Babylon Berlin
Oct. 9th, 2023 06:41 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaСтала дивитися серіал «Вавілон-Берлін». Слава Ісусу, він є в українському перекладі, причому якісному перекладі.
Нуар – це взагалі не моє, мені подавай ванільне без грубого реалізму, але тут, по-перше, Берлін, а по-друге, Веймарська республіка. З Берліном усе ясно, при моїй фіксації на цьому місті дивитися на нього – суцільне задоволення, навіть у контексті нуару. «Кожен має хоч раз у житті побачити Берлін». Щодо Веймарської республіки – компетентні люди вважають, що раммштайни несуть у собі дух того часу, їм потрібно було жити в часи Веймарської республіки. І дивлячись, як Пауль збирає гроші в кліпі Дойчланд, не можна не погодитися з цим твердженням, а Оллі взагалі наче зійшов зі світлин того часу. Взагалі той період історії Німеччини, влучно названий «фальшивий мир», дуже цікавий для спостереження. Всі головні сили того часу були незадоволені ситуацією, жахаюча бідність прикривалася золотою мішурою – рано чи пізно воно мало вибухнути.
Передивившись перший сезон «Вавілон-Берлін», я реально бачу раммштайнів у тому житті. Ріхард казав, що мріє відкрити ресторан – от у тому житті Пауль відкрив би для нього нічний клуб. Пауль був би ідеальний у ролі власника нічного клубу, таємний воротила нічного життя Берліну. Ріхард виступав би в тому клубі, зробивши його найзнаменитішою локацією Берліну. Шнайдер найнявся б працювати на кухню клубу й всіляко угождав би власникам. Тілль – трудяга-пролетарій, який би вночі тратив чесно зароблені вдень гроші на заборонені задоволення під сценою клубу. Флаке – писака-пролетарій, автор соціалістичних листівок, який би заглядав у вікно і писав про те, що не розуміє. Оллі влився б у інертну масу ветеранів війни, які сиділи на вулиці, спостерігаючи за вируючим життям навколо. О да, раммштайни гармонійно вписалися б.
Нуар – це взагалі не моє, мені подавай ванільне без грубого реалізму, але тут, по-перше, Берлін, а по-друге, Веймарська республіка. З Берліном усе ясно, при моїй фіксації на цьому місті дивитися на нього – суцільне задоволення, навіть у контексті нуару. «Кожен має хоч раз у житті побачити Берлін». Щодо Веймарської республіки – компетентні люди вважають, що раммштайни несуть у собі дух того часу, їм потрібно було жити в часи Веймарської республіки. І дивлячись, як Пауль збирає гроші в кліпі Дойчланд, не можна не погодитися з цим твердженням, а Оллі взагалі наче зійшов зі світлин того часу. Взагалі той період історії Німеччини, влучно названий «фальшивий мир», дуже цікавий для спостереження. Всі головні сили того часу були незадоволені ситуацією, жахаюча бідність прикривалася золотою мішурою – рано чи пізно воно мало вибухнути.
Передивившись перший сезон «Вавілон-Берлін», я реально бачу раммштайнів у тому житті. Ріхард казав, що мріє відкрити ресторан – от у тому житті Пауль відкрив би для нього нічний клуб. Пауль був би ідеальний у ролі власника нічного клубу, таємний воротила нічного життя Берліну. Ріхард виступав би в тому клубі, зробивши його найзнаменитішою локацією Берліну. Шнайдер найнявся б працювати на кухню клубу й всіляко угождав би власникам. Тілль – трудяга-пролетарій, який би вночі тратив чесно зароблені вдень гроші на заборонені задоволення під сценою клубу. Флаке – писака-пролетарій, автор соціалістичних листівок, який би заглядав у вікно і писав про те, що не розуміє. Оллі влився б у інертну масу ветеранів війни, які сиділи на вулиці, спостерігаючи за вируючим життям навколо. О да, раммштайни гармонійно вписалися б.