Chorzow 31.07.2023

О пів на третю до фанатів під готелем вийшов Флаке. Натовп накинувся на нього. Маю сказати, що сьогодні публіка під готелем агресивна, зовсім не схожа на вчорашню. Вчора було мило, душевно, всі сміялися, а зараз хардкор мисливці за автографами, такі що по головах лізуть. Дарма Ріхард вчора оприлюднив готель.

О Боже, вчора на Ду хаст вона поклала голову йому на плече. Молода супруга після брачних клятв супругу. Ці гітаристи вчора були неймовірно відверті.

Десь у обід до фанів під готелем виходив Шнайдер, люди схвально обговорюють, який він був уважний до фанів.

Я додала сьогоднішніх Раммштайн під готелем. Гітаристи ретельно всіх підписали, Флаке й Оллі пробігли, Шнайдера я не бачила. Тілля не було, поїхав чорним ходом або пізніше поїде. Ріхард і Пауль сіли в одну машину. Тільки сіли, машина у супроводі поліції поїхала, було це о 5 годині.

У гітаристів однакові сорочки. Це мені нагадує, що коли Ріхард став носити жилетку, Пауль теж перейняв цю моду. Штани з матнею - знову Пауль скопіював. Зараз Ріхард у житті носить такі ж розклешені штани, як на сцені. Але Пауль таке точно не надіне. А от сорочку скопіював.

Концерт. Це продовження вчорашнього пиздеця. Все було норм до мт. На мт вони стали на підставку, спершу синхронно присідали, потім синхронно махали гітарами. Наприкінці він поліз грати на її гітарі, а вона уходячи поклала йому руку на спину. На танцях вона влаштувала хоровод навколо барабанів - вона, герр і Шнайдер. Вона умудрилася пролізти попереду барабанів, це треба бачити. Потім вона сіла на лавочку, а Шнайдер поліз її цілувати. Вона відпихнула його і втекла. Шнайдер взагалі розум втратив? І це на очах у герра , перед носом герра. Коли гітаристи вийшли на ду хаст, вони пішли не до підставки Тілля, а під барабани. Показати Шнайдеру, що вони пара? Отак і грали половину інтро ду хаст - Тілль сама попереду, а ці двоє позаду. Потім вони помінялися: гітаристи синхронно побігли до підставки Тілля, а Тілль пішов під барабани. Перед пострілом Тілля на ду хаст герр знову побіг до дами. Точно як вчора: стали разом на підставку Ріхарда. Грали, сяяли разом - а потім поцілувалися. Я можу помилятися, це було тоді, коли сцена занурилася в темряву перед феєрверком. І в темноті видно, як дві голови схиляються одна до одної. Поцілунок- і відразу після цього феєрверк. Це вишибло мені мозок як пострілом. Вони заховалися в темноті, щоб поцілуватися - а потім цей феєрверк як торжество їхнього поцілунку, їхньої любові, та блять їхнього шлюбу, це ж ду хаст. Сонне відіграли нормально, а коли вийшли з великої сцени після сонне - всі вони стояли гуртом під екраном, Пауль стоїть- а біля нього знизу підіймається дим, біля нього значить сидить на ящиках Ріхард і курить. Після Енгель Ріхард розкланювався і показував на тьоток, а Пауль, який не пішов ще зі сцени, показав народу на Ріхарда. Гітаристи спустилися й знову пропали під маленькою сценою, довго їх не було, а коли герр тільки показався в проході- він витирав губи долонею. Вони що, заховавшись під сценою вологим поцілунком цілувалися? Ріхард після цього був такий грайливий, що кондом чи щось таке дістав з лодки й тикав Тіллю. Той махає що не візьму - а Ріхард все одно впихнув. На дрсг на рукавах Ріхард повернувся до Пауля, відвернувся, знову повернувся й гітаристи завмерли, показуючи один на одного. І ще вона підійшла до нього на Адью. Довго з ним грала, і наче хотіла спалити його своєю милотою. Це ніяк не про останній кусс, о ні, це очікування нових куссів.
Це пиздець. Герра треба довести до ревнощів - і герр втрачає голову. Він сильно, дуже сильно її ревнує, і вихідка Шнайдера тригернула його.

Ріхард і Тілль відразу після концерту поїхали в готель, Пауль і Шнайдер, і Оллі з ними, затрималися на стадіоні на пів години. Пауль пояснювальну роботу зі Шнайдером проводив, щоб без вушок дами?

Гітаристи мене уграли. У мене нервовий зрив. З одного боку жаль, що все закінчилося, а з іншого- більше я б не витримала.
Так, що я ще пам’ятаю з концерту. Відкривашка - стандартно, герр без окулярів, бо вже темно було. Таке враження, що Раммштайн самі собі ставлять графік початку шоу: тьотки відіграли точно як вчора, але якщо вчора Раммштайн почали о 20:30, то сьогодні о 21:00. Моя покупка бінокля - це саме вигідне вкладання 2,5 тисяч гривень- я бачила, що Ріхард робить у підсобці. І напівголого Ріхарда. Я спеціально на другий концерт взяла місце зі сторони Пауля. Між Бештрафе й Гіфтіг Ріхард не міняє гітару, хоча на кожному концерті спускається в підсобку - він стоїть біля столика і чи воду п’є, чи личко витирає. Коли Ріхард міня гітари, він вибирає сам. Раніше було, що Лютц йому підносив, а зараз Ріхард сам іде до стійки з гітарами і сам вибира. Перевдягатися Ріхарду допомагає летц. Зять супроводжує папу лише для компанії, зять виконує функції живої присутності біля Ріхарда, у минулому турі цю функцію цицьката виконувала. Зять важкою й брудною роботою не займається, так що летц продовжує збирати носки й труси Ріхарда, які він кидає на піл. У підсобці Ріхард у минулих турах перевдягався біля свого столика, а зараз видно здогадався, що його видно, і відступа вглиб. Але видно все одно. Коли перед МНВ летц причепив Ріхарду рукави, Ріхард сів на стільчик - але сидить він зараз теж по-іншому: не личком до дверей, а боком до дверей і личком до зятя, який його розважає і слугує вухами, у які балакучий Ріхард балакає. Прикольно: зять сидить, а летц поруч з ними стоїть і бігає принеси-подай. Цікаво, чому карточки носить зять: Ріхард ховає летца від людей чи Ріхард не вважає летца достойним носити карточки, лише труси? На МНВ гітаристи не співали, Ріхард покрутився на підставці Тілля й пішов до себе. На Пуппе знову мостик демонстрував. На початку Цайт знову сидів на стільчику - він сідає якщо є хоч секунда перерви. Після Цайт Ріхард став перевдягатися. Летц його роздів, Ріхард сам узяв халат і надягаючи його пішов до балкончика. Хоча що той халат надягати, там пувичка доброго слова не варта. І поки Ріхард стояв з тим халатом у руках - у полутемряві видно його торс. Господи. Його плечі. Її плечі, бо це жіночі плечі - вони покаті, з розуму зійти які округлі й покаті. Про торс Ріхарда. Навіть по тим відео, що я зняла під готелем, видно, наскільки його тіло пружне. Він у відмінній формі, і докладає зусиль, щоб ця пружність підтримувалася. Так, про концерт. Дойчланд, Радіо - і МТ. Про мт я написала, доповню ще, що під барабанами герр став показувати власну версію мостика - даааа, герр реально гнучкий. Як треба було починати танці, вона щось помахала ручками, тоді таки поклала гітару й почалося. Там такий безлад творився, Пауль і Шнайдер не зразу зрозуміли, що вона хоче, і як вона стала лазити перед барабанами… що то було зі Шнайдером треба уважно роздивлятися - але це було за барабанами, хер хто такий ракурс засніме. Вона втекла - і наче без гітари. Я не зрозуміла, вона як золушка загубила гітару й її потім приніс Лютц чи Лютц раніше гітару забрав. Як би там не було, вийшла з підсобки вона з цією гітарою. Правда, перед тим як вийти, попила водички й витерла личко. Після ми вона перевдягнулася, знову у темряві забілів її торс, і видно, як летц акуратно віша на плечики білий халат. А от перед МНВ плащ вона просто швирнула на ящики. Ду хаст - це окремий пиздець, саме від нього у мене нервовий зрив. Увесь стадіон орав від вогнів ду хаст, а я орала від гітаристів. Далі пиздець на пиздеці, все це я написала вище. Лише добавлю про лодки. Вона в лодках не заертала увагу на те, що їй кидають, хоча кулька-сердечко їй у голову попала. Але сердечки вона повністю проігнорувала, натомість виташила й стала тикати Тіллю якусь хрінь. Він таки мав узяти ту хрінь, але потім викинув. Коли вона спустилася в підсобку після лодок, то сіла на стільчик перепочити. Аусландер соло - знову в неї музичний оргазм на личку. На Оне Діщ цього разу вона нічого не чудила - після мт у неї настрій грайливий, а не романтичний. На фіналі Пауль відразу пішов униз, здається, всі пішли одразу, лише Шнайдер палки свої кинув у зал. А вона розкланялася як годиться. В камеру вона показала підняті великі пальчики.
Тілль учора й сьогодні використовував фразу курва Поланд. Їй-богу інакше не скажеш.

Тепер що було під готелем. О 16 годині під готель поставили мерседеси, але цілу годину вони так простояли. Вийшов перший Пауль, усім добросовісно підписав. Поки Пауль працював, тихо проскочили Флаке й Оллі. Через кілька хвилин після того, як Пауль сів у машину, вийшов Ріхард. Ріхард просто у сорочці, без пальто- шок. При тому що сьогодні хоч і парило вдень, на вечір похолодало, а вночі реально холодно, як він у готель повернувся весь роздягнений? Фанатів зібралося море, всі пихають що попало на підпис, гітаристи реально відпрацювали сьогодні. Ріхард зробив собі ідеальну зачіску, тільки мабуть весь тюбик гелю на неї витратив, від душі залакував. Який же він красивий.
А, волосся Ріхарда нагадало. Десь за годину до концерту зять виходив і проводив за сцену мексиканську перукаршу.

Chorzow 31.07.2023 2

Блять, Луїс не засняв Ду хаст. Блять.
МТ. На інтро вона ледве стримувала хохіт - і не втримала. Розхохоталася. Вона сама дала йому гітару, а він із задоволенням поліз гратися. Як вона дає - він тільки радий. Вона теж рада, як вона його ручкою по спинці.

Танці на МТ Ліфад Юкрейн трохи засняв, але не повністю. Нащо так рано обірвали? Саме тоді, де закінчується це відео, вона схопилася й побігла. Зо вони там творили… що за хороводи… Шнайдер ще на хороводах охренів, він то за попочку її схопив, то у поясницю підштовхнув. Вона всілася на стільчик Шнайдера, схрестила ручки на грудях, випʼятила груди й стала танцювати сидячи - і Шнайдер поліз до неї. З цього ракурсу видно, що він наче не торкнувся її, лише ліз, але поза герра! Герр упер руки в боки, розвернувся і пішов - були б двері, він би ними грюкнув. Шнайдер аж витаращився на нього. Не дивно, що молода супруга у відчаї втекла, забувши про гітару - у неї сцена ревності з супругом. Оце вони учудили. Може десь на ютубі буде повна версія цього пиздеця, поки що ж лише таке відео.

На дрсг вона так явно лізла до нього, і вони не просто показували пальчиками - вони гралися ними.

Адью. Як вона його спокушає, як посміхається йому, що вона з ним робить, вона йому мозок випалює, коли показує себе такою милою.

Трохи фото. Прекрасна дама. Прекрасні гітаристи. Їй мало того, що заморочила голову Шнайдеру й кинула герра у ревнощі - вона ще Оллі хохоче. Кокетка.





Добавила відео як сідали в лодки. На жаль, не засняли, як герр виходячи рота витер. А дама втратила свої навички швирятися.
Із серйозного - Флаке знову наш прапор підняв. Ну та на стадіоні їх безліч було, взагалі в Катовіце більше українців, ніж поляків.

Є відео пиздеця на мт. Це такий пиздець… я й забула, що спершу Герр присів, я ще подумала, що вони зараз сядуть там, але ні, у них інша ідея була. Вони в лова грали чи що? Як Шнайдер схопив її за поясничку, а вона підстрибнула кізочкою й вибула з гри, а Шнайдер після цього за Паулем так само погнався, щоб за поясницю схопити. Але нащо Шнайдер перед тим плеснув чи що її по попці? Дурне питання, а чого вона нею крутить. Але сцена реаності! Ігри зайшли в сферу перетворення герра на Отелло. А Дездемона втекла. Герр, що за поза, що за ухід демонстративний. Але Шнайдер реально перегнув палку, так лізучи до дами.

З Ду хаст усе складно в плані знайти відео поцілунку. На тому, що засняли фани, видно, як Тіллю несуть арбалет, а гітаристи стоять разом. Потім усі фіксуються на польоті ракети, сцена темна - і саме цю мить вони вибрали, щоб поцілуватися. Вони спеціально зробили так, у темноті, це було не для публіки, а для них самих.

Неймовірна краса з Хожува-1: вона на ньому лежить, а він переповнений гордістю.



Раммштайн покинули Катовіце. Сьогодні одночасно дві цессни полетять - одна на Берлін, друга на Брюсель. Хто полетить куди - невідомо. Перед 11 до готелю подали два мерседеси, раммштайни вийшли майже об 11:30. Йшов дощ, у мене намок екран і не зреагував на дотик, тож будуть фото, а не відео. Точніше, я зняла відео Ріхарда, як він сідав у машину, але заради збереження приватності Ріхарда я не запощу його. Одна спава, коли музикант сам прагне публічності для популяризації свого іміджу, тому я запощу відео з Паулем. А от Ріхард у безпеці свого мерседесу- це я перешла всі кордони, але я просто не могла стриматися, це хвороба. Яке щастя, що якщо мені ще доведеться колись зустрітися з Ріхардом, це буде дуже не скоро, бо мені реально соромно.
Але по-порядку, що було під готелем. За кілька хвилин до посадки в мерседеси у вестибюль вийшов Флаке, говорив по телефону. По сходах спустився Пауль, за ним також по сходах Оллі. Вони втрьох стояли говорили, крізь скляні двері Пауль поглядав на фанатів і вийшов до них. Під дощ. Пауле, сонечко, ти не повинен був, ти й так вдень і вночі роздавав ці автографи. Але Пауль вийшов. Ну і каюся - я дала йому на автограф квиток з концерту. Хоча не хотіла, хотіла лише Ріхардовий мати. Але Пауль стояв так поруч, так заохочував, аж сам наче пропонував, запитуючи дивлячись. Я розумію, чому всі так люблять Пауля, коли він так дивиться, його не можна не любити. Пауль повернувся в готель, і майже відразу спустилися ліфтом Ріхард і Шнайдер. Всі вони вийшли і сіли в машини. Ріхард сів у другу машину, він був сам, і я не бачила, чи хтось підсів до нього, бо втекла. Тілля я не бачила, не знаю, як він вибрався з готелю.

О 12:30 Цессна на Берлін полетіла, а на Брюсель запізнюється. Щасливої дороги, сонечка!

Пауль Ландерс офіційний не встиг прилетіти, а вже у інсті. Хоча може він зараз летить у Брюсель. Я не хочу навіть ламати голову, хто куди полетів, все одно не вгадаєш.

Сиджу обдумую проводи раммштайнів під готелем - а що ще робити, ллє злива, тож по місту не погуляєш, так і залишиться, що з Катовіце я бачила лише Дворцову вулицю - ооо, її я вивчила у всіх подробицях і запамʼятаю на все життя- стадіон і шматочок міста від центру до готелю. Ритися в інтернеті по відосикам теж не виходить, бо інтернет тут слабий як морква, у публічних місцях взагалі дохлий як горобці на футболці герра. Тож сидю й думаю. Про феномен розмірів Ріхарда. Сьогодні він знову в кофточці й кєпочці- і знову він виглядає маленьким. Я реально здивувалася, коли побачила на фото себе поруч з ним і наскільки він височиє наді мною. В житті цього абсолютно не відчувається. Шнайдер і Оллі - ті в житті точно таких розмірів, як здаються на зйомках. А з гітаристами феномен. Я знову утвердилася в думці, що реальний зріст Пауля освідомлюєш лише коли стоїш впритул до нього.
Тільки зараз усвідомила, що за ці три дні я безліч разів бачила гітаристів і жодного разу Тілля. Я реально Тілля не бачила. Слава Богу.

Зять вдома, а над домом райдуга. Це мені нагадало, що коли я їхала в Польщу, на кордоні також була райдуга, навіть подвійна райдуга. І поїздка виявилася щасливою. Так що і у Берліні все щасливо.

Тріпове

Поки чекаю на автобус додому, опишу свої польські пригоди - що не стосується Раммштайн. Ну як не стосується, весь цей тріп для них і про них.
Почну з того, що у своєму житті я подорожувала немало, але зовсім випустила з уваги, що концерт, де у клубі збирається 5 тисяч людей, і концерт, де на стадіоні збирається 50 тисяч людей- це дві різні речі в плані бронювання готелю. У першому випадку нема ніякої різниці, коли бронювати готель, у другому- бронювати житло треба якомога раніше, бо всі дешеві варіанти розберуть. Тут я упустила момент, бо як я писала раніше, до кінця не вірила, що вдасться поїхати, бо війна, не можна загадувати наперед. Мені вдалося знайти кімнату в готелі дешеву й відповідну моїм вимогам, але готель був у єбенях Катовіце. На щастя, через кілька днів підвернулася вигідна пропозиція. Бентежило лише те, що гугл-карти на місці цього готелю показують пустир. Стрьомно, да. Але я повірила букінгу й забронювала- і не прогадала. Житло виявилося маленькою квартиркою в новозбудованому житловому комплексі, де є Жабка- мережа магазинів, які торгують у неділю, чудо для Польщі. Ще одна перевага цього житла буквально врятувала мене від ночівлі на вулиці- за день до приїзду мені на пошту скинули коди від дверей і відео з інструкцією, що робити. Тобто я могла зайти сама, ніхто на мене не чекав- бо хер би дочекався, я вказала час прибуття 10 годину, а явилася о 3 ночі, спасибі погранцям. Добравшись до житла- 50 злотих за таксі це грабунок- я зайшла в квартиру, впала на ліжко і вирішила, що завтра я не встану. Як же я недооцінила свій організм. Я не тільки встала - я функцію майже без їжі й з кількома годинами сну в стані емоційного стресу. Не знаю, який відхідняк я отримаю вдома. Коли доберуся додому, а буде це аж у четвер під ранок. А на 9 годину в четвер мені на роботу. І вже замовили екскурсію. Як я буду проводити екскурсію, якщо я в стані контузії?
Щодо дороги. Українці, ніколи не користуйтеся перевізником Winew. Автобуси в них добрі, але графік жахливий. Вони абсолютно нікуди не спішать, на кожній зупинці стоять 1-2 години, у Вінниці взагалі 2,5 годин. А потім на кордоні ми безнадійно запізнилися. Я завжди раніше їхала з Києва, я звикла, що у Києві автобус максимально заповнюється й потім водій гоне до кордону, щоб мати подушку часу в запасі, бо кордон- це завжди якийся пиздець. А оце неспішне збирання публіки у кожному селі- та ну його нахер, я купилася на цей рейс тому, що він прямо через моє місто, але більше так не поїду. Ще й з усіх пропускних пунктів Вінев вибрав самий новий, який не має відпрацьованої процедури і де все робиться занадто ретельно. Ще й кладовище під пропускним пунктом, от позитив, щасливої дороги блять.
Про Катовіце. Місто трохи нагадує мені Дніпро- таке саме жваве й буйно забудоване без особливої естетики. Ніякого порівняння з Львовом, навіть старе місто тут і близько не дотягує, а нові забудови - це суміш новобудов із спадщиною періоду соціалізму, типового для наших міст. Люди - повсюди українці, українську мову чуєш частіше, ніж польську. У терміналах і додатках мови польська, англійська, німецька й українська.
Про Польщу. Раніше я бувала тут проїздом у/з Німеччину, це вперше пожила тут. У багатьох відношеннях Польща схожа на Україну, набагато ближча нам, ніж Німеччина. Німеччина - стара бюрократична машина, Польща новіша й жвавіша. Але я люблю німецькі надійність і порядок, і деяких німців я люблю. А живої безалаберності мені хватає в Україні. Тож міняти Україну на Польщу немає сенсу. Ну хіба що тут не бомблять.
І про це. Знову, як восени в Берліні, я відчула птср. Тут постійно літають літаки й вертольоти, і мене тіпає від цього звуку, автоматично думка «чого вони тут розліталися». Так і хочеться ткнути в мапу повітряних тривог у закладках.
Щодо українців у Польщі. Вже ні для кого не секрет, що між українцями, які виїхали, і українцями, які залишилися, шириться прірва. Вони не розуміють, чому ми залишилися, ми після цієї зими вважаємо себе сильнішими й справжнішими. Зазвичай я не реагую на людей, але тут я зірвалася прямо на стадіоні перед концертом. За мною якась дівка познайомилася з хлопчаком, і нашим суржиком вони стали з розумним видом розмірковувати, що в Україні зараз жити неможливо й ті, хто залишився - вони не бачать нічого хорошого в житті, з підвалів не вилазять і йобнулися головою, не живуть, а мучаться. Самі вони, звісно, виїхали з Дніпра у перші дні війни і хваляться один одному, як насолоджуються повноцінним життям у Європі. Тут я невитримала, повернулась до них і висказалася, що я живу в Україні й прекрасно насолоджуюся життям- приїхала в Польщу спеціально на концерти Раммштайн. В моєму житті прекрасного більше, ніж будь-коли, а війна підкреслює важливість кожної хвилини. Якби всі були такими любителями тікать, причому не з гарячих і окупованих місць, до таких людей ніяких питань немає, то зараз у Польщі б не насолоджуватися життям, а так само сиділи в підвалах. Хер НАТО когось захистить. У нас хлопці з протезами повертаються на передову, а тут здорові лобуряки відсиджуються.
Коли вже зайшла мова про людей, то вискажуся про фанатів Раммштайн. Вони приємно здивували. Фанати - йобнута публіка, я теж йобнута, але вони беззлобні. Шумні, підвипивші - але доброзичливі. Коли йде натовп фанів і назустріч я, одинока дівчина невеликих розмірів, мені геть не страшно. На стадіоні якийсь поляк став залицятися- це було мило, не дратувало. Мужика сильно вразило, що дівчина сама приїхала з України на Раммштайн. Тю, я й не таке можу утнути. Навіть бляді вживу не дратували, а смішили. Реально, коли бачиш їх у цих голих платтях збившихся у кучку поміж розвеселих людей- це так смішно. Як ручні мавпочки для потіхи. Єдині, хто дратує - це любителі збирати автографи промисловими масштабами. Бажання мати автограф- цілком нормальне. Автограф на памʼять. Мені не треба кілька автографів Ріхарда, хоча я могла їх взяти, але нащо, цей єдиний з розчерком через личко - він стане для мене іконою. Що не нормально- це коли приходять молодики з цілою торбою дисків і вінілів, розкладають цей магазин звукозапису й хочуть мати кожен екземпляр пвдписаним. Ладно, якщо це на продаж- гидко, але ладно. Але ні, я знала таку породу фанатів у минулому житті, вони збирають автографи для себе. Як на мене- це знецінення автографу.
Про Раммштайн у Польщі. На відміну від хитрозроблених мюнхенів, у Катовіце були раді приймати в себе Раммштайн. Точніше, не знаю про добропорядочних містян, але влада міста зробила все можливе, щоб фанам було комфортно. Зокрема, транспорт працював бездоганно- як і було обіцяно, трамваї ввечері й вночі ходили один за одним, так що проблем вибратися зі стадіону до центру міста не було, ну хіба що ребра в тисняві подавили.
Наче все, що хотіла висказати. Скоро прийде автобус, і Катовіце адью.