The Lord of the Rings

[ivanna]

Пишаюся особистим досягненням – прочитала в оригіналі «Володаря Перснів». На 1300 сторінок пішло 2 тижні читання, і я сама не очікувала, яке величезне задоволення отримаю. Дуже шкодую, що не зробила цього раніше, але я боялася, що мій рівень англійської недостатній для такого грандіозного твору. Справа не лише в об’ємі трилогії, а й у часі її написання – 80 років тому мова відрізнялася від сучасної. Якось я читала англійський бестселер 1930 року – хай мене ранять, я ледве продиралася через сторінки. Та що там казати, сучасний британський варіант англійської мови може мозок зламати, після нього американська англійська здається рідною мовою. Зі свого величезного досвіду читання англомовних книг в оригінали можу засвідчити, що американська англійська елементарно проста, на другому місці йде австралійська англійська, а от британська англійська потребує зусиль, навіть коли читаєш про рідний світ, а не вигаданий фентезійний. Саме бажання розібратися в фентезійній термінології підштовхнуло мене взятися за оригінал «Володаря Перснів». Взагалі фентезі – не моє, але останнім часом я підсіла на нього, якось підряд пішло кілька серій книг, які запали в саму душу. Але ж термінологія. Я спіткнулася об поняття wraith, яке в принципі перекладається як привид, але воно не зовсім привид, у нашій міфології немає такого жахіття, тож немає специфічного терміну, а мені хотілося повною мірою уявити його. А куди ж ще звернутися за роз’ясненням, як не до еталону фентезі.

Востаннє я читала «Володаря Перснів» більше 20 років тому, після прем’єри кінотрилогії. Читала у двох перекладах, і я не знаю, який з них гірше. Я ненавиджу, коли перекладачі добавляють від себе кучу лишнього, своє власне бачення. Невже так важко просто дослівно максимально точно перекласти оригінальний текст? Англійська мова лаконічна, їй, слава Богу, не притаманні безкінечні описи «Да это тот самый дуб! – подумал князь Андрей…», тож нахер їй це нав’язувати. Я досі пам’ятаю деякі фрази з перекладу «Володаря Перснів», як, наприклад, коли Фродо надів кільце при Тому Бомбаділу, той сказав, що Фродо вицвів як міль – і я геть не здивувалася, коли в оригіналі не було нічого подібного. А смерть Бороміра! Boromir smiled. – все, цим все сказано, нічого лишнього. Нєєє, читати треба тільки оригінал. І читати його виявилося на диво легко, дарма я боялася. Ну, точніше, до середини було легко, а от коли пішли діалоги з архаїчною побудовою фраз та описи битв – отут уже довелося замислюватися. Прикметно, що в фільмі герої в діалогах використовують сучасні варіанти слів на відміну від архаїчних у книзі.

Фільм… Канєшно ж після закінчення книги я передивилася фільм, також у оригінальній озвучці. Господи збав від дубляжу, я якось відкрила звукову доріжку, підписану «оригінал», а то виявився дубляж, так по вухах різануло. І не тільки косноязичність перекладу псує фільм – треба чути справжні голоси акторів. Ці голоси є такими ж ідеальними, як і все інше в образах героїв. Воістину ідеальний акторський склад, ці створені акторами образи є більш реальними, ніж їхні описи в книзі. Якби Толкін був живий на момент зйомок фільму – він би переписав книгу, зробивши Бороміра русявим-зеленооким, і похер на традиційних окрас нуменорців. А шо, таке вже було з Шоном Біном: коли почалися зйомки серіалу «Шарп», Бернард Корнуелл ще писав відповідну серію книг, і він настільки був вражений Біном, наскільки по духу Шарп=Бін, що автор змінив зовнішність і біографію свого героя в книзі, аби підігнати його під Біна.