Deutschland fotobuch - part 3
Feb. 19th, 2023 09:46 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaЗнову роздивляюся Дойчланд-фотобух.
Пауль часів Веймарської республіки, який приймає ставки на бійку – сіре на його сорочці не оздоблення, а бруд. Хтось схопив його брудною рукою. Небезпечна це робота – бути букмекером. Хоча оскільки личко Пауля не носить слідів кулака, то він традиційно виплутався неушкодженим з небезпечної ситуації.
Роздивилася інші медалі на партійних робітниках ГДР. У Флаке друга медаль неправильна: сама медаль «Ветеран праці», а колодка від медалі «30 років Перемоги». Ще й стрічка неправильно натягнута на колодку, вони що, не мали готових медалей і ліпили з запчастин? Тю, таких ювілейних медалей у нас мішками валяється. Друга медаль Ріхарда – це взагалі анекдот. Медаль «За оборону москви». У німця. Серйозно? Це не Ріхард Круспе, а Ріхард Зорге? Цікаво, чому Пауль не має жодних медалей. У Оллі нагородну планку причепили не тією стороною, її треба перевернути на 90 градусів. Н-да, при всій увазі до деталей німецької історії в темі нагород костюмери й самі раммштайни повний нуль.
На зйомках у тюрмі у Пауля під білою сорочкою піддіта сіра термобілизна. А от на зйомках у партійному кабінеті Пауль мав сорочку на голе тіло, його тату просвічувалися крізь тонку тканину. Термобілизна не сильно підходить для партійної оргії. Хоча Пауль будучи Паулем там схитрив: і у оргії участі не брав, і шерстяну жилеточку зверху надів. То Ріхард виклався по-повній, влаштувавши стриптиз у холодному приміщенні.
Чарівний офіцер СС має звання штурмбаннфюрера, тобто майора. А Шнайдер у званні унтерштурмфюрера – лейтенанта. У Шнайдера найнижче з офіцерських звань СС, тож враховуючи вік Шнайдера, він або повний невдаха, не піднявшийся у званні, або навпаки, він дуже відданий службі й піднявся в офіцери з рядових. Зважаючи на підле садистське обличчя Шнайдера, особливо коли він носить мундир поліцая – тут другий варіант, він віддано служив охоронцем у концтаборі, бо «Мертва голова» займалася саме концтаборами, і завдяки своїм садистським даним дослужився до офіцера. А от з Ріхардом навпаки. Ріхард виглядає як фон – не фон Раммштайн, а фон в сенсі приставка до благородного імені. У німецькій армії поважали фонів. Опинись Ріхард у Вермахті – він би дослужився до найвищих чинів. Але доля занесла його у «Мертву голову», і він не вислужувався тут. Для людини з осанкою й здібностями Ріхарда майор – це низький чин. Як майор він міг бути комендантом невеликого концтабору, але він не хотів бути там. Ріхард безжальний, але не садист. В’язень натирає йому чоботи – це не знущання, це порядок і дисципліна, мундир повинен бути бездоганним. Момент, як Ріхард курить перед стратою в’язнів – нарешті я зрозуміла, чому це виглядає настільки страшно, чому цей Ріхард лякає. Справа у відчуженості Ріхарда. Він не сприймає в’язнів за живих людей, він навіть солдат і охоронців не сприймає за живих людей, він перебуває у світі власних мрій. Шибениця з в’язнями не викликає у нього ніяких відчуттів, його погляд направлений у далечінь, яку бачить лише він. Але Ріхард не повністю закований у броню байдужості, гордий єврей з презирливим поглядом пробив у цій броні величезну діру, і тому Ріхард особисто повісив його. Цей єврей може настільки довести людину. Але пробиту діру вже не залатати, почуття, раніше поховані глибоко в душі, виступили на поверхню і стали відображатися в очах Ріхарда. Але вже було занадто пізно. Він забув, як жити іншим життям, і коли війна скінчилася, він продовжив робити те саме – тільки тепер він був поліцаєм у тюрмі, а не комендантом у концтаборі. Новий мундир – але та сама горда осанка фона, та сама беззахисність в очах і мольба про допомогу.
Господи, який роман можна написати про це…
Пауль часів Веймарської республіки, який приймає ставки на бійку – сіре на його сорочці не оздоблення, а бруд. Хтось схопив його брудною рукою. Небезпечна це робота – бути букмекером. Хоча оскільки личко Пауля не носить слідів кулака, то він традиційно виплутався неушкодженим з небезпечної ситуації.
Роздивилася інші медалі на партійних робітниках ГДР. У Флаке друга медаль неправильна: сама медаль «Ветеран праці», а колодка від медалі «30 років Перемоги». Ще й стрічка неправильно натягнута на колодку, вони що, не мали готових медалей і ліпили з запчастин? Тю, таких ювілейних медалей у нас мішками валяється. Друга медаль Ріхарда – це взагалі анекдот. Медаль «За оборону москви». У німця. Серйозно? Це не Ріхард Круспе, а Ріхард Зорге? Цікаво, чому Пауль не має жодних медалей. У Оллі нагородну планку причепили не тією стороною, її треба перевернути на 90 градусів. Н-да, при всій увазі до деталей німецької історії в темі нагород костюмери й самі раммштайни повний нуль.
На зйомках у тюрмі у Пауля під білою сорочкою піддіта сіра термобілизна. А от на зйомках у партійному кабінеті Пауль мав сорочку на голе тіло, його тату просвічувалися крізь тонку тканину. Термобілизна не сильно підходить для партійної оргії. Хоча Пауль будучи Паулем там схитрив: і у оргії участі не брав, і шерстяну жилеточку зверху надів. То Ріхард виклався по-повній, влаштувавши стриптиз у холодному приміщенні.
Чарівний офіцер СС має звання штурмбаннфюрера, тобто майора. А Шнайдер у званні унтерштурмфюрера – лейтенанта. У Шнайдера найнижче з офіцерських звань СС, тож враховуючи вік Шнайдера, він або повний невдаха, не піднявшийся у званні, або навпаки, він дуже відданий службі й піднявся в офіцери з рядових. Зважаючи на підле садистське обличчя Шнайдера, особливо коли він носить мундир поліцая – тут другий варіант, він віддано служив охоронцем у концтаборі, бо «Мертва голова» займалася саме концтаборами, і завдяки своїм садистським даним дослужився до офіцера. А от з Ріхардом навпаки. Ріхард виглядає як фон – не фон Раммштайн, а фон в сенсі приставка до благородного імені. У німецькій армії поважали фонів. Опинись Ріхард у Вермахті – він би дослужився до найвищих чинів. Але доля занесла його у «Мертву голову», і він не вислужувався тут. Для людини з осанкою й здібностями Ріхарда майор – це низький чин. Як майор він міг бути комендантом невеликого концтабору, але він не хотів бути там. Ріхард безжальний, але не садист. В’язень натирає йому чоботи – це не знущання, це порядок і дисципліна, мундир повинен бути бездоганним. Момент, як Ріхард курить перед стратою в’язнів – нарешті я зрозуміла, чому це виглядає настільки страшно, чому цей Ріхард лякає. Справа у відчуженості Ріхарда. Він не сприймає в’язнів за живих людей, він навіть солдат і охоронців не сприймає за живих людей, він перебуває у світі власних мрій. Шибениця з в’язнями не викликає у нього ніяких відчуттів, його погляд направлений у далечінь, яку бачить лише він. Але Ріхард не повністю закований у броню байдужості, гордий єврей з презирливим поглядом пробив у цій броні величезну діру, і тому Ріхард особисто повісив його. Цей єврей може настільки довести людину. Але пробиту діру вже не залатати, почуття, раніше поховані глибоко в душі, виступили на поверхню і стали відображатися в очах Ріхарда. Але вже було занадто пізно. Він забув, як жити іншим життям, і коли війна скінчилася, він продовжив робити те саме – тільки тепер він був поліцаєм у тюрмі, а не комендантом у концтаборі. Новий мундир – але та сама горда осанка фона, та сама беззахисність в очах і мольба про допомогу.
Господи, який роман можна написати про це…
Иль
Date: 2023-02-20 09:37 am (UTC)Или всë просто и со времени войны многое начало стираться, вот и косяки с направленно повешенными медалями специально сделаны. Да и тогда как раз дело близилось к распаду СССР, а следовательно и ГДР с ФРГ, поэтому не до того было, как точно там медали расположены. Повешены и ладно. Герой герра Ландерса вообще мог медалей не носить - зачем ими светить без повода? Или их не было тогда, всякое возможно.
Re: Иль
Date: 2023-02-20 01:06 pm (UTC)Какой распад ссср, єто 1970-е.