Deutschland fotobuch - part 2
Feb. 17th, 2023 05:27 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaАналіз Дойчланд-фотобуху.
Книга була створена ще в 2021 році. А видали її у 2022. Звичайно, у Раммштайн інакше не може бути, обов’язково треба, щоб їхнє створіння вилежалося рік. Книга цінна не тільки фотографіями, тут є тексти: передмова – Спектра, післямова – Флаке. І Флаке написав на диво цікавий текст. Раммштайни врахували помилку Аусландер-фотобуху і тут подали текст двома мовами: німецькою та англійською.
Короткий переказ тексту Спектра:
Перед тим, як вперше зустрітися з раммштайнами, Спектр повністю прослухав новий альбом. Наскільки я зрозуміла, раммштайни запросили його зробити кліп, але Спектр мав сам визначити, з яким треком він хоче працювати. Дойчланд вразила його з перших нот. Але як тільки почалася робота над відео, відразу стало зрозуміло, яку непід’ємну задачу вони на себе звалили. Було вирішено, що відео буде зображувати подорож крізь історію Німеччини, для цього були відібрані епохальні моменти історії: Германія Магна, хрестоносці, полювання на відьом, Листопадова революція наприкінці Першої світової війни, гіперінфляція Веймарської республіки, золоті 20-ті, спалювання книг нацистами в 1933, катастрофа "Гінденбургу", Друга світова війна, Голокост, ГДР, RAF, заворушення 1 травня… Проте ці розрізнені шматочки не складалися в цільну історію. Рішення прийшло у вигляді образу Германії, Спектр придумав цей образ, який разом з раммштайнами пройде через всю історію і зв’яже все воєдино.
Для зйомок було виділено 4 дні й ночі. Графік зйомок включав багато сцен у 5 локаціях, задіяно було 120 осіб обслуги. Усі сумнівалися, чи можливо це зробити, і загальний сумнів висловив Пауль, заявивши, що вони ніколи не зможуть це зробити. Спектра глибоко вразив професіоналізм, пристрасть і єдність у роботі раммштайнів над кліпом. Вони легко приміряли на себе історичні ролі, терпляче годинами виносили гримування і ніколи не втрачали сили та енергії.
Остання сцена відео була знята 1 лютого 2019 о першій ранку при -17 градусах. Ця сцена – Оллі кидає коктейль Молотова у вуличному заворушенні. Після завершення зйомок знову Пауль виразив загальну думку: він сказав Спектру, що за ці чотири дні Спектр зняв "Апокаліпсис сьогодні".
Відео довжиною 9 хвилин 23 секунди було опубліковано 28 березня 2019. Через 15 годин воно набрало 5 млн. переглядів на ютубі. Через тиждень мало 25 млн. переглядів. Про відео говорили всі, воно збурило суспільство.
Текст Флаке:
З самого початку Флаке порівнює те, як раммштайни працювали над Дойчланд, з німецьким жартом: маленький хлопчик питає маму: "Можна я піду пограюся з дідусем?", на що мама відповідає: "Ні, труна залишається закритою". (н-да, почуття гумору специфічне чи у німців, чи у раммштайнів). Так оце й з Дойчланд кожного дня відбувався діалог: "Ми хочемо грати Дойчланд сьогодні?" "Ні, сьогодні граємо Аусландер". Або: "Кінцівка Дойчланд дуже затягнута", "Сьогодні у мене немає настрою на Дойчланд", "Занадто рано для Дойчланд".
Далі думка Флаке перескакує на те, як раммштайни називають свої пісні. Коли ідея кристалізується в музичну тему, вона отримує назву. Зазвичай ідею називають за ім'ям того інструменту, який породив її. Тут Флаке уточнює, що він не має на увазі "гітару", тоді б занадто багато ідей мали таку назву. Флаке говорить про семпли музичних інструментів у комп’ютері, які доповнюють гітарний рифф. Ці семпли мають назви на кшталт Monster Sine чи Berlin Blue, ось це й стає назвою ідеї. Ніхто крім раммштайнів не зрозуміє цю систему назв. Оскільки раммшатйни під час репетицій постійно розмовляють, вони часто вимовляють ці дивні назви й звикають до них. Якщо все йде добре, Тілль придумує текст для майбутньої пісні, і тоді назву ідеї змінюють відповідно до тексту. На практиці раммштайни зрозуміли, що найзручніше, коли назва складається з одного слова. Отак і Дойчланд спало їм на думку. Дойчланд вимовляється різко, наче шматок цементу падає на асфальт.
Флаке згадує, як вперше почув музичну ідею, що стала Дойчланд: вони сиділи вдома у Ріхарда, музика була похмурою й серйозною. Раммштайни подумали про те, щоб створити пісню Vater, але зненацька їх осінило зробити пісню про Німеччину. Раммштайни місяцями й роками сиділи й завзято дискутували на тему Німеччини. Кожен детально висловив свою думку щодо Німеччини, всі висказали й обговорили свій досвід і почуття від життя в Німеччині. Дехто навіть розказав такі історії, які Флаке не чув раніше. Таке періодично трапляється з раммштайнами: вони піднімають якусь тему, і в процесі її обговорення ще сильніше розкриваються між собою. (так, під час запису Цайт це взагалі стало у них щовечірнею забавкою. Прикметна фраза Флаке, що він навіть почув щось нове – тобто зазвичай всі розказні раммштайнів повторюються з року в рік, до того ж всі вони й так знають подробиці життя один одного). З текстом Дойчланд була величезна проблема: у Раммштайн заведено, що коли вони публікують пісню, всі шестеро мають бути 100% згодними з нею, щоб вони могли стояти за цю пісню. Проте під час Дойчланд-дискусій виявилося, що кожен з раммштайнів по-своєму сприймав Німеччину. Вони продовжили говорити. Вони обговорювали кожне слово тексту, і в результаті вони дійшли до висновку, що в тексті Дойчланд майже немає жодного слова, під яким могли б підписатися всі шестеро. Тому в кінцевому результаті текст Дойчланд звівся до асоціацій і натяків. Зрештою, раммштайни – не вчителі історії, щоб розжовувати все.
Як тільки було затверджено текст, раммштайни подумали, що музика під нього не підходить. Вони знову стали ворушити всі музичні частини пісні, придумували безліч варіацій, що можна змінити чи попробувати, і на практиці випробовували всі нові ідеї. Флаке згадує, що їхні дні починалися з репетиції Дойчланд. Раммштайни снідали на кухні, але не спішили вставати з-за столу й брали ще по одному круасану, тому що вони боялися йти у репетиційне приміщення, включати комп’ютер і слухати останню версію Дойчланд. Те, що здавалося чудовим ввечері, на ранок здавалося жахливим. (о Боже, Флаке вже колись розказував про ці сніданки, це така милота: всі раммштайни з дому приносили судочки зі смаколиками, разом накривали на стіл і снідали. Тепер зрозуміло, чому Ріхард так поправився у 2017 – як тут не поправитися, коли кожного ранку запихаєш у себе лишній круасан).
Нарешті раммштайни мали версію Дойчланд, яка їх задовольнила. Але вони не хотіли, щоб Дойчланд забивала інші пісні на альбомі, тому вони не назвали альбом "Дойчланд", хоча часто шуткували про те, як показяться репортери й критики.
Флаке переходе на ідею відео, і тут він відволікся на традиційні роздуми про ГДР і як співвідносяться ГДР і Німеччина. Само собою раммштайни самі хотіли виконувати всі ролі у відео і на собі відчути подорож крізь віки. Зніматися у лицарських латах було важко: на зйомках був спеціальний консультант по середньовічній зброї, який навчав, яка частина латів куди надягається. У день зйомок стояв мороз -10, тому раммштайни понатягували на себе кілька комплектів термальної білизни, бо на зйомках часто доводиться стояти й чекати. От раммштайни годинами стояли й чекали – вони не могли навіть сісти у латах, а коли настав час працювати, вони спітніли після перших хвилин махання мечем. Після цього їм було за щастя одягтися в хутра й ганчірки давніх германців. Далі були зйомки в образах монахів, і Флаке реально відчув себе монахом. Після костюму монаха Флаке одягнув костюм Папи, від його трохи заклинило. Коли знімали терористів RAF – Флаке відчував себе терористом і дуже нервував через зброю, вона була справжньою. Найнеприємніше було зніматися у формі нацистів, Флаке відчував ауру зла, і від людей в костюмах нацистів усі шарахалися. Потім Флаке переодягнувся в робу в’язня концтабору – одяг був тонкий, зношений, взуття розбите, тож Флаке і тут мав відчуття реалізму, до того ж якби раммштайни жили при нацистах, їх би реально кинули в концтабір і стратили. Потім були партійні діячі ГДР – і Флаке жорстоко пройшовся по комуністичній партії ГДР.
Перед зйомками відео костюмери заново зняли всі мірки з раммштайнів, бо минулі мірки застаріли. Всі костюми були ретельно підігнані під раммштайнів, і Флаке попросив дозволу викупити чорні джинси. Йому дозволили, і він досі їх носить. (цікаво, я часто вказую на те, що Ріхард після кожних зйомок відео приносить додому якусь одежину, але я думала, що він просто забирає одяг. Але Флаке говорить про купівлю. Ну може Ріхард і купує… а може, то лише Флаке купив, а Ріхарду так бере).
Який цікавий крій пальто Ріхарда – з пелериною, у отвори якої просунуті руки. У таких пальто в радянській пресі раннього СРСР зображували буржуїв. Пелерина Ріхарда й пальто Пауля пошиті з одного матеріалу. А підкладка – Ріхарда вже тоді тягнуло на зебру.
У Пауля в нагрудній кишені платочок червоного кольору. Хоча за стилем його одягу було б доречніше білий чи сріблястий. Але – все зрозуміло.
Монахи. Сутани – вдалий наряд для зйомок при морозі, товсте сукно добре зігрівало, не дивно, що Ріхард зберіг образ монаха і для 1933 року.
Який характерний кадр: у той час як інші монахи накинулися на їжу, Ріхард молиться. При тому що справжній Ріхард не дуже релігійний, цим жестом він добре підкреслив свою зверхність. І що він не від цього світу. А Пауль, який у житті любить попоїсти і не відрізняється брезгливістю, тут дивиться на їжу з деяким презирством, особливо це підкреслено жестом його руки.
Слава Ісусу, під час зйомок Ріхард здогадався стерти лак з нігтів, а то молитовно складенні руки монаха з манікюром – це вже занадто.
Господи, Ріхард, що він нап'ялив на себе для образу римляна. Синя термобілизна – самий аутентичний древній одяг. Сонечко, чому він не прикрив термобілизну нарукавниками і обмотками, як зробили інші. Ніхто не сперечається, що ніжки Ріхарда прегарно виглядають в обтягуючих кальсонах і гріх псувати таку красу обмотками, але все-таки це зйомка кліпу. Ще й за Шнайдером пуховик виглядає – чи Шнайдера, чи Оллі. Але у кліпі пуховик зник, а от трикотажні рукави Ріхарда у кліпі видно у всій сучасній красі. Поза Ріхарда на фото – наче він бикує на районі. Може дозволити собі бикувати, бо Пауль очей не зводить, Пауль за нього порве і списом проткне. А от Ріхард і спис – люба зброя в руках Ріхарда виглядає недоречно, і спис не виняток, це сміхота, як Ріхард його держить – акуратно охопив ніжними пальчиками. Чому у Пауля природно виходить зажати спис у кулаку, немає сумнівів, що Пауль націлений на справжній сильний удар, а ручка Ріхарда тримає спис як дама тримає фарфорову чашечку. При тому що руки у Ріхарда по-справжньому сильні.
А от і доказ, що Ріхард досі любить кока-колу. Він такий смішний з цими вусами. І очі в нього геть не очі любителя бійок кастетами. Лагідні у Ріхарда очі. Навіть з розбитою бровкою. Цікаво, що Ріхард любить гримувати розбиту бровку там, де у нього справжній шрам.
Боже, який типовий єврей. Реінкарнація Берії.
Сонечко Ріхард. Які в нього руки. Зап’ястя Ріхарда вдвічі тонші за зап’ястя Тілля, Тілль міг би двома пальцями охопити цю ручку й зламати зап’ястя. Куди Ріхардовим кулачкам, навіть у кастетах, проти кулачищ Тілля. Не дивно, що Ріхарду доводиться двома руками зупиняти удар Тілля. Юний Ріхард серйозно займався реслінгом, і Ріхард навіть зараз пам’ятає, як правильно битися, але нинішній Ріхард не створений для бійок.
Як не цигарка, так трубка, Ріхард такий Ріхард. У кабінеті на столах розкидані пачки сигарет – добре, що ГДРівські, а не жовті американські. Ріхард навіть окуляри надів не свої власні, а відповідні до того часу – тоді були модні такі оправи, світлі знизу й темні зверху. Цікаво, що Ріхард і Флаке мають радянські медалі "20 років Перемоги". Ювілейні медалі до Дня Перемоги на німцях? У космонавта Оллі радянська срібна медаль "За відвагу", але він міг отримати її за льотну діяльність. І хто причепив Ріхарду медалі на місце, куди на цивільний костюм чіпляють ордени? От у Флаке правильно медалі висять. У Шнайдера нагороди не радянські, і для мундира свої правила щодо носіння нагород.
Щось герра вже тоді тягнуло прикривати найдорожче, його типова поза.
Еее… я вибачаюся, але увага герра Круспе прикута геть не до дівки, руку якої він тримає. Увага герра Круспе прикута до стегон герра Ландерса, який виперся йому під носа. Герр Круспе вже аж ротика розкрив і нижню губку відтопирив. Ріхарде, а ми дивувалися туру-2022. Дівка, яка сидить у Тілля на колінах, одягнена в ультракороткі джинсові шорти – геть доречно для ГДР. На сусідньому фото вона своєю жопою в цих шортах до Пауля вигнулася, але той геть на неї уваги не звертав.
Ого. Оце так поворот сюжету. Ріхард і Шнайдер були офіцерами СС у Другу світову війну – а після війни вони стали поліцаями у ФРГ. Не просто Ріхард і Шнайдер приміряли на себе образ поліцаїв, це ті самі офіцери СС. Вони не загинули від рук в’язнів концтабору, вони продовжили жити в ФРГ – і служити новій ідеології, тепер ідеології американських грошей замість ідеології нацизму. У Ріхарда той самий шрам на обличчі через ліве око, це той самий чарівний офіцер СС. Арійська виправка і беззахисні очі, чарівний офіцер не змінився. Не змінився й його в’язень – у очах Пауля таке саме презирство, як у очах в’язня-єврея. У Пауля вигляд, наче він має змогу й ресурси купити всю цю в’язницю, і потім він помститься кожному. Крім чарівного офіцера. У Ріхарда вигляд людини, яка цінує честь мундира. А от Шнайдер виглядає як дріб’язковий маніяк-самодур, який любе знущатися над залежними від нього.
Ось тут дуже красномовний погляд Ріхарда. Він такий нещасний, благає витягнути його звідси. Як цього Ріхарда змусили бити Тілля? А Пауль просто насолоджується собою.
Н-да, таланти Ріхрда тримати поліцейський дрючок такі самі, як його таланти тримати спис. Хто ж так ніжно тримає пальчиками. Оно Шнайдер як годиться зажав дрючок у кулаці, а Ріхард – тут переживаєш, щоб він свою ручку не травмував, а не за Тілля.
Особливе фото. Беззахисність і презирство. Все навпаки ніж виглядає на перший погляд. Причому у чарівного офіцера СС є сила, є стальний стержень – але немає жорстокості. А от у в’язня-єврея жорстокості через край. Тут Пауль показав себе справжнього.
Пауль перший пішов випробовувати мотузку.
Господи Ісусе, вони стояли на шатких камінцях, маючи справжні мотузки на шиї, добросовісно зав’язані й закріплені мотузки. Стояли на камінцях, де просто переступиш з ноги на ногу – і вони заваляться. Особливо Пауль, та там без мотузки страшно стояти. Як вони могли так ризикувати?! Раммштайни реально особливі люди. Дивитися страшно на це фото.
О Боже. Ріхард. Це фото гуляє по інсті, але Ріхард на ньому обрізаний. І слава Богу, бо дивитися на цього Ріхарда шкідливо для психіки. Чарівний офіцер СС, але не його краса і гармонійність образу приголомшує. Приголомшує те, що це справжній Ріхард. Живий реальний Ріхард з типовими Ріхардовими звичками – курити цигарку й пити каву. Звичайна побутова сцена. І при цьому живий побутовий Ріхард гармонійно й прекрасно виглядає в уніформі офіцера СС. І погляд у Ріхарда не беззахисний, він зі сталевим блиском дивиться на Шнайдера. Це ламає психіку: чарівний офіцер у перерві між повішуванням в’язнів п’є каву, і це звичайний Ріхард Круспе.
Цікаво, чому Ріхарда й Шнайдера вже одягли в нацистську форму, а Тілль не спішить у гримерку одягатися в’язнем. Там реально години уходили на гримування.
Класика. Ну в’язня могли підібрати й без фривольного хвостика, але чарівний офіцер СС бездоганний. 50 відтінків сигарети Ріхарда: тільки що цигарка виглядала звичайним побутовим жестом, а тут вона перетворилася на символ безжальності.
Ще один погляд Ріхарда. Ріхард і його очі, його щирі очі, справжнє дзеркало душі. Хіба це той офіцер, що безжально курив цигарку і вішав Пауля? Це юний, наляканий, м'який Ріхард.
Єднання церкви й нацизму. Лицар – це Шнайдер. Якщо Флаке почував себе дуже некомфортно в нацистській формі, то Пауль насолоджується нею. І тягнеться до чарівного монаха.
О Боже. Яка приголомшлива пара. Обидва гітаристи бездоганно прекрасні. Бабське пальто надзвичайно пасує Ріхарду, Пауль у джинсах як хлопчик. Але стояти з голими грудьми й животиком при морозі -17 – це занадто. Бідне сонечко.
Парик не витримав інтенсивності зйомок і вправ Ріхарда з гвинтівкою – кудряшки геть розпалися. Ну а те, як Ріхард тримає гвинтівку, я навіть описувати не буду.
Любі друзі на перекурі зігріваються хто чим. Мабуть, у пластикових стаканчиках Пауля й Шнайдера була водка. А от Ріхард знову такий Ріхард – кава з цигаркою.
Цуцики. Цуцик Ріхарда найкомфортніше почуває себе, він поклав носика на ручку Ріхарда. Ріхард добрий, по-справжньому добрий, і тварини відчувають це, не дарма Блонді любить Ріхарда. А от молодий батько Шнайдер найвправніше держить цуцика як дитинку.
Книга була створена ще в 2021 році. А видали її у 2022. Звичайно, у Раммштайн інакше не може бути, обов’язково треба, щоб їхнє створіння вилежалося рік. Книга цінна не тільки фотографіями, тут є тексти: передмова – Спектра, післямова – Флаке. І Флаке написав на диво цікавий текст. Раммштайни врахували помилку Аусландер-фотобуху і тут подали текст двома мовами: німецькою та англійською.
Короткий переказ тексту Спектра:
Перед тим, як вперше зустрітися з раммштайнами, Спектр повністю прослухав новий альбом. Наскільки я зрозуміла, раммштайни запросили його зробити кліп, але Спектр мав сам визначити, з яким треком він хоче працювати. Дойчланд вразила його з перших нот. Але як тільки почалася робота над відео, відразу стало зрозуміло, яку непід’ємну задачу вони на себе звалили. Було вирішено, що відео буде зображувати подорож крізь історію Німеччини, для цього були відібрані епохальні моменти історії: Германія Магна, хрестоносці, полювання на відьом, Листопадова революція наприкінці Першої світової війни, гіперінфляція Веймарської республіки, золоті 20-ті, спалювання книг нацистами в 1933, катастрофа "Гінденбургу", Друга світова війна, Голокост, ГДР, RAF, заворушення 1 травня… Проте ці розрізнені шматочки не складалися в цільну історію. Рішення прийшло у вигляді образу Германії, Спектр придумав цей образ, який разом з раммштайнами пройде через всю історію і зв’яже все воєдино.
Для зйомок було виділено 4 дні й ночі. Графік зйомок включав багато сцен у 5 локаціях, задіяно було 120 осіб обслуги. Усі сумнівалися, чи можливо це зробити, і загальний сумнів висловив Пауль, заявивши, що вони ніколи не зможуть це зробити. Спектра глибоко вразив професіоналізм, пристрасть і єдність у роботі раммштайнів над кліпом. Вони легко приміряли на себе історичні ролі, терпляче годинами виносили гримування і ніколи не втрачали сили та енергії.
Остання сцена відео була знята 1 лютого 2019 о першій ранку при -17 градусах. Ця сцена – Оллі кидає коктейль Молотова у вуличному заворушенні. Після завершення зйомок знову Пауль виразив загальну думку: він сказав Спектру, що за ці чотири дні Спектр зняв "Апокаліпсис сьогодні".
Відео довжиною 9 хвилин 23 секунди було опубліковано 28 березня 2019. Через 15 годин воно набрало 5 млн. переглядів на ютубі. Через тиждень мало 25 млн. переглядів. Про відео говорили всі, воно збурило суспільство.
Текст Флаке:
З самого початку Флаке порівнює те, як раммштайни працювали над Дойчланд, з німецьким жартом: маленький хлопчик питає маму: "Можна я піду пограюся з дідусем?", на що мама відповідає: "Ні, труна залишається закритою". (н-да, почуття гумору специфічне чи у німців, чи у раммштайнів). Так оце й з Дойчланд кожного дня відбувався діалог: "Ми хочемо грати Дойчланд сьогодні?" "Ні, сьогодні граємо Аусландер". Або: "Кінцівка Дойчланд дуже затягнута", "Сьогодні у мене немає настрою на Дойчланд", "Занадто рано для Дойчланд".
Далі думка Флаке перескакує на те, як раммштайни називають свої пісні. Коли ідея кристалізується в музичну тему, вона отримує назву. Зазвичай ідею називають за ім'ям того інструменту, який породив її. Тут Флаке уточнює, що він не має на увазі "гітару", тоді б занадто багато ідей мали таку назву. Флаке говорить про семпли музичних інструментів у комп’ютері, які доповнюють гітарний рифф. Ці семпли мають назви на кшталт Monster Sine чи Berlin Blue, ось це й стає назвою ідеї. Ніхто крім раммштайнів не зрозуміє цю систему назв. Оскільки раммшатйни під час репетицій постійно розмовляють, вони часто вимовляють ці дивні назви й звикають до них. Якщо все йде добре, Тілль придумує текст для майбутньої пісні, і тоді назву ідеї змінюють відповідно до тексту. На практиці раммштайни зрозуміли, що найзручніше, коли назва складається з одного слова. Отак і Дойчланд спало їм на думку. Дойчланд вимовляється різко, наче шматок цементу падає на асфальт.
Флаке згадує, як вперше почув музичну ідею, що стала Дойчланд: вони сиділи вдома у Ріхарда, музика була похмурою й серйозною. Раммштайни подумали про те, щоб створити пісню Vater, але зненацька їх осінило зробити пісню про Німеччину. Раммштайни місяцями й роками сиділи й завзято дискутували на тему Німеччини. Кожен детально висловив свою думку щодо Німеччини, всі висказали й обговорили свій досвід і почуття від життя в Німеччині. Дехто навіть розказав такі історії, які Флаке не чув раніше. Таке періодично трапляється з раммштайнами: вони піднімають якусь тему, і в процесі її обговорення ще сильніше розкриваються між собою. (так, під час запису Цайт це взагалі стало у них щовечірнею забавкою. Прикметна фраза Флаке, що він навіть почув щось нове – тобто зазвичай всі розказні раммштайнів повторюються з року в рік, до того ж всі вони й так знають подробиці життя один одного). З текстом Дойчланд була величезна проблема: у Раммштайн заведено, що коли вони публікують пісню, всі шестеро мають бути 100% згодними з нею, щоб вони могли стояти за цю пісню. Проте під час Дойчланд-дискусій виявилося, що кожен з раммштайнів по-своєму сприймав Німеччину. Вони продовжили говорити. Вони обговорювали кожне слово тексту, і в результаті вони дійшли до висновку, що в тексті Дойчланд майже немає жодного слова, під яким могли б підписатися всі шестеро. Тому в кінцевому результаті текст Дойчланд звівся до асоціацій і натяків. Зрештою, раммштайни – не вчителі історії, щоб розжовувати все.
Як тільки було затверджено текст, раммштайни подумали, що музика під нього не підходить. Вони знову стали ворушити всі музичні частини пісні, придумували безліч варіацій, що можна змінити чи попробувати, і на практиці випробовували всі нові ідеї. Флаке згадує, що їхні дні починалися з репетиції Дойчланд. Раммштайни снідали на кухні, але не спішили вставати з-за столу й брали ще по одному круасану, тому що вони боялися йти у репетиційне приміщення, включати комп’ютер і слухати останню версію Дойчланд. Те, що здавалося чудовим ввечері, на ранок здавалося жахливим. (о Боже, Флаке вже колись розказував про ці сніданки, це така милота: всі раммштайни з дому приносили судочки зі смаколиками, разом накривали на стіл і снідали. Тепер зрозуміло, чому Ріхард так поправився у 2017 – як тут не поправитися, коли кожного ранку запихаєш у себе лишній круасан).
Нарешті раммштайни мали версію Дойчланд, яка їх задовольнила. Але вони не хотіли, щоб Дойчланд забивала інші пісні на альбомі, тому вони не назвали альбом "Дойчланд", хоча часто шуткували про те, як показяться репортери й критики.
Флаке переходе на ідею відео, і тут він відволікся на традиційні роздуми про ГДР і як співвідносяться ГДР і Німеччина. Само собою раммштайни самі хотіли виконувати всі ролі у відео і на собі відчути подорож крізь віки. Зніматися у лицарських латах було важко: на зйомках був спеціальний консультант по середньовічній зброї, який навчав, яка частина латів куди надягається. У день зйомок стояв мороз -10, тому раммштайни понатягували на себе кілька комплектів термальної білизни, бо на зйомках часто доводиться стояти й чекати. От раммштайни годинами стояли й чекали – вони не могли навіть сісти у латах, а коли настав час працювати, вони спітніли після перших хвилин махання мечем. Після цього їм було за щастя одягтися в хутра й ганчірки давніх германців. Далі були зйомки в образах монахів, і Флаке реально відчув себе монахом. Після костюму монаха Флаке одягнув костюм Папи, від його трохи заклинило. Коли знімали терористів RAF – Флаке відчував себе терористом і дуже нервував через зброю, вона була справжньою. Найнеприємніше було зніматися у формі нацистів, Флаке відчував ауру зла, і від людей в костюмах нацистів усі шарахалися. Потім Флаке переодягнувся в робу в’язня концтабору – одяг був тонкий, зношений, взуття розбите, тож Флаке і тут мав відчуття реалізму, до того ж якби раммштайни жили при нацистах, їх би реально кинули в концтабір і стратили. Потім були партійні діячі ГДР – і Флаке жорстоко пройшовся по комуністичній партії ГДР.
Перед зйомками відео костюмери заново зняли всі мірки з раммштайнів, бо минулі мірки застаріли. Всі костюми були ретельно підігнані під раммштайнів, і Флаке попросив дозволу викупити чорні джинси. Йому дозволили, і він досі їх носить. (цікаво, я часто вказую на те, що Ріхард після кожних зйомок відео приносить додому якусь одежину, але я думала, що він просто забирає одяг. Але Флаке говорить про купівлю. Ну може Ріхард і купує… а може, то лише Флаке купив, а Ріхарду так бере).
Який цікавий крій пальто Ріхарда – з пелериною, у отвори якої просунуті руки. У таких пальто в радянській пресі раннього СРСР зображували буржуїв. Пелерина Ріхарда й пальто Пауля пошиті з одного матеріалу. А підкладка – Ріхарда вже тоді тягнуло на зебру.
У Пауля в нагрудній кишені платочок червоного кольору. Хоча за стилем його одягу було б доречніше білий чи сріблястий. Але – все зрозуміло.
Монахи. Сутани – вдалий наряд для зйомок при морозі, товсте сукно добре зігрівало, не дивно, що Ріхард зберіг образ монаха і для 1933 року.
Який характерний кадр: у той час як інші монахи накинулися на їжу, Ріхард молиться. При тому що справжній Ріхард не дуже релігійний, цим жестом він добре підкреслив свою зверхність. І що він не від цього світу. А Пауль, який у житті любить попоїсти і не відрізняється брезгливістю, тут дивиться на їжу з деяким презирством, особливо це підкреслено жестом його руки.
Слава Ісусу, під час зйомок Ріхард здогадався стерти лак з нігтів, а то молитовно складенні руки монаха з манікюром – це вже занадто.
Господи, Ріхард, що він нап'ялив на себе для образу римляна. Синя термобілизна – самий аутентичний древній одяг. Сонечко, чому він не прикрив термобілизну нарукавниками і обмотками, як зробили інші. Ніхто не сперечається, що ніжки Ріхарда прегарно виглядають в обтягуючих кальсонах і гріх псувати таку красу обмотками, але все-таки це зйомка кліпу. Ще й за Шнайдером пуховик виглядає – чи Шнайдера, чи Оллі. Але у кліпі пуховик зник, а от трикотажні рукави Ріхарда у кліпі видно у всій сучасній красі. Поза Ріхарда на фото – наче він бикує на районі. Може дозволити собі бикувати, бо Пауль очей не зводить, Пауль за нього порве і списом проткне. А от Ріхард і спис – люба зброя в руках Ріхарда виглядає недоречно, і спис не виняток, це сміхота, як Ріхард його держить – акуратно охопив ніжними пальчиками. Чому у Пауля природно виходить зажати спис у кулаку, немає сумнівів, що Пауль націлений на справжній сильний удар, а ручка Ріхарда тримає спис як дама тримає фарфорову чашечку. При тому що руки у Ріхарда по-справжньому сильні.
А от і доказ, що Ріхард досі любить кока-колу. Він такий смішний з цими вусами. І очі в нього геть не очі любителя бійок кастетами. Лагідні у Ріхарда очі. Навіть з розбитою бровкою. Цікаво, що Ріхард любить гримувати розбиту бровку там, де у нього справжній шрам.
Боже, який типовий єврей. Реінкарнація Берії.
Сонечко Ріхард. Які в нього руки. Зап’ястя Ріхарда вдвічі тонші за зап’ястя Тілля, Тілль міг би двома пальцями охопити цю ручку й зламати зап’ястя. Куди Ріхардовим кулачкам, навіть у кастетах, проти кулачищ Тілля. Не дивно, що Ріхарду доводиться двома руками зупиняти удар Тілля. Юний Ріхард серйозно займався реслінгом, і Ріхард навіть зараз пам’ятає, як правильно битися, але нинішній Ріхард не створений для бійок.
Як не цигарка, так трубка, Ріхард такий Ріхард. У кабінеті на столах розкидані пачки сигарет – добре, що ГДРівські, а не жовті американські. Ріхард навіть окуляри надів не свої власні, а відповідні до того часу – тоді були модні такі оправи, світлі знизу й темні зверху. Цікаво, що Ріхард і Флаке мають радянські медалі "20 років Перемоги". Ювілейні медалі до Дня Перемоги на німцях? У космонавта Оллі радянська срібна медаль "За відвагу", але він міг отримати її за льотну діяльність. І хто причепив Ріхарду медалі на місце, куди на цивільний костюм чіпляють ордени? От у Флаке правильно медалі висять. У Шнайдера нагороди не радянські, і для мундира свої правила щодо носіння нагород.
Щось герра вже тоді тягнуло прикривати найдорожче, його типова поза.
Еее… я вибачаюся, але увага герра Круспе прикута геть не до дівки, руку якої він тримає. Увага герра Круспе прикута до стегон герра Ландерса, який виперся йому під носа. Герр Круспе вже аж ротика розкрив і нижню губку відтопирив. Ріхарде, а ми дивувалися туру-2022. Дівка, яка сидить у Тілля на колінах, одягнена в ультракороткі джинсові шорти – геть доречно для ГДР. На сусідньому фото вона своєю жопою в цих шортах до Пауля вигнулася, але той геть на неї уваги не звертав.
Ого. Оце так поворот сюжету. Ріхард і Шнайдер були офіцерами СС у Другу світову війну – а після війни вони стали поліцаями у ФРГ. Не просто Ріхард і Шнайдер приміряли на себе образ поліцаїв, це ті самі офіцери СС. Вони не загинули від рук в’язнів концтабору, вони продовжили жити в ФРГ – і служити новій ідеології, тепер ідеології американських грошей замість ідеології нацизму. У Ріхарда той самий шрам на обличчі через ліве око, це той самий чарівний офіцер СС. Арійська виправка і беззахисні очі, чарівний офіцер не змінився. Не змінився й його в’язень – у очах Пауля таке саме презирство, як у очах в’язня-єврея. У Пауля вигляд, наче він має змогу й ресурси купити всю цю в’язницю, і потім він помститься кожному. Крім чарівного офіцера. У Ріхарда вигляд людини, яка цінує честь мундира. А от Шнайдер виглядає як дріб’язковий маніяк-самодур, який любе знущатися над залежними від нього.
Ось тут дуже красномовний погляд Ріхарда. Він такий нещасний, благає витягнути його звідси. Як цього Ріхарда змусили бити Тілля? А Пауль просто насолоджується собою.
Н-да, таланти Ріхрда тримати поліцейський дрючок такі самі, як його таланти тримати спис. Хто ж так ніжно тримає пальчиками. Оно Шнайдер як годиться зажав дрючок у кулаці, а Ріхард – тут переживаєш, щоб він свою ручку не травмував, а не за Тілля.
Особливе фото. Беззахисність і презирство. Все навпаки ніж виглядає на перший погляд. Причому у чарівного офіцера СС є сила, є стальний стержень – але немає жорстокості. А от у в’язня-єврея жорстокості через край. Тут Пауль показав себе справжнього.
Пауль перший пішов випробовувати мотузку.
Господи Ісусе, вони стояли на шатких камінцях, маючи справжні мотузки на шиї, добросовісно зав’язані й закріплені мотузки. Стояли на камінцях, де просто переступиш з ноги на ногу – і вони заваляться. Особливо Пауль, та там без мотузки страшно стояти. Як вони могли так ризикувати?! Раммштайни реально особливі люди. Дивитися страшно на це фото.
О Боже. Ріхард. Це фото гуляє по інсті, але Ріхард на ньому обрізаний. І слава Богу, бо дивитися на цього Ріхарда шкідливо для психіки. Чарівний офіцер СС, але не його краса і гармонійність образу приголомшує. Приголомшує те, що це справжній Ріхард. Живий реальний Ріхард з типовими Ріхардовими звичками – курити цигарку й пити каву. Звичайна побутова сцена. І при цьому живий побутовий Ріхард гармонійно й прекрасно виглядає в уніформі офіцера СС. І погляд у Ріхарда не беззахисний, він зі сталевим блиском дивиться на Шнайдера. Це ламає психіку: чарівний офіцер у перерві між повішуванням в’язнів п’є каву, і це звичайний Ріхард Круспе.
Цікаво, чому Ріхарда й Шнайдера вже одягли в нацистську форму, а Тілль не спішить у гримерку одягатися в’язнем. Там реально години уходили на гримування.
Класика. Ну в’язня могли підібрати й без фривольного хвостика, але чарівний офіцер СС бездоганний. 50 відтінків сигарети Ріхарда: тільки що цигарка виглядала звичайним побутовим жестом, а тут вона перетворилася на символ безжальності.
Ще один погляд Ріхарда. Ріхард і його очі, його щирі очі, справжнє дзеркало душі. Хіба це той офіцер, що безжально курив цигарку і вішав Пауля? Це юний, наляканий, м'який Ріхард.
Єднання церкви й нацизму. Лицар – це Шнайдер. Якщо Флаке почував себе дуже некомфортно в нацистській формі, то Пауль насолоджується нею. І тягнеться до чарівного монаха.
О Боже. Яка приголомшлива пара. Обидва гітаристи бездоганно прекрасні. Бабське пальто надзвичайно пасує Ріхарду, Пауль у джинсах як хлопчик. Але стояти з голими грудьми й животиком при морозі -17 – це занадто. Бідне сонечко.
Парик не витримав інтенсивності зйомок і вправ Ріхарда з гвинтівкою – кудряшки геть розпалися. Ну а те, як Ріхард тримає гвинтівку, я навіть описувати не буду.
Любі друзі на перекурі зігріваються хто чим. Мабуть, у пластикових стаканчиках Пауля й Шнайдера була водка. А от Ріхард знову такий Ріхард – кава з цигаркою.
Цуцики. Цуцик Ріхарда найкомфортніше почуває себе, він поклав носика на ручку Ріхарда. Ріхард добрий, по-справжньому добрий, і тварини відчувають це, не дарма Блонді любить Ріхарда. А от молодий батько Шнайдер найвправніше держить цуцика як дитинку.
no subject
Date: 2023-02-17 06:26 pm (UTC)no subject
Date: 2023-02-17 07:17 pm (UTC)newramfan
Date: 2023-02-17 08:41 pm (UTC)надеюсь, он в достаточном кол-ве напечатан и не закончится, пока я соберусь его приобрести.
Re: newramfan
Date: 2023-02-18 05:51 am (UTC)no subject
Date: 2023-02-18 11:20 am (UTC)Оля перекрасилась, и чё тут такого? В конечном итоге, девочки, не всё сводится к Рихарду, как вы можете думать ну или как вам подают информацию, чтобы вы так думали.
Забавно, конечно, что вас так штырит.
Фотобук зачёт! У меня тоже есть. Как говорится, КОЗЬИМИ ТРОПАМИ он шёл. Но дошёл. Восторгу не было предела. Немецкое качество, высшее!
no subject
Date: 2023-02-18 11:52 am (UTC)no subject
Date: 2023-02-18 12:02 pm (UTC)Их много! По порядку, значит (листаю свой фотобук):
1. Факельное шествие ( Рихард и Флаке)
2. Пир за столом (под столом на красном фоне руки)
3. Не могу не отметить отдельное фото Флаки, с грязными ногтями и чётками (бусами?) на чёрной мантии. Просто приковал мой взгляд.
4. Рихард, которому натирает сапог неизвестный законченный.
5. Тилль, Шнайдер и Рихард в перерыве между сбъемками пьют кофе.
no subject
Date: 2023-02-18 12:12 pm (UTC)no subject
Date: 2023-02-18 01:00 pm (UTC)Невероятно. Помимо того, что качество фотобука на высоте, боишься руками притронуться, так ещё и фото атмосферные. Как говорит Рихард, вайбы. Те самые. От каждого из шести ребят. Ну и от той актрисы в роли Deutschland, не скрою.
Наверно в этом и есть тот самый making of Deutschland)))!Больше, скорее всего, и не увидим.
no subject
Date: 2023-02-18 02:23 pm (UTC)no subject
Date: 2023-02-22 12:40 pm (UTC)no subject
Date: 2023-02-22 02:40 pm (UTC)