Підсумки року – 2022
Dec. 24th, 2022 12:19 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaТрадиційно на Різдво підводжу підсумки року, що минув. Для України це був найкоротший рік: січень, лютий, війна. Але у цих підсумках я спробую відійти від війни і писати про те, що допомогло пережити цей рік. Раммштайн. Чесно скажу, що коли Раммштайн у березні оголосили про тур – це шокувало і обурило. Як можна робити тур, коли європейську країну бомблять, вбивають, знищують, і загроза простягається над усією Європою. У березні було занадто рано говорити про якісь розваги. Але йшов час, мозок усвідомив нову реальність, а разом із цим усвідомив необхідність психологічного розвантаження. Неможливо постійно жити жахіттям, треба ментально тікати від кошмару реальності, інакше виникнуть такі психічні проблеми, що доведеться або довго лікуватися, або розпрощатися із статусом гомо сапієнс. Я бачила, як люди поруч зі мною ламалися, постійно живучи війною. Тож виявилося, що альбом і тур Раммштайн – це саме на часі. Дуже на часі. Це саме те, що допоможе врятувати психіку. Ну, тут гітаристи дуже постаралися, щоб самими знищити цю психіку, але таке психологічне насилля – воно за благо. Тож велика подяка Раммштайн за те, що вони стали променем світла у цей страшний час.
Сайт року: мій новий днєв. Ну насправді йому вже 10 років, але він був створений як місце для зберігання контенту і доступу до деяких закритих груп мого минулого захоплення. Зараз це основне місце, де я виражаю себе. Також цей рік неможливо було б пережити без інсти. Послання Ріхарда фон Раммштайна – важлива частина цього року, Пауль Ландерс офіційний активізувався, також з інсти йшов основний матеріал туру.
Знайомство року: приємно познайомитися, Королева-блядище. Хоча приємно – неправильне слово. І я не впевнена, що хотіла познайомитися з нею. Але вона не залишила вибору. Забудьте все, що ви знали про Ріхарда Круспе, і зустрічайте його нове Я – хохочущу блядищу з намазюканим обличчям і розчепіреним ротиком, яка вчить людей технікам мінету і тому, як тримати мужика на кінчику наманікюреного пальчика.
Програма року: вже традиційно реліз Раммштайн обійшовся без інтерв’ю раммштайнів, тож у цьому році не було програм на радіо чи ютубі, які можна було б подивитися і шокуватися.
Фільм року: мабуть, у цьому році я не дивилася жодного. Зараз вечорами, коли вимикають світло, для релаксу передивляюся "Доктор Квін", але це просто щоб мозок відпочив.
Блюдо року: їжа точно не була чимось важливим у цьому році. А під кінець року головним блюдом можна назвати тушонку, перемішану з будь-яким гарніром: тушонка – це чи не єдине безпечне м'ясо, яке можна їсти в умовах постійних відключень електроенергії.
Напій року: чай з ромашки – надважлива річ. Одним заходом лікує і нерви, і горло.
Відчуття року: н-да, що тут сказати. Було два відчуття. Перше – що весь світ, все життя, все те, що було нормою, обрушилося, це безкінечний нічний кошмар. Друге – нереальність цього кошмару, іноді здавалося, що сон, зараз прокинешся від нього. Але це відчуття поступово проходило, мозок усвідомлював, що це не сон, це реальність, вже ніколи не буде, як раніше, навіть коли настане мир – це буде мир у абсолютно новому світі. Так, стоп, я ж збиралася тут писати про Раммштайн. Хоча вищенаписане відноситься і до них: мозок важко усвідомлював, що те, що вони творили на очах людей – це реальність, що вони дійсно роблять все це. Тож нереальність реальності – відчуття року.
Мова року: українська. Цей рік змусив нас усвідомити, як сильно ми любимо свою мову.
Екстрим року: весь цей рік був екстримом. Екстрим нон-стоп. У всіх відношеннях.
Концерт року: я не можу виділити самий особливий концерт туру-2022. Кожен концерт був яскравим і насиченим емоціями. Так що всі концерти Європейського і Американського турів отримують приз ахуй року.
Інтерес року: Раммштайн. Гітаристи. Все, що пов’язане з ними. Да, це одержимість, але я щаслива бути одержимою.
Мрія року: мир в Україні. Але це до Бога й ЗСУ. Мрія, яку мені вдалося здійснити – відвідати Берлін. Я сама не усвідомлювала повною мірою, наскільки мені це потрібно, поки я не опинилася там.
Нездійснена мрія: мир в Україні.
Місто року: кожне місто України, яке постраждало в цій війні – а це кожне місто в Україні. Серце плакало за Київ, Чернігів, Дніпро, Херсон, Вінницю… Містом позитиву року став Берлін. Тут серце хохотало від щастя. Тут я була по-справжньому щаслива.
Місце року: Круспе-дім. Нарешті я вживу побачила дах.
Відкриття року: відкриття власної сили. Того, скільки можна витримати. Коли здається, що все всьо, далі не виїжджаєш – але ні, відкриваються невідомі ресурси, і продираєшся далі.
Персональна подія року: поїздка в Берлін. Зараз мені вже було б страшно покинути відносну безпеку моїх єбенів. Але я це зробила, я проїхала через половину України, відвідала всі важливі місця в Берліні, виконала те, що запланувала – і навіть отримала те, на що не сподівалася. Це моє особисте досягнення, гідний послідовник моїх минулих безумних трипів.
Виконавець року: Rammstein, тут ноу коментс.
Пісня року: Zeit. Спершу я не оцінила цю пісню: по-перше, реліз був у березні, коли було не до пісень, а по-друге, кліп позиціонував Цайт як другу Дойчланд, а порівняно з Дойчланд воно геть не те. Але у альбомі Цайт розкрилася як балада, у контексті альбому вона отримала сенс, а під час туру – о, отут Раммштайн здивували. Хто б міг подумати, що вони зроблять баладу настільки сильною при живому виконані! Востаннє такі емоції викликала Муттер у Міг-турі – від живого виконання Муттер я реально плакала. Оне Діщ добре йшла на маленькій сцені в Міг-турі, але в турі-2019 виконання було явно невдалим. Балади взагалі важко виконувати вживу, особливо якщо концерт базується на грандіозності шоу, як у Раммштайн, тут треба сильно постаратися, щоб балада не вийшла нудною. Плюс я не вірила, що Тілль зможе вживу витягнути вокал Цайт. Але Раммштайн здивували. Дуже здивували. Я досі не знаю, як у них це вийшло – але Цайт вживу неперевершена. Голос Тілля, гітари… особливе задоволення – спостерігати за грою Ріхарда. Я можу безкінечно передивлятися відео Цайт з туру. Щодо самої пісні – вона не тільки красива музично, її лірика саме на часі. Так само як і кліп, який хоч і має багато недоліків, але частина про війну актуальна як ніколи. Як вони передбачили це? Це особливий талант Раммштайн.
Традиція року: кожного ранку прокидатися зі словами "сука блять нахуй".
Настрій року: істеричний настрій. Настрій залізти кудись і окуклитися.
Розчарування року: війна показала, що багато про що ми думали набагато краще, ніж воно того варте. Все безхребетне населення сусідньої бензоколонки, яке або терпить, або підтримує війну – це сполошне розчарування. Інфантильна Європа, яка кліпає очима рожевого єдинорожки – теж розчарування. Тільки ЗСУ і гітаристи жодного разу не розчарували, а, навпаки, перевершили себе.
Річ року: квитки на концерт туру-2023, які коштували мені стількох нервів.
Людина року: тут я назву дві Людини: Ріхард Круспе і Пауль Ландерс. Бо зараз не можна відділити їх одного від одного, саме своїм єднанням вони роблять себе взірцем того, як треба любити і піклуватися.
Питання року: коли це все закінчиться?
Погода року: весна була холодною, навіть холодніше, ніж минулого року. Літо помірним, осінь теплою. Добре, що хоч природа не робила нам проблем цього року.
Колір року: жовто-блакитний. У ці кольори одягнувся весь світ.
Період доби: не можна виділити якийсь один, усю добу, усі 24 години знаходишся в очікуванні новин і пиздеця.
Книга року: хммм… не пам’ятаю, чи читала я щось важливе у цьому році. Читала багато, але або для релаксу, або по роботі, щоб для душі – ні, для душі були Раммштайн.
Одяг року: джинси й світшот, простий зручний одяг, у якому можна пакувати експонати, розбирати гуманітарку, різати тканину на маскувальні сітки. Плаття лише для дуже урочистих подій або в літню спеку.
Подарунок року: що ми пережили цей рік – це чудовий подарунок від Всесвіту.
Кафе року: Старбакс на Александрплатц у Берліні. Смак цивілізації.
Сайт року: мій новий днєв. Ну насправді йому вже 10 років, але він був створений як місце для зберігання контенту і доступу до деяких закритих груп мого минулого захоплення. Зараз це основне місце, де я виражаю себе. Також цей рік неможливо було б пережити без інсти. Послання Ріхарда фон Раммштайна – важлива частина цього року, Пауль Ландерс офіційний активізувався, також з інсти йшов основний матеріал туру.
Знайомство року: приємно познайомитися, Королева-блядище. Хоча приємно – неправильне слово. І я не впевнена, що хотіла познайомитися з нею. Але вона не залишила вибору. Забудьте все, що ви знали про Ріхарда Круспе, і зустрічайте його нове Я – хохочущу блядищу з намазюканим обличчям і розчепіреним ротиком, яка вчить людей технікам мінету і тому, як тримати мужика на кінчику наманікюреного пальчика.
Програма року: вже традиційно реліз Раммштайн обійшовся без інтерв’ю раммштайнів, тож у цьому році не було програм на радіо чи ютубі, які можна було б подивитися і шокуватися.
Фільм року: мабуть, у цьому році я не дивилася жодного. Зараз вечорами, коли вимикають світло, для релаксу передивляюся "Доктор Квін", але це просто щоб мозок відпочив.
Блюдо року: їжа точно не була чимось важливим у цьому році. А під кінець року головним блюдом можна назвати тушонку, перемішану з будь-яким гарніром: тушонка – це чи не єдине безпечне м'ясо, яке можна їсти в умовах постійних відключень електроенергії.
Напій року: чай з ромашки – надважлива річ. Одним заходом лікує і нерви, і горло.
Відчуття року: н-да, що тут сказати. Було два відчуття. Перше – що весь світ, все життя, все те, що було нормою, обрушилося, це безкінечний нічний кошмар. Друге – нереальність цього кошмару, іноді здавалося, що сон, зараз прокинешся від нього. Але це відчуття поступово проходило, мозок усвідомлював, що це не сон, це реальність, вже ніколи не буде, як раніше, навіть коли настане мир – це буде мир у абсолютно новому світі. Так, стоп, я ж збиралася тут писати про Раммштайн. Хоча вищенаписане відноситься і до них: мозок важко усвідомлював, що те, що вони творили на очах людей – це реальність, що вони дійсно роблять все це. Тож нереальність реальності – відчуття року.
Мова року: українська. Цей рік змусив нас усвідомити, як сильно ми любимо свою мову.
Екстрим року: весь цей рік був екстримом. Екстрим нон-стоп. У всіх відношеннях.
Концерт року: я не можу виділити самий особливий концерт туру-2022. Кожен концерт був яскравим і насиченим емоціями. Так що всі концерти Європейського і Американського турів отримують приз ахуй року.
Інтерес року: Раммштайн. Гітаристи. Все, що пов’язане з ними. Да, це одержимість, але я щаслива бути одержимою.
Мрія року: мир в Україні. Але це до Бога й ЗСУ. Мрія, яку мені вдалося здійснити – відвідати Берлін. Я сама не усвідомлювала повною мірою, наскільки мені це потрібно, поки я не опинилася там.
Нездійснена мрія: мир в Україні.
Місто року: кожне місто України, яке постраждало в цій війні – а це кожне місто в Україні. Серце плакало за Київ, Чернігів, Дніпро, Херсон, Вінницю… Містом позитиву року став Берлін. Тут серце хохотало від щастя. Тут я була по-справжньому щаслива.
Місце року: Круспе-дім. Нарешті я вживу побачила дах.
Відкриття року: відкриття власної сили. Того, скільки можна витримати. Коли здається, що все всьо, далі не виїжджаєш – але ні, відкриваються невідомі ресурси, і продираєшся далі.
Персональна подія року: поїздка в Берлін. Зараз мені вже було б страшно покинути відносну безпеку моїх єбенів. Але я це зробила, я проїхала через половину України, відвідала всі важливі місця в Берліні, виконала те, що запланувала – і навіть отримала те, на що не сподівалася. Це моє особисте досягнення, гідний послідовник моїх минулих безумних трипів.
Виконавець року: Rammstein, тут ноу коментс.
Пісня року: Zeit. Спершу я не оцінила цю пісню: по-перше, реліз був у березні, коли було не до пісень, а по-друге, кліп позиціонував Цайт як другу Дойчланд, а порівняно з Дойчланд воно геть не те. Але у альбомі Цайт розкрилася як балада, у контексті альбому вона отримала сенс, а під час туру – о, отут Раммштайн здивували. Хто б міг подумати, що вони зроблять баладу настільки сильною при живому виконані! Востаннє такі емоції викликала Муттер у Міг-турі – від живого виконання Муттер я реально плакала. Оне Діщ добре йшла на маленькій сцені в Міг-турі, але в турі-2019 виконання було явно невдалим. Балади взагалі важко виконувати вживу, особливо якщо концерт базується на грандіозності шоу, як у Раммштайн, тут треба сильно постаратися, щоб балада не вийшла нудною. Плюс я не вірила, що Тілль зможе вживу витягнути вокал Цайт. Але Раммштайн здивували. Дуже здивували. Я досі не знаю, як у них це вийшло – але Цайт вживу неперевершена. Голос Тілля, гітари… особливе задоволення – спостерігати за грою Ріхарда. Я можу безкінечно передивлятися відео Цайт з туру. Щодо самої пісні – вона не тільки красива музично, її лірика саме на часі. Так само як і кліп, який хоч і має багато недоліків, але частина про війну актуальна як ніколи. Як вони передбачили це? Це особливий талант Раммштайн.
Традиція року: кожного ранку прокидатися зі словами "сука блять нахуй".
Настрій року: істеричний настрій. Настрій залізти кудись і окуклитися.
Розчарування року: війна показала, що багато про що ми думали набагато краще, ніж воно того варте. Все безхребетне населення сусідньої бензоколонки, яке або терпить, або підтримує війну – це сполошне розчарування. Інфантильна Європа, яка кліпає очима рожевого єдинорожки – теж розчарування. Тільки ЗСУ і гітаристи жодного разу не розчарували, а, навпаки, перевершили себе.
Річ року: квитки на концерт туру-2023, які коштували мені стількох нервів.
Людина року: тут я назву дві Людини: Ріхард Круспе і Пауль Ландерс. Бо зараз не можна відділити їх одного від одного, саме своїм єднанням вони роблять себе взірцем того, як треба любити і піклуватися.
Питання року: коли це все закінчиться?
Погода року: весна була холодною, навіть холодніше, ніж минулого року. Літо помірним, осінь теплою. Добре, що хоч природа не робила нам проблем цього року.
Колір року: жовто-блакитний. У ці кольори одягнувся весь світ.
Період доби: не можна виділити якийсь один, усю добу, усі 24 години знаходишся в очікуванні новин і пиздеця.
Книга року: хммм… не пам’ятаю, чи читала я щось важливе у цьому році. Читала багато, але або для релаксу, або по роботі, щоб для душі – ні, для душі були Раммштайн.
Одяг року: джинси й світшот, простий зручний одяг, у якому можна пакувати експонати, розбирати гуманітарку, різати тканину на маскувальні сітки. Плаття лише для дуже урочистих подій або в літню спеку.
Подарунок року: що ми пережили цей рік – це чудовий подарунок від Всесвіту.
Кафе року: Старбакс на Александрплатц у Берліні. Смак цивілізації.
no subject
Date: 2022-12-24 11:01 am (UTC)no subject
Date: 2022-12-24 11:18 am (UTC)