Adieu – remixes

[ivanna]

О Господи. Ремікс Ріхарда. Ріхард вкотре довів, що він геній. Немає музиканта біль талановитого, ніж Ріхард Круспе. За що він не візьметься – він створює шедевр. Це творіння Ріхарда має те, що бракує кліпові. Не знаю, як описати це словами, що саме підкреслив своєю музикою Ріхард. Він просто кристалізував те, що хотів передати Спектр. Тут вже не до сміху, тут завмираєш у благоговінні. Цей ремікс куди більше підходить до кліпу, ніж оригінальна пісня. Піаніно Ріхарда й хори створюють атмосферу величі й трагедії. Взагалі Ріхард і піаніно зараз – це вбивче поєднання, сльози на очах гарантовані. Потім до цієї атмосфери додається тривожність. Ця музика… Господи… відчуваєш наростання небезпеки й тривоги, накаляння атмосфери, буквально фізично відчуваєш страх, серце калатає в паніці – і знову безкінечний сум піаніно. На відміну від реміксу Дойчланд, де Ріхард використав лише власний вокал, тут він повністю взяв вокал Тілля. Це не електронна музика, це музика Ріхарда Круспе. Музика з вайбами.

Те, що на музику Ріхарда не можна навісити ніякі ярлики, Ріхард вище жанрів і правил, Ріхард=шедевр, Ріхард=геніальність, Ріхард=самобутність чудово підкреслює ремікс зятя. Грамотно зроблений правильний ремікс, високоякісний і професійний. Красивий і стандартний. Від якого серце не завмирає в грудях, по щоках не котяться сльози, перед очами не стоять образи. Зять – талановитий хлопчик, але. Хоча слава Богу, що лише Ріхард створює таку музику, дуже важко виносити такі оголені емоції, більше такого робити нікому не треба.