на зйомках демонстрували бездоганну робочу етику, вони не вели себе як рок-зірки. Раммштайни поводяться з будь-якою людиною на зйомках як джентльмени, тож працювати з ними дуже приємно.
Знімати у воді було дуже складно. Сцена, де мотузка обвиває ноги Шнайдера – раммшайни повинні буди зануритися у воду на півметрову глибину, абсолютно не рухатися і затримувати подих, щоб не було бульбашок. У цей час дайвер працював з мотузкою. Знімали у кілька дублів, але поспішали, бо термін оренди басейну був обмежений.
З піском намучилися також, оскільки це реальний пісок, він мав бути сухим, а він намок, бо за словами Роберта знімали взимку (насправді це був листопад). Довелося кілька днів сушити той пісок, потім при зйомках пісок не хотів летіти в правильному напрямку, розпадався невчасно і т.п. Скульптури з піску були побудовані майстром за 12 днів. За задумкою ці скульптури мали бути підірваними вибухівкою, але оскільки вони стояли в приміщенні, то використання вибухівки могло знести дах. Замість цього побудували машину з повітряним тиском, але зруйнувати скульптури не вдалося, оскільки всередині піску був клей. Довелося свердлити дірки в скульптурах і використовувати 35 тон сипучого піску.
Щоб здійснити зйомки у воді, раммштайни в повному образі, в костюмах мали стрибати в воду з платформи, яка знаходилась на висоті 3 метрів над водою. Раммштайни мали стрибати одночасно, занурюватися у воду і зображати мертвих. Поруч стояли машини, які створювали вітер і хвилі. Під час стрибка one of the guys went sideways, landing on the legs of another. Two people in the band got pretty injured and they still finished the shoot even with a couple of days left to go. That’s how determined they are.
(бляяя… от про що розказував Ріхард! Але ж! Але ж яка несправедливість! ДВА раммштайни отримали сильні травми – а вся жалість дісталася Ріхарду, бо він вибовтав це! Всі жаліли ніжку Ріхарда, а залізна задниця Пауля теж боліла, і боліла сильно, бо 80 кг чистого щастя – це не жарти. А Роберт молодець, не назвав імена двох жертв. Бідний Роберт, благородно промовчав – і уявлення не має, що Ріхард про це розляпав своїм довгим язиком, і вся знають, що йдеться про гітаристів. Отже. Що насправді відбулося під час зйомок у басейні. Всі шість раммштайнов стояли на платформі, готові до стрибка. Стрибнули. П'ять раммштайнів полетіли вниз, а Ріхарда знесло. І я не думаю, що вітромашини робили такий сильний вітер, що він міг знести 80-кілограмову тушку. Ріхард що, реально спеціально це зробив? Роберт дипломатично заявив, що один раммштайн впав на ноги іншого раммштайна. Ноги, а не задницю. Це тільки довгий язик Круспе називає речі своїми іменами, і задниця – це задниця. Проте для того, щоб Ріхард приземлився на будь-яку частину Пауля, Ріхард повинен був стрибати не синхронно з іншими раммштайнами, а трохи пізніше. Маса Ріхарда більше, ніж маса Пауля, таким чином у воду він мав упасти швидше, ніж Пауль, це закони фізики. Але всупереч законам фізики на той момент, коли Ріхард долетів до води, там уже був Пауль. Так що маємо, те що маємо: стоячи на платформі Ріхард замріявся, запізнився зі стрибком і стрибнув не туди. І Пауль сильно постраждав, сам Ріхард сильно постраждав, але вони попри травми німецьким методом продовжили зйомки. Мабуть, після басейну знімали пісок, і на щастя, там не треба було ходити, а лише стояти на колінках. Ох, Ріхард, і він потім сміявся з цього).
Щодо сцени з пологами – Роберт вважав, що через репутацію Раммштайн процес пологів має бути показаний максимально наочно.
Раммштайн як культурна сила в Німеччині у 2022 році: Раммштайн досі розвиваються, вони геть не схожі на групи-старожили, які 30 років грають одне і те ж. Люди думають, що вони знають Раммштайн – і тут Раммштайн’ll do something like surfing in a tiny boat while waving an LGBTQ+ flag. Раммштайн – це прогрес. (цікаво, що Роберт досі вражений акцією з прапором, яка була 3 роки тому. Чи особисте спілкування з раммштайнами освіжило цю тему?).
Що Раммштайн значить для світу в 2022 році? У німецькій газеті була велика стаття how during a time where there are wars starting, we have these images of children holding guns at each other, reminding us that we’re all somebody’s children. Who’d have thought this band who’ve played with violence so much would be comforting us in a time where we’re all so unsure of the world?
Вау. Який чудовий висновок: Раммштайн є нашою опорою, коли світ рухнув. Воістину так, чим я зараз займаюся? Тікаю в світ Раммштайн від реалій війни, щоб зберегти хоч залишки своєї психіки.
Роберт познайомився з раммштайнами через Флаке: Флаке фанат його группи, запросив його на репетицію у свій гараж, вони здружилися-розговорилися, Флаке обмовився, що Раммштайн випускають альбом і опитують режисерів щодо ідей для кліпів. Роберт вирішив і собі спробувати. Оскільки пісня про час, Роберт бачив концепцію в стилі Бенджаміна Баттона, від смерті до народження. Раммштайнам сподобалось. Проте коли дійшло до зйомок, Роберт зрозумів, що на практиці зробити це безбожно дорого і довго. Роберт переробив ідею, і в кінцевому вигляді вона стала більш абстрактною, раммштайни проходять через всі стадії життя, але у різних образах. Часу на створення кліпу було дуже мало, писали сценарій і проводили зйомки в досить стислі строки. (ось тут цікаво, раммштайни знали, що весною 2022 будуть видавати альбом, Ріхард про це всім вибовтав, тож вони повинні були розуміти, що пора знімати кліпи. Чого вони тягнули, а потім підганяли людей? Хоча насправді час у них був, кліпи до Спички знімали вже в 2019, могли і з Цайт знімати вже після нового року… а, стоп, Тілль же збирався в тур).
Роберт абсолютно переоцінив свої сили. Він знав про Раммштайн, але не бачив Дойчланд і Аусландер. Він спершу визвався написати їм концепцію кліпу, а потім подивився попередні кліпи і усвідомив масштаб і грандіозність. (от воно дуже помітно, я про це писала з самої прем’єри. Рівень хлопчика Робі геть не дотягує, потрібну раммштайнами монументальність він дорощував мальованими спецефектами, що обнулило складні зйомки вживу).
Журналіст кілька разів задавав питання щодо символізму в кліпі, але Роберт не дав чіткої відповіді і не розшифрував символи. Натомість він зауважив, що самі раммштайни активно брали участь у розробці сценарію. Фінальний варіант сценарію сильно відрізнявся від першого варіанту, і протягом усіх переписів сценарію раммштайни не сиділи сиднем, а активно пропонували свої ідеї. При цьому раммштайни здатні тримати баланс, щоб своїми ідеями не забити ідеї чужих людей. Сам Роберт бачив кліп be dark, but not in a dangerous way.
Раммштайни на зйомках демонстрували бездоганну робочу етику, вони не вели себе як рок-зірки. Раммштайни поводяться з будь-якою людиною на зйомках як джентльмени, тож працювати з ними дуже приємно.
Знімати у воді було дуже складно. Сцена, де мотузка обвиває ноги Шнайдера – раммшайни повинні буди зануритися у воду на півметрову глибину, абсолютно не рухатися і затримувати подих, щоб не було бульбашок. У цей час дайвер працював з мотузкою. Знімали у кілька дублів, але поспішали, бо термін оренди басейну був обмежений.
З піском намучилися також, оскільки це реальний пісок, він мав бути сухим, а він намок, бо за словами Роберта знімали взимку (насправді це був листопад). Довелося кілька днів сушити той пісок, потім при зйомках пісок не хотів летіти в правильному напрямку, розпадався невчасно і т.п. Скульптури з піску були побудовані майстром за 12 днів. За задумкою ці скульптури мали бути підірваними вибухівкою, але оскільки вони стояли в приміщенні, то використання вибухівки могло знести дах. Замість цього побудували машину з повітряним тиском, але зруйнувати скульптури не вдалося, оскільки всередині піску був клей. Довелося свердлити дірки в скульптурах і використовувати 35 тон сипучого піску.
Щоб здійснити зйомки у воді, раммштайни в повному образі, в костюмах мали стрибати в воду з платформи, яка знаходилась на висоті 3 метрів над водою. Раммштайни мали стрибати одночасно, занурюватися у воду і зображати мертвих. Поруч стояли машини, які створювали вітер і хвилі. Під час стрибка one of the guys went sideways, landing on the legs of another. Two people in the band got pretty injured and they still finished the shoot even with a couple of days left to go. That’s how determined they are.
(бляяя… от про що розказував Ріхард! Але ж! Але ж яка несправедливість! ДВА раммштайни отримали сильні травми – а вся жалість дісталася Ріхарду, бо він вибовтав це! Всі жаліли ніжку Ріхарда, а залізна задниця Пауля теж боліла, і боліла сильно, бо 80 кг чистого щастя – це не жарти. А Роберт молодець, не назвав імена двох жертв. Бідний Роберт, благородно промовчав – і уявлення не має, що Ріхард про це розляпав своїм довгим язиком, і вся знають, що йдеться про гітаристів. Отже. Що насправді відбулося під час зйомок у басейні. Всі шість раммштайнов стояли на платформі, готові до стрибка. Стрибнули. П'ять раммштайнів полетіли вниз, а Ріхарда знесло. І я не думаю, що вітромашини робили такий сильний вітер, що він міг знести 80-кілограмову тушку. Ріхард що, реально спеціально це зробив? Роберт дипломатично заявив, що один раммштайн впав на ноги іншого раммштайна. Ноги, а не задницю. Це тільки довгий язик Круспе називає речі своїми іменами, і задниця – це задниця. Проте для того, щоб Ріхард приземлився на будь-яку частину Пауля, Ріхард повинен був стрибати не синхронно з іншими раммштайнами, а трохи пізніше. Маса Ріхарда більше, ніж маса Пауля, таким чином у воду він мав упасти швидше, ніж Пауль, це закони фізики. Але всупереч законам фізики на той момент, коли Ріхард долетів до води, там уже був Пауль. Так що маємо, те що маємо: стоячи на платформі Ріхард замріявся, запізнився зі стрибком і стрибнув не туди. І Пауль сильно постраждав, сам Ріхард сильно постраждав, але вони попри травми німецьким методом продовжили зйомки. Мабуть, після басейну знімали пісок, і на щастя, там не треба було ходити, а лише стояти на колінках. Ох, Ріхард, і він потім сміявся з цього).
Щодо сцени з пологами – Роберт вважав, що через репутацію Раммштайн процес пологів має бути показаний максимально наочно.
Раммштайн як культурна сила в Німеччині у 2022 році: Раммштайн досі розвиваються, вони геть не схожі на групи-старожили, які 30 років грають одне і те ж. Люди думають, що вони знають Раммштайн – і тут Раммштайн’ll do something like surfing in a tiny boat while waving an LGBTQ+ flag. Раммштайн – це прогрес. (цікаво, що Роберт досі вражений акцією з прапором, яка була 3 роки тому. Чи особисте спілкування з раммштайнами освіжило цю тему?).
Що Раммштайн значить для світу в 2022 році? У німецькій газеті була велика стаття how during a time where there are wars starting, we have these images of children holding guns at each other, reminding us that we’re all somebody’s children. Who’d have thought this band who’ve played with violence so much would be comforting us in a time where we’re all so unsure of the world?
Вау. Який чудовий висновок: Раммштайн є нашою опорою, коли світ рухнув. Воістину так, чим я зараз займаюся? Тікаю в світ Раммштайн від реалій війни, щоб зберегти хоч залишки своєї психіки.