Стежка Довбуша

[ivanna]

Поперло мене піднятися в гори, тож пішла я до скель Довбуша - кілометр вгору. Біля самих скель можна було повернути назад, але я ж сильна женщіна, я пішла складним маршрутом ще вище. Лізу по камінню й думаю: і як же його спускатися, якщо не скористатися швидким шляхом і не йобнутися прямо вниз. На деяких ділянках це було реальним варіантом. Слава Ісусу, стежка вниз виявилася пологою… спочатку. Вобщем, йолок мені надовго хватить.
Боже мій, яке там в лісі повітря! Чиста хвоя, кожен подих несе задоволення. В голові жодних думок крім куди поставити ногу, повний мозковий релакс. І ці древні скелі - Боже, яка від них енергетика, вони пропитані духом Землі. Вони стояли тут і будуть стояти вічно, ми для них лише мить.

Ще пару днів таких стрибків по камінню - і я офіційно стану гірською ланню. Щодо ланей. Як указували інформаційні стенди на стежці, там живуть різні олені-ведмеді, але люди шастають таким насиченим трафіком, що розлякали усіх звірів, навіть білок навколо немає. Люди - зло.

По дорозі вниз частина лісу стала листяною, і там росли буки. Зловила ельфійський вайб - буки є улюбленими деревами ельфів, хоч роздивилася їх. Дерева, не ельфів. Деякі ділянки лісу реально можуть слугувати ілюстрацією Мірквуду. Ну тільки без павуків.