Rammstein – Zeit
Apr. 30th, 2022 03:35 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaНіч релізу. Нормальний огляд альбому напишу завтра, коли прослухаю ще кілька разів і ознайомлюся з лірикою. Зараз лише зафіксую перші враження.
Цайт – це гармонійний мелодізм, багатство аранжировок, зрілість електронщини, класичні раммштайнівські жорсткі гітари і сильний акцент на вокал Тілля. Тяжкість і мелодійність майстерно поєднані у цьому дуже достойному альбомі. Альбом звучить рівно завдяки послідовному утяжелінню пісень, від легкого початку до надважкої другої частини. Хоча є деякі хвилі, слухача не кидає по всій амплітуді. І слухаючи перші три пісні можна впасти в оману і вирішити, що весь альбом буде легким-м’яким. Ага, щас.
Перше, що мені кинулося у вуха з початком прослуховування альбому – як сильно аранжировки нагадують свіжий сольник Ріхарда. Реально відчувається одна рука (і гарненька чорна голівка), піаніно на початку Шварц ну точно як піаніно у Blood Stained Wedding. Але на альбомі Цайт Ріхард поєднав свою нинішню «альтернативщину Круспе» з риффами раннього Раммштайн. Цікавий мікс. Лише людина з великим досвідом і талантом може витримати правильний баланс у такому міксі. Можливо, Ріхарду вдалося витримати цей баланс завдяки тому, що він зараз не переобтяжує пісні гітарами. На Цайт добре чути, що нинішньому Ріхарду гітари стали нецікаві, його клинить в електронщину. Але повернення старих добрих риффів навіть у обмеженій кількості має зняти з Ріхарда звинувачення в тому, що він перетворив альбом на «альтернативщину Круспе», як то було з попереднім альбомом. Мабуть знімне… Єбанати все одно знайдуть, у чому звинуватити Ріхарда.
Я не знаю зараз текстів Цайт, само собою лірика альбому має глибокий зміст і торкається важливих тем, але звертає увагу, що на альбомі сильний елемент гумору, а також самоіронії. І це дуже добре, бо вміння посміятися над собою – це ознака зрілості і внутрішньої сили. Попри важкість музики Цайт має легку атмосферу.
А ще відчувається екскурс у минуле. Шварц нагадує пісні, які співали німецькі солдати у Другу світову війну, і сильний вплив музики й риторики тієї війни є в Ангст.
Щодо Адью – Адью, Гудбай, Ауфідерзейн – не знаю, що там понаписував Тілль, але музично ні пісня, ні весь альбом не звучить, наче Раммштайн збираються скласти руки і піти на пенсію. Нє, Ріхард, звичайно, може сказати, що це останній альбом, але – але є одне але. Вони все ще отримують від цього задоволення.
Щодо розчарувань від альбому – я розчарована, що нема вокалу Ріхарда. Після шедеврального вокалу Ріхарда на Дойчланд так хотілося, щоб Ріхард розвив і поглибив свою вокальну участь на альбомі Раммштайн – але ні. Ніякого сольного вокалу. Може, хоч у турі гітаристи вдвох співатимуть хорову частину «Без Кондому»?
__________
Нарештімаю час і натхнення можу написати про пісні альбому Цайт.
Armee der Tristen – лірика пісні просто гімн для усіх нинішніх любителів страждати, депресувати, ходити по психологам і страдати хернею. Правда, музично депресією і не пахне, а від енергійного Komm mit взагалі гріховні думки в голову лізуть. Ця пісня – прекрасний приклад поєднання альтернативщини Круспе з жорстокістю рифів Раммштайн, музично ця пісня бездоганна.
Zeit – а от тут баланс порушений, цій пісні не хватає жорстких гітар. В контексті альбому вона звучить гармонійно, нема відчуття "як здрасьті", що було при релізу синглу, але все ж таки реально тут чіпляє тільки та частина, що в кліпі йде на фоні воєнної сцени. І кінцівка затягнута.
Schwarz – пісня про темноту Тілля, то-то вона відразу нагадала мені BSW про темноту в душі Ріхарда. Es ist die totenschwangere Nacht – це про рожениць у кліпі Цайт. Дуже гарна пісня, яка чіпляє своєю тевтонською меланхолійністю.
Giftig – люди-тварини, да, часто отруйні. Чудова енергетика у пісні, задорний драйв. Хочу побачити, як на концерті гітаристи кричать один одному "ти токсичний".
Zick Zack – все сказане мною після релізу синглу залишається в силі, я досі вважаю цю пісню бездоганною. Її кульмінаційна частина, коли Ріхард підіймає руки вгору перед залом, здатна кинути мене в сльози.
OK – н-да, лірика тут без ізисків, та й музика відповідна. Добре, що цю пісню забракували для Спички. Білоруський хор мене підбішує, як бабці на лавочці виють. Але б хотілося побачити цю пісню вживу ради картини, як Ріхард морщащи носик каже в мікрофон ohne kondom.
Meine Tränen – сумна тема, така актуальна для деяких сімей. Mutter була про життя без матері, а тут протилежна ситуація. Сумна пісня з чудовою музикою, але вокал Тілля тут трохи off. У вокалі нема щирості, він не йде від серця, Тілль грається голосом.
Angst – з лірикою все ясно, зло прийде у світ у вигляді того ірода, якого ми всі боїмося. Тевтонський жорсткий ритм і гармонія у приспіві – пісня дуже майстерно зроблена. Проймає так, що кістки трясуться в її ритмі.
Dicke Titten – дааа, попри дурнувату назву ця пісня має важливий зміст, особливо актуальний для людей віку раммштайнів з кризою середнього віку. Кризою, що змушує опускати планку, знецінювати свої стандарти… та тут не треба розжовувати, текст пісні кристально ясний. Цікаво, Зигзаг про фальшиву красу, Тіттен про кризу середнього віку – раммштайни подивилися прямо у вічі своїм потенціальним проблемам. А раз вони ці проблеми усвідомлюють, більше того, висміюють – ці проблеми їм не загрожують. Музично ця пісня – ще один зразок чудового поєднання непоєднуваного. Жорсткий гітарний риф тут шедевральний.
Lügen – тут лірика нагадала Ду Хаст: будеш любити мене вічно – найн! Там чесна відповідь, а ця пісня про брехню. Музично складна пісня, знову ж таки талановито зроблений мікс мелодійних аранжировок і жорстких гітар, але вокал Тілля мені тут якось зовсім не дуже. Ця пісня – улюблена у Кіри.
Adieu – лірика цієї пісні нагадала Nebel, тільки там був останній поцілунок на березі моря, а тут під соснами. Adiеu, goodbye, auf Wiedersеh'n – ця строчка переслідує. І letzten Weg, да, це під цю пісню раммштайни під керівництвом Ріхарда штовхають роздовбані жигулі. Але насправді ця лірика не має абсолютно ніякого відношення до кар’єри Раммштайн, це про останній путь смертних людей. І попри весь сум тексту, в музиці немає депресії, навпаки, тут є енергія, а енергія – це основа життя.
Цайт – це гармонійний мелодізм, багатство аранжировок, зрілість електронщини, класичні раммштайнівські жорсткі гітари і сильний акцент на вокал Тілля. Тяжкість і мелодійність майстерно поєднані у цьому дуже достойному альбомі. Альбом звучить рівно завдяки послідовному утяжелінню пісень, від легкого початку до надважкої другої частини. Хоча є деякі хвилі, слухача не кидає по всій амплітуді. І слухаючи перші три пісні можна впасти в оману і вирішити, що весь альбом буде легким-м’яким. Ага, щас.
Перше, що мені кинулося у вуха з початком прослуховування альбому – як сильно аранжировки нагадують свіжий сольник Ріхарда. Реально відчувається одна рука (і гарненька чорна голівка), піаніно на початку Шварц ну точно як піаніно у Blood Stained Wedding. Але на альбомі Цайт Ріхард поєднав свою нинішню «альтернативщину Круспе» з риффами раннього Раммштайн. Цікавий мікс. Лише людина з великим досвідом і талантом може витримати правильний баланс у такому міксі. Можливо, Ріхарду вдалося витримати цей баланс завдяки тому, що він зараз не переобтяжує пісні гітарами. На Цайт добре чути, що нинішньому Ріхарду гітари стали нецікаві, його клинить в електронщину. Але повернення старих добрих риффів навіть у обмеженій кількості має зняти з Ріхарда звинувачення в тому, що він перетворив альбом на «альтернативщину Круспе», як то було з попереднім альбомом. Мабуть знімне… Єбанати все одно знайдуть, у чому звинуватити Ріхарда.
Я не знаю зараз текстів Цайт, само собою лірика альбому має глибокий зміст і торкається важливих тем, але звертає увагу, що на альбомі сильний елемент гумору, а також самоіронії. І це дуже добре, бо вміння посміятися над собою – це ознака зрілості і внутрішньої сили. Попри важкість музики Цайт має легку атмосферу.
А ще відчувається екскурс у минуле. Шварц нагадує пісні, які співали німецькі солдати у Другу світову війну, і сильний вплив музики й риторики тієї війни є в Ангст.
Щодо Адью – Адью, Гудбай, Ауфідерзейн – не знаю, що там понаписував Тілль, але музично ні пісня, ні весь альбом не звучить, наче Раммштайн збираються скласти руки і піти на пенсію. Нє, Ріхард, звичайно, може сказати, що це останній альбом, але – але є одне але. Вони все ще отримують від цього задоволення.
Щодо розчарувань від альбому – я розчарована, що нема вокалу Ріхарда. Після шедеврального вокалу Ріхарда на Дойчланд так хотілося, щоб Ріхард розвив і поглибив свою вокальну участь на альбомі Раммштайн – але ні. Ніякого сольного вокалу. Може, хоч у турі гітаристи вдвох співатимуть хорову частину «Без Кондому»?
__________
Нарешті
Armee der Tristen – лірика пісні просто гімн для усіх нинішніх любителів страждати, депресувати, ходити по психологам і страдати хернею. Правда, музично депресією і не пахне, а від енергійного Komm mit взагалі гріховні думки в голову лізуть. Ця пісня – прекрасний приклад поєднання альтернативщини Круспе з жорстокістю рифів Раммштайн, музично ця пісня бездоганна.
Zeit – а от тут баланс порушений, цій пісні не хватає жорстких гітар. В контексті альбому вона звучить гармонійно, нема відчуття "як здрасьті", що було при релізу синглу, але все ж таки реально тут чіпляє тільки та частина, що в кліпі йде на фоні воєнної сцени. І кінцівка затягнута.
Schwarz – пісня про темноту Тілля, то-то вона відразу нагадала мені BSW про темноту в душі Ріхарда. Es ist die totenschwangere Nacht – це про рожениць у кліпі Цайт. Дуже гарна пісня, яка чіпляє своєю тевтонською меланхолійністю.
Giftig – люди-тварини, да, часто отруйні. Чудова енергетика у пісні, задорний драйв. Хочу побачити, як на концерті гітаристи кричать один одному "ти токсичний".
Zick Zack – все сказане мною після релізу синглу залишається в силі, я досі вважаю цю пісню бездоганною. Її кульмінаційна частина, коли Ріхард підіймає руки вгору перед залом, здатна кинути мене в сльози.
OK – н-да, лірика тут без ізисків, та й музика відповідна. Добре, що цю пісню забракували для Спички. Білоруський хор мене підбішує, як бабці на лавочці виють. Але б хотілося побачити цю пісню вживу ради картини, як Ріхард морщащи носик каже в мікрофон ohne kondom.
Meine Tränen – сумна тема, така актуальна для деяких сімей. Mutter була про життя без матері, а тут протилежна ситуація. Сумна пісня з чудовою музикою, але вокал Тілля тут трохи off. У вокалі нема щирості, він не йде від серця, Тілль грається голосом.
Angst – з лірикою все ясно, зло прийде у світ у вигляді того ірода, якого ми всі боїмося. Тевтонський жорсткий ритм і гармонія у приспіві – пісня дуже майстерно зроблена. Проймає так, що кістки трясуться в її ритмі.
Dicke Titten – дааа, попри дурнувату назву ця пісня має важливий зміст, особливо актуальний для людей віку раммштайнів з кризою середнього віку. Кризою, що змушує опускати планку, знецінювати свої стандарти… та тут не треба розжовувати, текст пісні кристально ясний. Цікаво, Зигзаг про фальшиву красу, Тіттен про кризу середнього віку – раммштайни подивилися прямо у вічі своїм потенціальним проблемам. А раз вони ці проблеми усвідомлюють, більше того, висміюють – ці проблеми їм не загрожують. Музично ця пісня – ще один зразок чудового поєднання непоєднуваного. Жорсткий гітарний риф тут шедевральний.
Lügen – тут лірика нагадала Ду Хаст: будеш любити мене вічно – найн! Там чесна відповідь, а ця пісня про брехню. Музично складна пісня, знову ж таки талановито зроблений мікс мелодійних аранжировок і жорстких гітар, але вокал Тілля мені тут якось зовсім не дуже. Ця пісня – улюблена у Кіри.
Adieu – лірика цієї пісні нагадала Nebel, тільки там був останній поцілунок на березі моря, а тут під соснами. Adiеu, goodbye, auf Wiedersеh'n – ця строчка переслідує. І letzten Weg, да, це під цю пісню раммштайни під керівництвом Ріхарда штовхають роздовбані жигулі. Але насправді ця лірика не має абсолютно ніякого відношення до кар’єри Раммштайн, це про останній путь смертних людей. І попри весь сум тексту, в музиці немає депресії, навпаки, тут є енергія, а енергія – це основа життя.
no subject
Date: 2022-04-28 10:14 pm (UTC)no subject
Date: 2022-04-28 10:36 pm (UTC)no subject
Date: 2022-04-28 10:53 pm (UTC)слухаю альбом на репіті і дивуюся що мені зайшли майже усі треки, ось це так дяді постаралися!
згоден з вами, це творіння - точно не останнє, у кожній пісні чутно як вони самі кайфують від того, що роблять, і це дуже класно.
буду сподіватися, що до тура я теж доживу :D
~SleightOfFist
no subject
Date: 2022-04-28 10:59 pm (UTC)у цього альбома правильна енергетика, абсолютно співзвучна з нинішнім часом. дивно, бо вони писали альбом місяці тому, але вгадали, що нам потрібно саме зараз. енергія, пробивна сила, адреналін, контрольована агресія. нам зараз неможна сидіти і лити сльози над сумними піснями, нам потрібна енергія для боротьби.
ну і просто приємно слухати те, що робилося із задоволенням.
no subject
Date: 2022-04-30 01:17 pm (UTC)