Richard & Paul & books
Sep. 21st, 2024 03:12 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaУлюблений автор Ріхарда – це Франц Кафка. Що абсолютно не дивує, саме так і має бути. Жаль, що вони розійшлися в часі, вони б чудово зрозуміли один одного.
Ріхард не читає все підряд, для релаксу він використовує фільми чи серіали, а книга для нього – це елемент пізнання. Коли Ріхард жив у Нью-Йорку, він намагався пізнати американську культуру всіма доступними способами, і через літературу також. Тож він із задоволенням прочитав «Нью-Йоркську трилогію» Пола Остера, до того ж ця книга написана у такому любимому Ріхардом стилі абсурду.
Ріхард не озвучував, що він читає зараз, але можна зробити припущення, що його захоплення гуру поширилося й на літературу. 7 липня 2022 року Ріхард опублікував у своїй інсті фото з підписом “It takes darkness, to appreciate the light”. Це може бути просто фраза з голови, а, можливо, це цитата: It takes darkness to appreciate the light; Night, to behold the beauty of fireworks – фраза із збірника поезій “Uncage The Mysterious Soul” задається індійської авторки Najam Us Saher, поезії якої описують трагічне життя одинокої дівчини.
А взагалі Ріхард зараз читає мало, він ще в інтерв’ю до AMD скаржився, що на книги в нього не вистачає часу. Однак Ріхард дуже захоплюється фотокнигами. Він володіє цілою колекцією книг відомих фотографів. На табуретці біля піаніно лежить стопка книг, серед яких Terry O'Neill: The A-Z of Fame (2013) та Ballenesque: Roger Ballen: A Retrospective (2017).
Пауль, звичайно, у книгах повна протилежність Ріхарда, як і у всьому. Пауль читає багато, і він читає усе підряд. Всім відома історія про те, що в юності Пауль працював у котельні бібліотеки, і під час своїх чергувань він читав книжки. Пауль читає для того, щоб здобути знання, і для того, щоб заспокоїтися. Не тільки читає, а й слухає аудіокниги. Причому в 2001 році Пауль зізнався, що він частіше слухає книги, ніж музику.
Читає Пауль як художню літературу, так і документалістику, нон-фікшн. Причому в мене склалося враження, що нон-фікшн Пауль любить більше. Він обожнює читати біографії. Захоплюється Пауль політичними темами: у 2003 році його настільною книгою був бестселер Майкла Мура “Stupid White Men” – гостросатирична критика політики США за часів президентів Клінтона та Буша-молодшого. Прикметно, що коли Ріхард намагався влитися в американську культуру, Пауль переймався критикою американського суспільства, і Пауля муляла не лише війна в Іраку, про яку Раммштайн написали «Америку».
Із художньої літератури Пауль виділяє «Володаря перстнів» Толкіна. Що не так уже й дивно. Пауль не справляє враження любителя фентезі, але величність, масштабність, епічність цього твору – це однозначно Паулеве. Та й стадіонна сцена Раммштайн красномовно натякає.
Ріхард не читає все підряд, для релаксу він використовує фільми чи серіали, а книга для нього – це елемент пізнання. Коли Ріхард жив у Нью-Йорку, він намагався пізнати американську культуру всіма доступними способами, і через літературу також. Тож він із задоволенням прочитав «Нью-Йоркську трилогію» Пола Остера, до того ж ця книга написана у такому любимому Ріхардом стилі абсурду.
Ріхард не озвучував, що він читає зараз, але можна зробити припущення, що його захоплення гуру поширилося й на літературу. 7 липня 2022 року Ріхард опублікував у своїй інсті фото з підписом “It takes darkness, to appreciate the light”. Це може бути просто фраза з голови, а, можливо, це цитата: It takes darkness to appreciate the light; Night, to behold the beauty of fireworks – фраза із збірника поезій “Uncage The Mysterious Soul” задається індійської авторки Najam Us Saher, поезії якої описують трагічне життя одинокої дівчини.
А взагалі Ріхард зараз читає мало, він ще в інтерв’ю до AMD скаржився, що на книги в нього не вистачає часу. Однак Ріхард дуже захоплюється фотокнигами. Він володіє цілою колекцією книг відомих фотографів. На табуретці біля піаніно лежить стопка книг, серед яких Terry O'Neill: The A-Z of Fame (2013) та Ballenesque: Roger Ballen: A Retrospective (2017).
Пауль, звичайно, у книгах повна протилежність Ріхарда, як і у всьому. Пауль читає багато, і він читає усе підряд. Всім відома історія про те, що в юності Пауль працював у котельні бібліотеки, і під час своїх чергувань він читав книжки. Пауль читає для того, щоб здобути знання, і для того, щоб заспокоїтися. Не тільки читає, а й слухає аудіокниги. Причому в 2001 році Пауль зізнався, що він частіше слухає книги, ніж музику.
Читає Пауль як художню літературу, так і документалістику, нон-фікшн. Причому в мене склалося враження, що нон-фікшн Пауль любить більше. Він обожнює читати біографії. Захоплюється Пауль політичними темами: у 2003 році його настільною книгою був бестселер Майкла Мура “Stupid White Men” – гостросатирична критика політики США за часів президентів Клінтона та Буша-молодшого. Прикметно, що коли Ріхард намагався влитися в американську культуру, Пауль переймався критикою американського суспільства, і Пауля муляла не лише війна в Іраку, про яку Раммштайн написали «Америку».
Із художньої літератури Пауль виділяє «Володаря перстнів» Толкіна. Що не так уже й дивно. Пауль не справляє враження любителя фентезі, але величність, масштабність, епічність цього твору – це однозначно Паулеве. Та й стадіонна сцена Раммштайн красномовно натякає.
no subject
Date: 2024-09-23 01:39 pm (UTC)no subject
Date: 2024-09-23 02:51 pm (UTC)