![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaФанати Раммштайн пролистують і йдуть мимо, це я пишу чисто для себе.
Господи, за що мені це… Я хотіла просто відпочити від страждань Раммштайн. Я всього лише хотіла розширити діапазон своїх знань. І на рівному місці знесла собі голову Трандуїлом із трилогії «Хоббіт».
Десять років тому я категорично ігнорувала вихід цієї трилогії. Перетворити дитячу казочку на епічну трилогію з комп’ютерними битвами, серйозно? До того ж у ті часи був Майдан, початок війни - настрій геть не для дурацького фентезі. Зараз, через 11 років війни на Сході України і 3 років повномасштабної війни, настрій якраз такий, що зупиніть Землю, я зійду в інший фентезійний світ і не хочу нічого знати про світ реальний. Отже, прочитала я оригінал «Володаря Перснів», подивилася кіно, подумала і вирішила таки глянути «Хоббіта». От саме через Трандуїла вирішила, бо десь прочитала згадку, що він приховував шрам на обличчі, і це зацікавило мене.
У документалці «Хоббіта» сказано: Thranduil is nefarious, he’s duplicitous, he’s a commanding individual. All of these elements, you would think, inform a very clarifying view of a character. They don’t. They just make it more and more complex. І до складного характеру найчарівнішої падлюки добавляється те, що він батько-одиночка. І потім сльози Трандуїла, ці сльози розбили мені серце. Якою ж була доля Трандуїла, що виковала такий складний характер? Ніде немає розширеної біографії Трандуїла, тож я склала її сама, використовуючи різні джерела та розрізнені факти. Там, де замість фактів мої логічні припущення, я так і вказала – «логічно».
Отже, Трандуїл. Сумеречний Sindar-ельф, батько Леголаса.
Народився до FA 506 року – до Second Kinslaying, результатом якого стало падіння Доріату. Оскільки Трандуїл мав чіткі спогади про Доріат, логічно поставити його народження на FA 100-200ті роки. Для порівняння – Елронд молодше Трандуїла на кількасот років.
Примітка: у хронології Толкіна перед роком ставиться ера. Ери:
First Age FA – тривала 590 років
Second Age SA – тривала 3441 рік
Third Age TA – тривала 3021 рік
Місце народження – ліс Doriath у центрі регіону Beleriand на заході континенту. Правив Доріатом король Thingol, батько Luthien, який побудував свою столицю у Великих печерах Menegroth. Трандуїл або жив у Менегроті, або відвідував його, бо набагато пізніше Трандуїл створив власний подібний підземний палац-фортецю.
Батьком Трандуїла був Сіндар-ельф Oropher.
Після знищення Доріату Орофер зібрав своїх домочадців і переселився в Lindon – місцевість на захід від Blue Mountains. Коли зі знищенням Моргота Белеріанд опустився на дно океану, Орофер відмовився відправитися на Захід. Він з домочадцями залишився в Ліндоні, де королівством ельфів правив Gil-Galad. Через деякий час Орофер повів своїх людей на схід: вони перейшли Блакитні Гори і неспішно просувалися вглиб континенту.
У SA 750 році вони дійшли до Greenwood, де жили прості лісові Silvan-ельфи. На цей час з Орофером залишалася лише купка Сіндар-ельфів, і син Трандуїл серед них. Сілван-ельфи Грінвуда прийняли Орофера як свого лорда, і Орофер заснував у Грінвуді Woodland Realm. Орофер з родиною оселився в Amon Lanc – The Naked Hill на півдні лісу, де побудував фортецю й зробив її своєю столицею. Потім ця фортеця стане Dol Guldur.
Через деякий час Орофер залишив Amon Lanc покинутим і рушив зі своїм народом на захід через річку Андуїн. Орофер і його народ оселилися в Лоріені, де інший благородний Сіндар-король правив лісовими Сілван-ельфами – Amdir, батько останнього короля Лоріену Amroth, возлюбленого Nimrodel. Наприкінці Другої ери в Лоріені оселилися Галадріель і Келеборн, лише в 2000-х роках Третьої ери вони стали правити Лоріеном.
У SA 1600-х роках відбувалися великі події: були виковані Кільця, Елронд заснував Рівенделл, ворота Морії зачинилися.
Зміни в світі не подобалися Ороферу, і він вирішив переміститися північніше – подалі від гномів Морії та Саурона в Мордорі. Тричі Орофер переселяв свій народ далі на північ. Нарешті вони оселилися навколо Emyn Duir – Dark Mountains посеред Грінвуду: his numerous people lived and roamed in the woods and vales westward as far as Anduin, north of the ancient Dwarf-Road (Men-i-Naugrim). Орофер проголосив себе королем всього Грінвуду – King of the Woodland Realm. Родина Орофера і його народ жили ізольовано й мали мало відносин зі зовнішнім світом.
Хоча Трандуїл належав до благородних ельфів і у подальші роки підкреслював своє небажання змішувати кров Sindar з Silvan, він любив народ лісових ельфів, принцем яких він став. Небажання проливати кров свого народу було характерною рисою Трандуїла. Коли в Трандуїла народився син, він назвав його Леголас – це ім’я має архаїчний корінь Лег-«зелений», характерний для мови зелених ельфів Першої ери – предків Сілван-ельфів, якими тепер правив Трандуїл. Це може вказувати на те, що Трандуїл назвав сина на честь свого народу.
Невідомо, коли в Трандуїла народився син, однак сам Леголас сказав, що його мати померла, коли in another age (тобто в Другу еру) our people (тобто ельфи) waged war on those lands (тобто Gundabad). Логічно припустити, що Леголас говорить про війну ельфів із Сауроном наприкінці Другої ери. Хоча, говорячи про Гундабад, Леголас згадує королівство Angmar, яке виникло значно пізніше, близько ТА 1300 року – однак це може бути просто відсилкою до історії місцевості. Оскільки Леголас не має жодних спогадів про свою матір, його мати померла майже відразу після його народження. Отже, логічно припустити, що Леголас народився в останні роки Другої ери. Значить, Леголасу приблизно 3050 років, для порівняння – він на пару сотень років старше за дітей Елронда.
У SA 3434 Орофер і Трандуїл відповіли на призив приєднатися до армії Ельфів і Людей у битві проти Саурона. Орофер об’єднався з Амдіром із Лоріену, їхня армія була незалежною силою. Лісові ельфи їхньої армії були легко озброєні та ненавчені до відкритих битв. Армія Орофера-Амдіра приєдналася до армії Гіл-Галада (і Елронда), коли та марширувала на південь вздовж Андуїну. Під час Battle of Dagorlad під воротами Мордору Орофер і Амдір не чекаючи наказу Гіл-Галада передчасно повели своїх ельфів у атаку. Їхня армія була першою, що атакувала Мордор, і втрати ельфів були жахливими: загинули обидва королі Орофер і Амдір, а з ними 2/3 їхньої армії. Армія Амдіра загинула в болотах на південному заході рівнини, Орофер загинув недалеко под час штурму Мордору. Набагато пізніше Dead Marshes поглинули могили галадрімів і могли поглинути могилу Орофера. Трандуїл вижив і взяв на себе командування армією. Сім років, до поразки Саурона в SA 3441 році, Трандуїл був на полі бою. Він загартував розбиту третину армії в таку силу, що коли в ТА 1 році вони поверталися додому, то орки, які ховалися в Misty Mountains, боялися напасти на них.
Битва з Сауроном глибоко вплинула на Трандуїла і нанесла йому ментальну травму – з того часу його переслідували спогади про жах Мородору, і коли він дивився на Південь, то у своєму серці відчував, що Зло не знищене повністю, що воно повернеться.
Війна забрала життя не лише батька Трандуїла, а і його дружини. Трандуїл сказав Леголасу, що вона любила Леголаса більше за власне життя. Значить, вона померла, захищаючи сина. Їй би не довелося захищати сина ціною власного життя, якби поруч були чоловік-принц, свекор-король і армія ельфів. Це є логічним доказом того, що її смерть (а відповідно, народження Леголаса кількома роками раніше) була саме під час битви з Сауроном ТА 3434-3441 років, коли Трандуїл, Орофер і більшість ельфів королівства були відсутні. У цей час орки залишалися в Misty Mountains і здійснювали напади на прилеглі території. Скориставшись слабкістю ельфів, вони проникли вглиб Грінвуду, напали на королівський дім, захопили в полон дружину Трандуїла, відвезли її в свій оплот Гундабад – гору на півночі, де сходяться Misty & Grey Mountains, і убили її там. Коли Трандуїл повернувся додому, він дізнався про смерть дружини. Такий страшний удар, нанесений відразу після жаху Мордору, на тисячоліття змінив Трандуїла.
Трандуїл не міг віддатися своєму горю, йому потрібно було відновлювати своє королівство. У перший рік Третьої ери він заявив права на свою спадщину і титул King of the Woodland Realm, ставши королем всього Грінвуду.
У ТА 2 році Трандуїл довідався про напад орків на Ісілдура у Gladden Fields між Рівенделлом і Грінвудом. Трандуїл направився на допомогу Дунаданам: він прибув занадто пізно, щоб врятувати їх, але знищив орків і запобіг знущанню над тілами.
У подальші роки настало затишшя, і логічно припустити, що саме тоді обличчя Трандуїла було спотворене шрамом від вогню дракону: його ліва щока була зруйнована, а ліве око осліпло. Дракони жили на півночі за Сірими Горами: вони нічим не могли зацікавити Трандуїла, а сам він не мав таких багатств, щоб привернути їхню увагу. Дракони відігравали значну роль у війнах Першої ери, але Трандуїл тоді був занадто юним, щоб брати участь у тих подіях. Єдине в житті Трандуїла, що пов’язане з Північчю – це смерть його дружини. Логічно припустити, що, коли життя в королівстві налагодилося, Трандуїл відправився в Сірі Гори шукати могилу дружини. Не знайшовши ніяких слідів біля Гундабаду, він став шукати далі й зіткнувся з драконами, яких він роздратував і пізнав “its wrath and ruin. I have faced the great serpents of the North”. Трандуїл так і не знайшов могилу. Він встановив скульптурне зображення своєї дружини на вході в Грінвуд, де починається прокладена ельфами стежка через ліс. Трандуїл більше ніколи не вступав у відносини, він сам ростив і виховував Леголаса. Любов Трандуїла до сина була безмежна, але він ніколи не говорив з сином про його матір. Ким вона була – залишається невідомим. Беззаперечно, вона була родом із багатої родини Сіндар-ельфів, її придане становило ящик білого дорогоцінного каміння. Судячи зі зовнішності Леголаса та його відмінностей від зовнішності батька, вона була блакитноокою блондинкою середнього зросту.
На початку ТА 1000-х років Саурон оселився в покинутій фортеці Amon Lanc на Півдні Грінвуду і перетворив її на Dol Guldur. Грінвуд заполонили величезні павуки й орки, назва лісу змінилася на Mirkwood. Трандуїл відвів свій народ на північ. Він перейшов Forest River і оселився на північному сході лісу, обмеживши своє королівство й змінивши свій титул на King of the Elves of Northern Mirkwood. Трандуїл чітко визначив кордони королівства й поставив охорону по периметру, жодна істота не могла перетнути кордон без його відома. Трандуїл не намагався приховати своє королівство – навпаки, він підкреслював, що це його реалм, і що він ретельно охороняється. Трандуїл не довіряв чужинцям, однак підтримував ділові стосунки з місцевим населенням. Трандуїл любив свій ліс пропри його морок, і хоча він володів багатьма коштовностями, свою корону він зробив із гілок і листя. Банер Трандуїла був зеленого кольору.
Після ТА 1050 року Трандуїл побудував The Elvenking’s Hall, розташований у печерах біля східного кордону лісу на північному березі Лісової Річки. Гігантська печера мала багато переходів і холлів, тронна зала Трандуїла була величезним холлом, на нижніх рівнях були темниці, під ними – склади, ще нижче протікав підводний струмок, який впадав у Лісову Річку. Печера зачинялася величезними кам’яними дверима, які були захищені магією. Більшість ельфів жила в лісі, печера була королівським палацом і скарбницею короля, а також фортецею, де ельфи переховувалися в часи небезпеки. Трандуїл по пам’яті намагався відтворити Тінголовий Менегрот у Доріаті, і так само найняв гномів для будівництва, але у Трандуїла не було величезного багатства древніх ельфів, тож йому довелося обмежитися більш скромним варіантом. Те, що його скарби не дотягували до скарбів древніх ельфів, засмучувало Трандуїла – він мав слабкість до коштовностей, особливо до срібла й білого дорогоцінного каміння. Після того, як у ТА 1981 році останній король Лоріену загинув у морі й їхній рід обірвався, Трандуїл став єдиним королем ельфів, а Леголас – єдиним принцем. Правителі інших ельфійських реалмів: Галадріель/Келеборн, Елронд і Кердан – відмовлялися брати собі королівський титул, щоб не накликати на себе долю вбитих королів древності.
У ТА 1999 році гноми оселилися в Ереборі, потім вони пішли на північ у Сірі Гори, а в ТА 2589 році вони повернулися в Еребор. Король Трор установив у тронній залі камінь Arkenstone і проголосив себе найвеличнішим правителем. Трандуїл попередив його, що такою поведінкою він ризикує привернути увагу драконів. Перед ТА 2770 роком Трандуїл наніс Трору візит поваги, під час якого гноми відмовилися повернути Трандуїлу його сімейні коштовності – біле дорогоцінне каміння, яке належало дружині Трандуїла. Трандуїл раніше віддав його гномам, щоб ті зробили з нього срібне намисто, однак гномам не сподобалася ціна, яку дав їм за роботу Трандуїл, і вони залишили коштовності собі. Трандуїл возненавидів гномів. Коли в ТА 2770 році Дракон Smaug зайняв Еребор, Трандуїл відмовився допомогти гномам – ні в боротьбі проти дракону, ні в наданні притулку. Однак рішення Трандуїла було зумовлене не ненавистю, а прагненням захистити свій народ від Дракону, бо Трандуїл на собі відчув руйнівну силу драконового вогню. Разом із золотом гномів Смауг у Ереборі заволодів дорогоцінним камінням Трандуїла.
У ТА 2941 році ельфи Трандуїла взяли в полон загін Торіна, коли той ішов повертати собі Еребор, і Трандуїл кинув гномів у темницю. Коли Смауг був знищений, а Торін став королем – Трандуїл повів армію ельфів під Еребор, щоб силою повернути свої коштовності. Трандуїл вступив у союз із жителями Есгароту, з якими до того мав торгівельні стосунки. Коли на допомогу Торіну прийшов Даїн, який назвав Трандуїла pointy eared princess, а його голівку pretty, і армія Даїна кинулася в атаку, Трандуїл прийняв удар гномів на армію ельфів, захистивши людей. Однак коли з’явилися орки, і гноми перевели бій на них, Трандуїл засумнівався, чи варто вступати в бій з орками. Він не хотів встрявати в цю війну і проливати кров ельфів, коли альтернативою було відступити в ліс і закритися в своєму королівстві, але все ж він віддав наказ атакувати, і війська Трандуїла взяли участь у Битві П’яти Армій. Після Битви Бард отримав дорогоцінне каміння від гномів Еребору і віддав його Трандуїлу як плату за допомогу.
До Битви П’яти Армій Леголас жив разом з батьком і старанно виконував обов’язки принца: охороняв кордони, був посередником між королем і підлеглими.
Трандуїл був гіпер-контролюючим у справах королівства, так само він був гіпер-опікуючим по відношенню до свого сина. Постійний батьківський контроль став давити на Леголаса, до того ж Леголаса бентежила відмова батька говорити про матір. Леголас був занадто юним, щоб зрозуміти, що така поведінка батька була ознакою сильної любові. Леголас, добрий і чуйний по натурі, став закриватися в собі й демонструвати ознаки егоїзму та бунтарства. Після Битви П’яти Армій Леголас вирішив покинути батьківський дім. На той час Трандуїл і Леголас лишилися єдиними Сіндар-ельфами в королівстві: всі домочадці Орофера, які майже 6 тисяч років тому прийшли в Грінвуд, загинули або відправилися на Захід. Батько й син яскраво відрізнялися від усіх інших ельфів свого королівства, і вони були єдиною ріднею один одного. Попри це, Трандуїл відпустив сина. Однак, будучи гіперопікуючим батьком, Трандуїл направив Леголаса до Дунаданів, яких він добре знав і поважав: таким чином Трандуїл організував, що у зовнішньому світі Леголас буде не сам, а під надійним захистом, а знайомство з Арагорном принесе Леголасу славу. Батько й син розсталися з теплими почуттями, і Леголас лише кілька десятиліть поскитався по світу.
1 лютого ТА 3017 року Арагорн увійшов у Dead Marshes, там він вислідкував і спіймав Голлума, пізніше Арагорн привів Голлума до Трандуїла, щоб Гендальф допитав його там, і потім Голлум залишився там ув’язненим. У цей час Леголас знову жив разом з батьком. Вочевидь, покинувши Мірквуд Леголас виконав настанову батька й знайшов Strider-Арагорна, бо саме в королівство Трандуїла Арагорн привів Голлума: небажання Трандуїла втручатися в справи, які не стосуються його королівства, було широко відоме, однак Арагорн був упевнений, що отримає тут допомогу, і така впевненість могла була викликана не лише знанням, що Трандуїл прихильний до Дунаданів, а й дружбою з юним принцем.
У червні ТА 3018 року в результаті атаки орків на королівство Трандуїла Голлум втік, і Трандуїл послав Леголаса до Елронда в Рівенделл донести цю звістку. В результаті Леголас став одним із Хранителів Перстня.
15 березня ТА 3019 року сили Саурона з Дол Гулдура напали на королівство Трандуїла, в лісі була кровопролитна битва й руйнівна пожежа, але Трандуїл переміг і, розгромивши ворогів на півночі, вирушив на південь. 28 березня Келеборн переплив Андуїн і наніс удар по південній частині лісу. Галадріель знищила Дол Гулдур. 6 квітня Трандуїл зустрівся з Келеборном, вони за ініціативи Трандуїла перейменували Mirkwood на The Wood of Greenleaves. “Greenleaves” у новій назві перекликається з іменем Леголаса-Greenleaf – це може вказувати на те, що Трандуїл спеціально перейменував ліс на честь сина. Трандуїл і Келеборн розділили ліс: Трандуїл взяв собі північну частину до Dark Mountains, Келеборн – південну частину, назвавши її Східний Лоріен. Однак після того, як Галадріель відправилася на Захід у ТА 3021 році, Келеборн перебрався в Рівенделл до синів Елронда, і Лоріен став занепадати. На відміну від Лоріену, де на FA 120 рік залишалося лише кілька ельфів, королівство Трандуїла процвітало і прекрасно розвивалося в Четверту еру. Дружба Леголаса з Гімлі допомогла примирити ельфів з гномами, і народ Трандуїла мав з гномами чудові відносини.
Восени ТА 3019 року Леголас повернувся додому. З дозволу батька він взяв кілька ельфів і відправився в Ітіліен, де заснував колонію королівства Трандуїла. Колонія існувала, поки Леголас жив там до смерті Арагорна. У FA 120 році Леголас разом із Гімлі відправився на Захід на власноруч збудованому кораблі. Невідомо, коли Трандуїл послідував за сином: його королівство процвітало, але з часом Трандуїл мав втомитися від зростаючої популяції людей.
__________
Можна логічно вивести, коли Трандуїл відправився на Захід. Арагорн побудував ідеальну феодальну державу, благополуччя тривало все його правління і продовжилося під час правління сина, яке було протягом 100 років. Після смерті сина Арагорна держава ослабла, вассали почали бунтувати, і почався період сутичок між людей. Оскільки Dale був під протекторатом Гондора, він одним із перших міг зажадати незалежність, і черговий неспокій на кордоні його королівства міг підштовхнути Трандуїла до рішення, що йому все це набридло.
Господи, за що мені це… Я хотіла просто відпочити від страждань Раммштайн. Я всього лише хотіла розширити діапазон своїх знань. І на рівному місці знесла собі голову Трандуїлом із трилогії «Хоббіт».
Десять років тому я категорично ігнорувала вихід цієї трилогії. Перетворити дитячу казочку на епічну трилогію з комп’ютерними битвами, серйозно? До того ж у ті часи був Майдан, початок війни - настрій геть не для дурацького фентезі. Зараз, через 11 років війни на Сході України і 3 років повномасштабної війни, настрій якраз такий, що зупиніть Землю, я зійду в інший фентезійний світ і не хочу нічого знати про світ реальний. Отже, прочитала я оригінал «Володаря Перснів», подивилася кіно, подумала і вирішила таки глянути «Хоббіта». От саме через Трандуїла вирішила, бо десь прочитала згадку, що він приховував шрам на обличчі, і це зацікавило мене.
У документалці «Хоббіта» сказано: Thranduil is nefarious, he’s duplicitous, he’s a commanding individual. All of these elements, you would think, inform a very clarifying view of a character. They don’t. They just make it more and more complex. І до складного характеру найчарівнішої падлюки добавляється те, що він батько-одиночка. І потім сльози Трандуїла, ці сльози розбили мені серце. Якою ж була доля Трандуїла, що виковала такий складний характер? Ніде немає розширеної біографії Трандуїла, тож я склала її сама, використовуючи різні джерела та розрізнені факти. Там, де замість фактів мої логічні припущення, я так і вказала – «логічно».
Отже, Трандуїл. Сумеречний Sindar-ельф, батько Леголаса.
Народився до FA 506 року – до Second Kinslaying, результатом якого стало падіння Доріату. Оскільки Трандуїл мав чіткі спогади про Доріат, логічно поставити його народження на FA 100-200ті роки. Для порівняння – Елронд молодше Трандуїла на кількасот років.
Примітка: у хронології Толкіна перед роком ставиться ера. Ери:
First Age FA – тривала 590 років
Second Age SA – тривала 3441 рік
Third Age TA – тривала 3021 рік
Місце народження – ліс Doriath у центрі регіону Beleriand на заході континенту. Правив Доріатом король Thingol, батько Luthien, який побудував свою столицю у Великих печерах Menegroth. Трандуїл або жив у Менегроті, або відвідував його, бо набагато пізніше Трандуїл створив власний подібний підземний палац-фортецю.
Батьком Трандуїла був Сіндар-ельф Oropher.
Після знищення Доріату Орофер зібрав своїх домочадців і переселився в Lindon – місцевість на захід від Blue Mountains. Коли зі знищенням Моргота Белеріанд опустився на дно океану, Орофер відмовився відправитися на Захід. Він з домочадцями залишився в Ліндоні, де королівством ельфів правив Gil-Galad. Через деякий час Орофер повів своїх людей на схід: вони перейшли Блакитні Гори і неспішно просувалися вглиб континенту.
У SA 750 році вони дійшли до Greenwood, де жили прості лісові Silvan-ельфи. На цей час з Орофером залишалася лише купка Сіндар-ельфів, і син Трандуїл серед них. Сілван-ельфи Грінвуда прийняли Орофера як свого лорда, і Орофер заснував у Грінвуді Woodland Realm. Орофер з родиною оселився в Amon Lanc – The Naked Hill на півдні лісу, де побудував фортецю й зробив її своєю столицею. Потім ця фортеця стане Dol Guldur.
Через деякий час Орофер залишив Amon Lanc покинутим і рушив зі своїм народом на захід через річку Андуїн. Орофер і його народ оселилися в Лоріені, де інший благородний Сіндар-король правив лісовими Сілван-ельфами – Amdir, батько останнього короля Лоріену Amroth, возлюбленого Nimrodel. Наприкінці Другої ери в Лоріені оселилися Галадріель і Келеборн, лише в 2000-х роках Третьої ери вони стали правити Лоріеном.
У SA 1600-х роках відбувалися великі події: були виковані Кільця, Елронд заснував Рівенделл, ворота Морії зачинилися.
Зміни в світі не подобалися Ороферу, і він вирішив переміститися північніше – подалі від гномів Морії та Саурона в Мордорі. Тричі Орофер переселяв свій народ далі на північ. Нарешті вони оселилися навколо Emyn Duir – Dark Mountains посеред Грінвуду: his numerous people lived and roamed in the woods and vales westward as far as Anduin, north of the ancient Dwarf-Road (Men-i-Naugrim). Орофер проголосив себе королем всього Грінвуду – King of the Woodland Realm. Родина Орофера і його народ жили ізольовано й мали мало відносин зі зовнішнім світом.
Хоча Трандуїл належав до благородних ельфів і у подальші роки підкреслював своє небажання змішувати кров Sindar з Silvan, він любив народ лісових ельфів, принцем яких він став. Небажання проливати кров свого народу було характерною рисою Трандуїла. Коли в Трандуїла народився син, він назвав його Леголас – це ім’я має архаїчний корінь Лег-«зелений», характерний для мови зелених ельфів Першої ери – предків Сілван-ельфів, якими тепер правив Трандуїл. Це може вказувати на те, що Трандуїл назвав сина на честь свого народу.
Невідомо, коли в Трандуїла народився син, однак сам Леголас сказав, що його мати померла, коли in another age (тобто в Другу еру) our people (тобто ельфи) waged war on those lands (тобто Gundabad). Логічно припустити, що Леголас говорить про війну ельфів із Сауроном наприкінці Другої ери. Хоча, говорячи про Гундабад, Леголас згадує королівство Angmar, яке виникло значно пізніше, близько ТА 1300 року – однак це може бути просто відсилкою до історії місцевості. Оскільки Леголас не має жодних спогадів про свою матір, його мати померла майже відразу після його народження. Отже, логічно припустити, що Леголас народився в останні роки Другої ери. Значить, Леголасу приблизно 3050 років, для порівняння – він на пару сотень років старше за дітей Елронда.
У SA 3434 Орофер і Трандуїл відповіли на призив приєднатися до армії Ельфів і Людей у битві проти Саурона. Орофер об’єднався з Амдіром із Лоріену, їхня армія була незалежною силою. Лісові ельфи їхньої армії були легко озброєні та ненавчені до відкритих битв. Армія Орофера-Амдіра приєдналася до армії Гіл-Галада (і Елронда), коли та марширувала на південь вздовж Андуїну. Під час Battle of Dagorlad під воротами Мордору Орофер і Амдір не чекаючи наказу Гіл-Галада передчасно повели своїх ельфів у атаку. Їхня армія була першою, що атакувала Мордор, і втрати ельфів були жахливими: загинули обидва королі Орофер і Амдір, а з ними 2/3 їхньої армії. Армія Амдіра загинула в болотах на південному заході рівнини, Орофер загинув недалеко под час штурму Мордору. Набагато пізніше Dead Marshes поглинули могили галадрімів і могли поглинути могилу Орофера. Трандуїл вижив і взяв на себе командування армією. Сім років, до поразки Саурона в SA 3441 році, Трандуїл був на полі бою. Він загартував розбиту третину армії в таку силу, що коли в ТА 1 році вони поверталися додому, то орки, які ховалися в Misty Mountains, боялися напасти на них.
Битва з Сауроном глибоко вплинула на Трандуїла і нанесла йому ментальну травму – з того часу його переслідували спогади про жах Мородору, і коли він дивився на Південь, то у своєму серці відчував, що Зло не знищене повністю, що воно повернеться.
Війна забрала життя не лише батька Трандуїла, а і його дружини. Трандуїл сказав Леголасу, що вона любила Леголаса більше за власне життя. Значить, вона померла, захищаючи сина. Їй би не довелося захищати сина ціною власного життя, якби поруч були чоловік-принц, свекор-король і армія ельфів. Це є логічним доказом того, що її смерть (а відповідно, народження Леголаса кількома роками раніше) була саме під час битви з Сауроном ТА 3434-3441 років, коли Трандуїл, Орофер і більшість ельфів королівства були відсутні. У цей час орки залишалися в Misty Mountains і здійснювали напади на прилеглі території. Скориставшись слабкістю ельфів, вони проникли вглиб Грінвуду, напали на королівський дім, захопили в полон дружину Трандуїла, відвезли її в свій оплот Гундабад – гору на півночі, де сходяться Misty & Grey Mountains, і убили її там. Коли Трандуїл повернувся додому, він дізнався про смерть дружини. Такий страшний удар, нанесений відразу після жаху Мордору, на тисячоліття змінив Трандуїла.
Трандуїл не міг віддатися своєму горю, йому потрібно було відновлювати своє королівство. У перший рік Третьої ери він заявив права на свою спадщину і титул King of the Woodland Realm, ставши королем всього Грінвуду.
У ТА 2 році Трандуїл довідався про напад орків на Ісілдура у Gladden Fields між Рівенделлом і Грінвудом. Трандуїл направився на допомогу Дунаданам: він прибув занадто пізно, щоб врятувати їх, але знищив орків і запобіг знущанню над тілами.
У подальші роки настало затишшя, і логічно припустити, що саме тоді обличчя Трандуїла було спотворене шрамом від вогню дракону: його ліва щока була зруйнована, а ліве око осліпло. Дракони жили на півночі за Сірими Горами: вони нічим не могли зацікавити Трандуїла, а сам він не мав таких багатств, щоб привернути їхню увагу. Дракони відігравали значну роль у війнах Першої ери, але Трандуїл тоді був занадто юним, щоб брати участь у тих подіях. Єдине в житті Трандуїла, що пов’язане з Північчю – це смерть його дружини. Логічно припустити, що, коли життя в королівстві налагодилося, Трандуїл відправився в Сірі Гори шукати могилу дружини. Не знайшовши ніяких слідів біля Гундабаду, він став шукати далі й зіткнувся з драконами, яких він роздратував і пізнав “its wrath and ruin. I have faced the great serpents of the North”. Трандуїл так і не знайшов могилу. Він встановив скульптурне зображення своєї дружини на вході в Грінвуд, де починається прокладена ельфами стежка через ліс. Трандуїл більше ніколи не вступав у відносини, він сам ростив і виховував Леголаса. Любов Трандуїла до сина була безмежна, але він ніколи не говорив з сином про його матір. Ким вона була – залишається невідомим. Беззаперечно, вона була родом із багатої родини Сіндар-ельфів, її придане становило ящик білого дорогоцінного каміння. Судячи зі зовнішності Леголаса та його відмінностей від зовнішності батька, вона була блакитноокою блондинкою середнього зросту.
На початку ТА 1000-х років Саурон оселився в покинутій фортеці Amon Lanc на Півдні Грінвуду і перетворив її на Dol Guldur. Грінвуд заполонили величезні павуки й орки, назва лісу змінилася на Mirkwood. Трандуїл відвів свій народ на північ. Він перейшов Forest River і оселився на північному сході лісу, обмеживши своє королівство й змінивши свій титул на King of the Elves of Northern Mirkwood. Трандуїл чітко визначив кордони королівства й поставив охорону по периметру, жодна істота не могла перетнути кордон без його відома. Трандуїл не намагався приховати своє королівство – навпаки, він підкреслював, що це його реалм, і що він ретельно охороняється. Трандуїл не довіряв чужинцям, однак підтримував ділові стосунки з місцевим населенням. Трандуїл любив свій ліс пропри його морок, і хоча він володів багатьма коштовностями, свою корону він зробив із гілок і листя. Банер Трандуїла був зеленого кольору.
Після ТА 1050 року Трандуїл побудував The Elvenking’s Hall, розташований у печерах біля східного кордону лісу на північному березі Лісової Річки. Гігантська печера мала багато переходів і холлів, тронна зала Трандуїла була величезним холлом, на нижніх рівнях були темниці, під ними – склади, ще нижче протікав підводний струмок, який впадав у Лісову Річку. Печера зачинялася величезними кам’яними дверима, які були захищені магією. Більшість ельфів жила в лісі, печера була королівським палацом і скарбницею короля, а також фортецею, де ельфи переховувалися в часи небезпеки. Трандуїл по пам’яті намагався відтворити Тінголовий Менегрот у Доріаті, і так само найняв гномів для будівництва, але у Трандуїла не було величезного багатства древніх ельфів, тож йому довелося обмежитися більш скромним варіантом. Те, що його скарби не дотягували до скарбів древніх ельфів, засмучувало Трандуїла – він мав слабкість до коштовностей, особливо до срібла й білого дорогоцінного каміння. Після того, як у ТА 1981 році останній король Лоріену загинув у морі й їхній рід обірвався, Трандуїл став єдиним королем ельфів, а Леголас – єдиним принцем. Правителі інших ельфійських реалмів: Галадріель/Келеборн, Елронд і Кердан – відмовлялися брати собі королівський титул, щоб не накликати на себе долю вбитих королів древності.
У ТА 1999 році гноми оселилися в Ереборі, потім вони пішли на північ у Сірі Гори, а в ТА 2589 році вони повернулися в Еребор. Король Трор установив у тронній залі камінь Arkenstone і проголосив себе найвеличнішим правителем. Трандуїл попередив його, що такою поведінкою він ризикує привернути увагу драконів. Перед ТА 2770 роком Трандуїл наніс Трору візит поваги, під час якого гноми відмовилися повернути Трандуїлу його сімейні коштовності – біле дорогоцінне каміння, яке належало дружині Трандуїла. Трандуїл раніше віддав його гномам, щоб ті зробили з нього срібне намисто, однак гномам не сподобалася ціна, яку дав їм за роботу Трандуїл, і вони залишили коштовності собі. Трандуїл возненавидів гномів. Коли в ТА 2770 році Дракон Smaug зайняв Еребор, Трандуїл відмовився допомогти гномам – ні в боротьбі проти дракону, ні в наданні притулку. Однак рішення Трандуїла було зумовлене не ненавистю, а прагненням захистити свій народ від Дракону, бо Трандуїл на собі відчув руйнівну силу драконового вогню. Разом із золотом гномів Смауг у Ереборі заволодів дорогоцінним камінням Трандуїла.
У ТА 2941 році ельфи Трандуїла взяли в полон загін Торіна, коли той ішов повертати собі Еребор, і Трандуїл кинув гномів у темницю. Коли Смауг був знищений, а Торін став королем – Трандуїл повів армію ельфів під Еребор, щоб силою повернути свої коштовності. Трандуїл вступив у союз із жителями Есгароту, з якими до того мав торгівельні стосунки. Коли на допомогу Торіну прийшов Даїн, який назвав Трандуїла pointy eared princess, а його голівку pretty, і армія Даїна кинулася в атаку, Трандуїл прийняв удар гномів на армію ельфів, захистивши людей. Однак коли з’явилися орки, і гноми перевели бій на них, Трандуїл засумнівався, чи варто вступати в бій з орками. Він не хотів встрявати в цю війну і проливати кров ельфів, коли альтернативою було відступити в ліс і закритися в своєму королівстві, але все ж він віддав наказ атакувати, і війська Трандуїла взяли участь у Битві П’яти Армій. Після Битви Бард отримав дорогоцінне каміння від гномів Еребору і віддав його Трандуїлу як плату за допомогу.
До Битви П’яти Армій Леголас жив разом з батьком і старанно виконував обов’язки принца: охороняв кордони, був посередником між королем і підлеглими.
Трандуїл був гіпер-контролюючим у справах королівства, так само він був гіпер-опікуючим по відношенню до свого сина. Постійний батьківський контроль став давити на Леголаса, до того ж Леголаса бентежила відмова батька говорити про матір. Леголас був занадто юним, щоб зрозуміти, що така поведінка батька була ознакою сильної любові. Леголас, добрий і чуйний по натурі, став закриватися в собі й демонструвати ознаки егоїзму та бунтарства. Після Битви П’яти Армій Леголас вирішив покинути батьківський дім. На той час Трандуїл і Леголас лишилися єдиними Сіндар-ельфами в королівстві: всі домочадці Орофера, які майже 6 тисяч років тому прийшли в Грінвуд, загинули або відправилися на Захід. Батько й син яскраво відрізнялися від усіх інших ельфів свого королівства, і вони були єдиною ріднею один одного. Попри це, Трандуїл відпустив сина. Однак, будучи гіперопікуючим батьком, Трандуїл направив Леголаса до Дунаданів, яких він добре знав і поважав: таким чином Трандуїл організував, що у зовнішньому світі Леголас буде не сам, а під надійним захистом, а знайомство з Арагорном принесе Леголасу славу. Батько й син розсталися з теплими почуттями, і Леголас лише кілька десятиліть поскитався по світу.
1 лютого ТА 3017 року Арагорн увійшов у Dead Marshes, там він вислідкував і спіймав Голлума, пізніше Арагорн привів Голлума до Трандуїла, щоб Гендальф допитав його там, і потім Голлум залишився там ув’язненим. У цей час Леголас знову жив разом з батьком. Вочевидь, покинувши Мірквуд Леголас виконав настанову батька й знайшов Strider-Арагорна, бо саме в королівство Трандуїла Арагорн привів Голлума: небажання Трандуїла втручатися в справи, які не стосуються його королівства, було широко відоме, однак Арагорн був упевнений, що отримає тут допомогу, і така впевненість могла була викликана не лише знанням, що Трандуїл прихильний до Дунаданів, а й дружбою з юним принцем.
У червні ТА 3018 року в результаті атаки орків на королівство Трандуїла Голлум втік, і Трандуїл послав Леголаса до Елронда в Рівенделл донести цю звістку. В результаті Леголас став одним із Хранителів Перстня.
15 березня ТА 3019 року сили Саурона з Дол Гулдура напали на королівство Трандуїла, в лісі була кровопролитна битва й руйнівна пожежа, але Трандуїл переміг і, розгромивши ворогів на півночі, вирушив на південь. 28 березня Келеборн переплив Андуїн і наніс удар по південній частині лісу. Галадріель знищила Дол Гулдур. 6 квітня Трандуїл зустрівся з Келеборном, вони за ініціативи Трандуїла перейменували Mirkwood на The Wood of Greenleaves. “Greenleaves” у новій назві перекликається з іменем Леголаса-Greenleaf – це може вказувати на те, що Трандуїл спеціально перейменував ліс на честь сина. Трандуїл і Келеборн розділили ліс: Трандуїл взяв собі північну частину до Dark Mountains, Келеборн – південну частину, назвавши її Східний Лоріен. Однак після того, як Галадріель відправилася на Захід у ТА 3021 році, Келеборн перебрався в Рівенделл до синів Елронда, і Лоріен став занепадати. На відміну від Лоріену, де на FA 120 рік залишалося лише кілька ельфів, королівство Трандуїла процвітало і прекрасно розвивалося в Четверту еру. Дружба Леголаса з Гімлі допомогла примирити ельфів з гномами, і народ Трандуїла мав з гномами чудові відносини.
Восени ТА 3019 року Леголас повернувся додому. З дозволу батька він взяв кілька ельфів і відправився в Ітіліен, де заснував колонію королівства Трандуїла. Колонія існувала, поки Леголас жив там до смерті Арагорна. У FA 120 році Леголас разом із Гімлі відправився на Захід на власноруч збудованому кораблі. Невідомо, коли Трандуїл послідував за сином: його королівство процвітало, але з часом Трандуїл мав втомитися від зростаючої популяції людей.
__________
Можна логічно вивести, коли Трандуїл відправився на Захід. Арагорн побудував ідеальну феодальну державу, благополуччя тривало все його правління і продовжилося під час правління сина, яке було протягом 100 років. Після смерті сина Арагорна держава ослабла, вассали почали бунтувати, і почався період сутичок між людей. Оскільки Dale був під протекторатом Гондора, він одним із перших міг зажадати незалежність, і черговий неспокій на кордоні його королівства міг підштовхнути Трандуїла до рішення, що йому все це набридло.