![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaПісля Берліну передивилася повний концертник Праги.
У Берліні на раммштайнів давив тягар відповідальності, а в Празі вони повністю розслаблені… ладно, будемо відвертими, в Празі вони розслабилися так, що на бровах на сцену вилізли, всі як чіп і дейл там розслаблені. Але концерт від цього тільки виграв. І гітаристи завдяки цій розслабленості вкотре показати своє справжнє Я.
З Ріхардом усе зрозуміло. Ріхард-2019 – це задраний носик і томність. Як він умудрявся поєднувати таке непоєднуване, як можна томно задирати носик – знає лише Ріхард. Але за замашками Королеви-істерички відчувається величезне добре серце Ріхарда, у ньому немає жорстокості. А от Пауль – Пауль зовсім інша історія.
Цим літом завдяки армії Паулевих шанувальників, які на кожному концерті знімали кожен його рух, я вдосталь надивилася на Пауля зблизька, вдивилася в його очі. Концертник Праги знятий зі сторони Пауля, тут також добре видно очі Пауля – це зовсім інший Пауль, зовсім інші очі. Влітку 2019 Пауль випустив назовні всю свою жорстокість. У 2022 році у життєвих фото Пауля мене перш за все вразило те, наскільки лагідним став його погляд. Такий контраст порівняно з тим, яким я запам’ятала Пауля з туру-2019. Ця лагідність у його очах зберігається досі. У очах і у посмішці. А от у 2019 році посмішка Пауля була нехорошою, такої посмішки треба боятися, як і сталевого погляду його очей. Тоді очі Пауля були як сталеві кинджали, що знаходили слабке місце й наносили туди удар. Чому він тоді виплеснув усю свою жорстокість, яку десятиліттями ховав під маскою зайчика? Хтозна. Може, тому що зник стримуючий фактор Ріхарда. Ріхард перестав бути суперником, ніяка сила більше не стримувала Пауля, тому його жорстоке Я хлинуло вільним потоком. Хлинуло і вилилося, а замість неоправданої жорстокості прийшла мудрість, яка дозволяє повертатися до світу лагідною стороною. Проявляти мудрість, розуміння й доброту – оце справжня сила. І Пауль цим літом проявив їх перед всім світом. Але в 2019 році був зовсім інший Пауль, Пауль-тиран. Неможливо уявити, щоб той Пауль надів собі на ногу кайдан Ріхарда. Ні, той Пауль хотів би надіти на Ріхарда свій кайдан – і Ріхард був би не проти, тому Ріхарду було потрібно відчувати силу. Да, на 2019 все було у гітаристів правильно: Паулю потрібно було бути жорстоким, щоб захистити Ріхарда, який був беззахисний без свого льодового панцира і його величезне добре серце було оголене перед усім світом. Жорстокість Пауля в 2019 році ніколи не була направлена на Ріхарда, це був Пауль-Хазяїн. Це потім з’ясувалося, що Хазяйка з потрохами володіє Хазяїном. Але я не думаю, що Ріхард при всьому своєму ретельному плануванні передбачав тоді, до чого дійдуть їхні з Паулем відносини.
У Берліні на раммштайнів давив тягар відповідальності, а в Празі вони повністю розслаблені… ладно, будемо відвертими, в Празі вони розслабилися так, що на бровах на сцену вилізли, всі як чіп і дейл там розслаблені. Але концерт від цього тільки виграв. І гітаристи завдяки цій розслабленості вкотре показати своє справжнє Я.
З Ріхардом усе зрозуміло. Ріхард-2019 – це задраний носик і томність. Як він умудрявся поєднувати таке непоєднуване, як можна томно задирати носик – знає лише Ріхард. Але за замашками Королеви-істерички відчувається величезне добре серце Ріхарда, у ньому немає жорстокості. А от Пауль – Пауль зовсім інша історія.
Цим літом завдяки армії Паулевих шанувальників, які на кожному концерті знімали кожен його рух, я вдосталь надивилася на Пауля зблизька, вдивилася в його очі. Концертник Праги знятий зі сторони Пауля, тут також добре видно очі Пауля – це зовсім інший Пауль, зовсім інші очі. Влітку 2019 Пауль випустив назовні всю свою жорстокість. У 2022 році у життєвих фото Пауля мене перш за все вразило те, наскільки лагідним став його погляд. Такий контраст порівняно з тим, яким я запам’ятала Пауля з туру-2019. Ця лагідність у його очах зберігається досі. У очах і у посмішці. А от у 2019 році посмішка Пауля була нехорошою, такої посмішки треба боятися, як і сталевого погляду його очей. Тоді очі Пауля були як сталеві кинджали, що знаходили слабке місце й наносили туди удар. Чому він тоді виплеснув усю свою жорстокість, яку десятиліттями ховав під маскою зайчика? Хтозна. Може, тому що зник стримуючий фактор Ріхарда. Ріхард перестав бути суперником, ніяка сила більше не стримувала Пауля, тому його жорстоке Я хлинуло вільним потоком. Хлинуло і вилилося, а замість неоправданої жорстокості прийшла мудрість, яка дозволяє повертатися до світу лагідною стороною. Проявляти мудрість, розуміння й доброту – оце справжня сила. І Пауль цим літом проявив їх перед всім світом. Але в 2019 році був зовсім інший Пауль, Пауль-тиран. Неможливо уявити, щоб той Пауль надів собі на ногу кайдан Ріхарда. Ні, той Пауль хотів би надіти на Ріхарда свій кайдан – і Ріхард був би не проти, тому Ріхарду було потрібно відчувати силу. Да, на 2019 все було у гітаристів правильно: Паулю потрібно було бути жорстоким, щоб захистити Ріхарда, який був беззахисний без свого льодового панцира і його величезне добре серце було оголене перед усім світом. Жорстокість Пауля в 2019 році ніколи не була направлена на Ріхарда, це був Пауль-Хазяїн. Це потім з’ясувалося, що Хазяйка з потрохами володіє Хазяїном. Але я не думаю, що Ріхард при всьому своєму ретельному плануванні передбачав тоді, до чого дійдуть їхні з Паулем відносини.