LOTR - thoughts 2
Feb. 25th, 2025 11:40 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaWhy does it hurt so much?
Хороше питання. Чому з кожним повторним переглядом «Битва П’яти Армій» все сильніше розриває серце? Чи у мене нервова система нарешті всьо, чи всі герої цієї історії запали в душу. Торін і Більбо… “The Eagles are here” – але Торін вже не чув… Та ні, це не мій нервовий зрив, люди в LOTR-пабліках пишуть, що їх по два дні не відпускає біль від смерті Торіна. Як там відповів Трандуїл: “Because it was real”. Да, вони зробили це реальним.
Що мене дратує в LOTR-пабліках – це що коли гортаєш картинки з мемами чи вау-сценами, вони переважно з Two Towers, тобто не мають відношення до книги, а вигадані в фільмі, бо друга частина LOTR-трилогії найсильніше була змінена для екранізації. Людей приваблює шоу, а не зміст. Фільмова версія, безумовно, красива, але вона спотворює той меседж, який закладений у зміст. Мене завжди дратувала фільмова версія битви в Helm’s Deep. Да, це одна з самих епічних битв у кінематографії, да, від неї дух захоплює і сльози котяться – але вона неправильна. Ельфи не прийшли на допомогу. High Elves на той момент ясно дали людям зрозуміти, що доля смертного світу - це справа смертних. Вони захищали свій дім, ті реалми, де вони жили – але не більше. І це ще одна причина, чому ельфи не могли прийти на допомогу: Лоріен сам був під атакою орків, і послати на допомогу просто не було кого. Галадріель допомогла тим, що сповістила родичів Арагорна. Але головне – це меседж, закладений у битві Helm`s Deep, як вона описана в книзі: надія. Надія, що попри найчорнішу ніч, світанок принесе допомогу. І допомога прийде від сил землі, захищають землю ті, хто тут залишиться, кому вона дорога.
Прикметно, як це перекликається з нашим сьогоденням. Толкін задумав світ Середзем’я під час Першої світової війни, описав його під час Другої світової війни, і зараз під час нашої війни Всесвіт LOTR стає особливо зрозумілим. І не тільки книги. У першому фільмі Хоббіта є момент, який роздирає душу – коли Більбо пояснює гномам, чому він повернувся, щоб допомогти їм, хоча міг безпечно повернутися додому:
Bilbo: I often think of Bag End. I miss my books. And my armchair. And my garden. See, that's where I belong. That's home. That's why I came back, 'cause you don't have one. A home. It was taken from you. But I will help you take it back if I can.
Саме тому, що у Більбо є дім, що він його любить, він хоче допомогти гномам – тому що їхній дім у них відібрали. Мільйони українців зараз як ті гноми – їхній дім у них відібрали…
Але повернуся до ельфів. Привертає увагу, що хоча в домі Елронда жили могутні ельфи, він включив до хранителів Кільця юного лісового Леголаса. Ну да, хто ж захоче своїх синів послати в Мордор, краще послати сина Трандуїла. Але тут розкривається цікавий нюанс, яких схоплений у «Хоббіті». Великі ельфи-нолдори, будучи орієнтованими на ремесла, вклали силу ельфів у штучно зроблені Кільця, і коли сила цих Колець пропала – пропала магія Рівенделлу й Лоріену. Трандуїл не мав Кільця – єдиний з ельфійських лордів. Будучи Синдаром він, мабуть, відмовився б від Кільця, навіть якщо йому його запропонували. Натомість Трандуїл використовував магію землі. Ця магія не така сильна, але вона безкінечна, і не залежить від штучно зроблених предметів. Enchanted Stream у Мірквуді є частиною колдовства лісу, але Трандуїл підчинив це колдовство собі, бо сни, які бачили жертви струмка, були аналогічні тим снам, які бачили жертви ельфів, і у цих снах був Король Ельфів. Трандуїлова магія зачиняла кам’яні двері палацу-печери, Трандуїлова магія підкоряла йому лісових звірів. Трандуїл та його лісові ельфи були прив’язані до землі – тож їхнім обов’язком було захистити цю землю. Деякою мірою лісові ельфи ближче до ентів, ніж до ельфів-нолдорів. І хоча Леголас за походженням був Синдаром, душею він був справжнім лісовим ельфом, хоча зрештою його потягло на Захід.
Щодо лісових звірів. У «Хоббіті», написаному майже 100 років, ельфи займалися полюванням. Абсолютно дика ідея для сучасної людини, в уявленні нинішніх любителів фентезі ельфи є вегетаріанцями, а полювання задля розваги – це взагалі нонсенс. Ельфи можуть перерізати весь свій клан, але не заганяти нещасного оленя. Це показує, наскільки світ – наш світ – змінився за сто років, у часи Толкіна вегетаріанство було чимось геть диким… Хоча він зробив оборотня-ведмедя Беорна вегетаріанцем, хоча ведмеді всеядні. Так само фемінізм був дикістю в часи Толкіна, про роль жінки в суспільстві я писала раніше.
Про майбутній фільм The Hunt for Gollum, який, сподіваюсь, буде знятий – і знятий з тими самими акторами, інакше не варто й починати. Канон, якого буде дотримуватися сюжет фільму: 1 лютого ТА 3017 року Арагорн входить в Dead Marshes, там він знаходить Голлума і доставляє його в Mirkwood. Правда, з датою велика проблема, бо з хронологією начудили при зйомках першого фільму LOTR, але якось викрутяться. Що добавлено поза каноном – нові герої, і головний серед них – таємничий Рейнджер-Дунадан, який буде допомагати Арагорну. Їй-богу, цей Рейнджер виявиться бабою, яка:
а) влюбиться в Арагорна;
б) влюбиться в Леголаса;
в) влюбиться в Голлума.
Dead Marshes… Мертві болота – одне з самих моторошних місць Середзем’я, воно пробирає жахом – і в той же час заворожує. Прекрасні, але мертві обличчя ельфів і людей, які видно під водою, і кожен покійник означений запаленою свічкою. Найстрашніше те, що одна з цих свічок, одне з прекрасних мертвих обличь – це Орофер, батько Тандуїла. Саме те місце, де він загинув, і з ним загинула більшість його армії лісових ельфів, потім перетворилося на Dead Marshes.
Жахіття, як цей малюнок… На щастя, Трандуїл ніколи не був у Dead Marshes, не бачив привид свого батька: могили затопило набагато пізніше, і після битви з Сауроном Трандуїл ніколи не повертався туди. А після того, як Кільце було знищене, болото мало очиститися від зла, і свічки покійників уже не світили…
Хороше питання. Чому з кожним повторним переглядом «Битва П’яти Армій» все сильніше розриває серце? Чи у мене нервова система нарешті всьо, чи всі герої цієї історії запали в душу. Торін і Більбо… “The Eagles are here” – але Торін вже не чув… Та ні, це не мій нервовий зрив, люди в LOTR-пабліках пишуть, що їх по два дні не відпускає біль від смерті Торіна. Як там відповів Трандуїл: “Because it was real”. Да, вони зробили це реальним.
Що мене дратує в LOTR-пабліках – це що коли гортаєш картинки з мемами чи вау-сценами, вони переважно з Two Towers, тобто не мають відношення до книги, а вигадані в фільмі, бо друга частина LOTR-трилогії найсильніше була змінена для екранізації. Людей приваблює шоу, а не зміст. Фільмова версія, безумовно, красива, але вона спотворює той меседж, який закладений у зміст. Мене завжди дратувала фільмова версія битви в Helm’s Deep. Да, це одна з самих епічних битв у кінематографії, да, від неї дух захоплює і сльози котяться – але вона неправильна. Ельфи не прийшли на допомогу. High Elves на той момент ясно дали людям зрозуміти, що доля смертного світу - це справа смертних. Вони захищали свій дім, ті реалми, де вони жили – але не більше. І це ще одна причина, чому ельфи не могли прийти на допомогу: Лоріен сам був під атакою орків, і послати на допомогу просто не було кого. Галадріель допомогла тим, що сповістила родичів Арагорна. Але головне – це меседж, закладений у битві Helm`s Deep, як вона описана в книзі: надія. Надія, що попри найчорнішу ніч, світанок принесе допомогу. І допомога прийде від сил землі, захищають землю ті, хто тут залишиться, кому вона дорога.
Прикметно, як це перекликається з нашим сьогоденням. Толкін задумав світ Середзем’я під час Першої світової війни, описав його під час Другої світової війни, і зараз під час нашої війни Всесвіт LOTR стає особливо зрозумілим. І не тільки книги. У першому фільмі Хоббіта є момент, який роздирає душу – коли Більбо пояснює гномам, чому він повернувся, щоб допомогти їм, хоча міг безпечно повернутися додому:
Bilbo: I often think of Bag End. I miss my books. And my armchair. And my garden. See, that's where I belong. That's home. That's why I came back, 'cause you don't have one. A home. It was taken from you. But I will help you take it back if I can.
Саме тому, що у Більбо є дім, що він його любить, він хоче допомогти гномам – тому що їхній дім у них відібрали. Мільйони українців зараз як ті гноми – їхній дім у них відібрали…
Але повернуся до ельфів. Привертає увагу, що хоча в домі Елронда жили могутні ельфи, він включив до хранителів Кільця юного лісового Леголаса. Ну да, хто ж захоче своїх синів послати в Мордор, краще послати сина Трандуїла. Але тут розкривається цікавий нюанс, яких схоплений у «Хоббіті». Великі ельфи-нолдори, будучи орієнтованими на ремесла, вклали силу ельфів у штучно зроблені Кільця, і коли сила цих Колець пропала – пропала магія Рівенделлу й Лоріену. Трандуїл не мав Кільця – єдиний з ельфійських лордів. Будучи Синдаром він, мабуть, відмовився б від Кільця, навіть якщо йому його запропонували. Натомість Трандуїл використовував магію землі. Ця магія не така сильна, але вона безкінечна, і не залежить від штучно зроблених предметів. Enchanted Stream у Мірквуді є частиною колдовства лісу, але Трандуїл підчинив це колдовство собі, бо сни, які бачили жертви струмка, були аналогічні тим снам, які бачили жертви ельфів, і у цих снах був Король Ельфів. Трандуїлова магія зачиняла кам’яні двері палацу-печери, Трандуїлова магія підкоряла йому лісових звірів. Трандуїл та його лісові ельфи були прив’язані до землі – тож їхнім обов’язком було захистити цю землю. Деякою мірою лісові ельфи ближче до ентів, ніж до ельфів-нолдорів. І хоча Леголас за походженням був Синдаром, душею він був справжнім лісовим ельфом, хоча зрештою його потягло на Захід.
Щодо лісових звірів. У «Хоббіті», написаному майже 100 років, ельфи займалися полюванням. Абсолютно дика ідея для сучасної людини, в уявленні нинішніх любителів фентезі ельфи є вегетаріанцями, а полювання задля розваги – це взагалі нонсенс. Ельфи можуть перерізати весь свій клан, але не заганяти нещасного оленя. Це показує, наскільки світ – наш світ – змінився за сто років, у часи Толкіна вегетаріанство було чимось геть диким… Хоча він зробив оборотня-ведмедя Беорна вегетаріанцем, хоча ведмеді всеядні. Так само фемінізм був дикістю в часи Толкіна, про роль жінки в суспільстві я писала раніше.
Про майбутній фільм The Hunt for Gollum, який, сподіваюсь, буде знятий – і знятий з тими самими акторами, інакше не варто й починати. Канон, якого буде дотримуватися сюжет фільму: 1 лютого ТА 3017 року Арагорн входить в Dead Marshes, там він знаходить Голлума і доставляє його в Mirkwood. Правда, з датою велика проблема, бо з хронологією начудили при зйомках першого фільму LOTR, але якось викрутяться. Що добавлено поза каноном – нові герої, і головний серед них – таємничий Рейнджер-Дунадан, який буде допомагати Арагорну. Їй-богу, цей Рейнджер виявиться бабою, яка:
а) влюбиться в Арагорна;
б) влюбиться в Леголаса;
в) влюбиться в Голлума.
Dead Marshes… Мертві болота – одне з самих моторошних місць Середзем’я, воно пробирає жахом – і в той же час заворожує. Прекрасні, але мертві обличчя ельфів і людей, які видно під водою, і кожен покійник означений запаленою свічкою. Найстрашніше те, що одна з цих свічок, одне з прекрасних мертвих обличь – це Орофер, батько Тандуїла. Саме те місце, де він загинув, і з ним загинула більшість його армії лісових ельфів, потім перетворилося на Dead Marshes.
Жахіття, як цей малюнок… На щастя, Трандуїл ніколи не був у Dead Marshes, не бачив привид свого батька: могили затопило набагато пізніше, і після битви з Сауроном Трандуїл ніколи не повертався туди. А після того, як Кільце було знищене, болото мало очиститися від зла, і свічки покійників уже не світили…