Підсумки року – 2025
Dec. 25th, 2025 12:11 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ivannaМинулого року я досягла ВСЬОГО, що можна досягнути на поприщі Раммштайн. Тож цілком логічно, що замість зменшення градусу ахую відбулося повне перезавантаження. 2025 – рік нових інтересів і нового світобачення.
Сайт року: крім каналів повітряних тривог і графіку відключення електроенергії – ті сайти, з яких я беру свої книги й фільми, не знаю, як би я прожила без них.
Знайомство року: Трандуїл. Король ельфів, який полонив мене у світі фентезі. Людина не може звільнитися з-під чарів ельфів, і я не хочу звільнятися, бо реальну реальність я вже категорично не витримую. Трандуїл познайомив із іншими роботами Лі Пейса, і пішло-поїхало.
Фільм року: трилогія «Хоббіт» як фільм, «Фундація» як серіал. Про це я багато писала протягом року. Відчуття захлинаючого захоплення досі свіже.
Блюдо року: мед. Це не блюдо, звичайно, але це та їжа, від якої я з літа не можу відірватися. Вплив ельфів, однозначно.
Напій року: на жаль, я зараз мало що п’ю крім чорного чаю. Хіба що новинка цього року – обліпиховий чай.
Відчуття року: як я зазначила вище, переміщення в позареальний світ.
Мова року: англійська. Читаю книги лише нею, фільми-серіали лише в оригінальній озвучці.
Екстрим року: ходити самій нерозвіданими стежками в Карпатах, підвісний міст… Боже, як я скучаю за таким екстримом.
Концерт року: жодного. Навіть не дивилася нічого.
Інтерес року: легендаріум Толкіна, а також світ фей у фольклорі й книгах.
Мрія року: не мріяла ні про що, бо всі мої інтереси (крім, звичайно, пов’язаних із родиною) не стосуються мене конкретно і якихось реальних сподівань.
Нездійснена мрія: Перемога. Мир. Вже котрий рік це нездійснена мрія.
Місто року: найближче, що підходить для відповіді – Лондон, бо там розгорталися події кількох найкращих книг, прочитаних у цьому році.
Місце року: Карпати навколо Яремче. Безіменна гора з буковим лісом, водоспад Дівочі Сльози, а найсильніше місце сили – гірський струмок біля цілющого джерела.
Відкриття року: трилогія «Хоббіт», яка відкрила для мене світ фентезі. Я ніколи не любила фентезі й фантастику. Зрідка читала, звісно, кілька книг навіть були моїми найулюбленішими, але все одно це було не моє. Концепція магії мене вибішувала. Але «Хоббіт» пробив дамбу, і я упиваюся цим новим світом, впитую його в себе. За роки одержимості Раммштайн я скучила за чимось новим, непізнаним.
Персональна подія року: зведення цільної біографії короля Трандуїла, як я насолоджувалася складанням цього пазлу із пазлинок, розкиданих по всьому написаному й відзнятому всесвіті LOTR.
Виконавець року: Bear McCreary, який написав саундтрек «Фундації».
Пісня року: про пісні я писала в підсумку року Spotify. Головна пісня року, яка перевернула мій світ – це “Misty Mountains” з «Хоббіту».
Традиція року: вечір із книжкою, повне занурення в інший світ.
Настрій року: відстороненість від зовнішнього, глибоке занурення в себе.
Розчарування року: навколишній світ.
Річ року: мабуть, тут варто назвати ноутбук, через який я читаю і дивлюся – він є медіумом для світів у моїй голові.
Людина року: Лі Пейс, який створив Трандуїла й Імператорів Клеонів.
Питання року: коли вже буде хоч якесь припинення вогню?
Погода року: холодний рік. Сніг у травні, осіння прохолода в серпні. Проте м’яка зима.
Колір року: фіолетовий, бузковий. З ним пов’язані кілька найкращих книг.
Період доби: пізній вечір. Тихо, темно, ніщо не відволікає, і можна читати глибоко за північ… А потім на роботі обдумувати прочитане в мозку, який задурманений від недосипу.
Книга року: LOTR і «Хоббіт» Толкіна, однозначно, є фундаментом цього року. Багато книжкових серій принесли насолоду… часто насолоду змішану зі стражданням. Боже, ці глибокі переживання, від яких болить серце, це дар і прокляття – сприймати все так гостро. Шість книг про принців у світі фіолетового магічного каменю; історія про проклятого імператора, який повинен знищити свою імперію; бурхливі 1920-ті з магією, яка затягнула британського віконта; брати-принци феї, які правлять анексованою феями Британією – Боже, ці брати реально полонили моє серце, у грудні вийшла остання книга, і я ніяк не можу оговтатися, кінцівка виявилася зовсім не тим, що очікувалося на початку серії, хоча пророцтво коронного принца Радіана, що брат-полукровка Діфрі переможе їх усіх, в точності здійснилося… але коли на останній сторінці Діфрі зустрівся з сином брата, названим на його честь… Боже, читаєш і плачеш.
Одяг року: джинси, літо було таким холодним, що навіть літом доводилося носити їх.
Подарунок року: подарований собі відпочинок.
Кафе року: ресторан зятя, однозначно.
Сайт року: крім каналів повітряних тривог і графіку відключення електроенергії – ті сайти, з яких я беру свої книги й фільми, не знаю, як би я прожила без них.
Знайомство року: Трандуїл. Король ельфів, який полонив мене у світі фентезі. Людина не може звільнитися з-під чарів ельфів, і я не хочу звільнятися, бо реальну реальність я вже категорично не витримую. Трандуїл познайомив із іншими роботами Лі Пейса, і пішло-поїхало.
Фільм року: трилогія «Хоббіт» як фільм, «Фундація» як серіал. Про це я багато писала протягом року. Відчуття захлинаючого захоплення досі свіже.
Блюдо року: мед. Це не блюдо, звичайно, але це та їжа, від якої я з літа не можу відірватися. Вплив ельфів, однозначно.
Напій року: на жаль, я зараз мало що п’ю крім чорного чаю. Хіба що новинка цього року – обліпиховий чай.
Відчуття року: як я зазначила вище, переміщення в позареальний світ.
Мова року: англійська. Читаю книги лише нею, фільми-серіали лише в оригінальній озвучці.
Екстрим року: ходити самій нерозвіданими стежками в Карпатах, підвісний міст… Боже, як я скучаю за таким екстримом.
Концерт року: жодного. Навіть не дивилася нічого.
Інтерес року: легендаріум Толкіна, а також світ фей у фольклорі й книгах.
Мрія року: не мріяла ні про що, бо всі мої інтереси (крім, звичайно, пов’язаних із родиною) не стосуються мене конкретно і якихось реальних сподівань.
Нездійснена мрія: Перемога. Мир. Вже котрий рік це нездійснена мрія.
Місто року: найближче, що підходить для відповіді – Лондон, бо там розгорталися події кількох найкращих книг, прочитаних у цьому році.
Місце року: Карпати навколо Яремче. Безіменна гора з буковим лісом, водоспад Дівочі Сльози, а найсильніше місце сили – гірський струмок біля цілющого джерела.
Відкриття року: трилогія «Хоббіт», яка відкрила для мене світ фентезі. Я ніколи не любила фентезі й фантастику. Зрідка читала, звісно, кілька книг навіть були моїми найулюбленішими, але все одно це було не моє. Концепція магії мене вибішувала. Але «Хоббіт» пробив дамбу, і я упиваюся цим новим світом, впитую його в себе. За роки одержимості Раммштайн я скучила за чимось новим, непізнаним.
Персональна подія року: зведення цільної біографії короля Трандуїла, як я насолоджувалася складанням цього пазлу із пазлинок, розкиданих по всьому написаному й відзнятому всесвіті LOTR.
Виконавець року: Bear McCreary, який написав саундтрек «Фундації».
Пісня року: про пісні я писала в підсумку року Spotify. Головна пісня року, яка перевернула мій світ – це “Misty Mountains” з «Хоббіту».
Традиція року: вечір із книжкою, повне занурення в інший світ.
Настрій року: відстороненість від зовнішнього, глибоке занурення в себе.
Розчарування року: навколишній світ.
Річ року: мабуть, тут варто назвати ноутбук, через який я читаю і дивлюся – він є медіумом для світів у моїй голові.
Людина року: Лі Пейс, який створив Трандуїла й Імператорів Клеонів.
Питання року: коли вже буде хоч якесь припинення вогню?
Погода року: холодний рік. Сніг у травні, осіння прохолода в серпні. Проте м’яка зима.
Колір року: фіолетовий, бузковий. З ним пов’язані кілька найкращих книг.
Період доби: пізній вечір. Тихо, темно, ніщо не відволікає, і можна читати глибоко за північ… А потім на роботі обдумувати прочитане в мозку, який задурманений від недосипу.
Книга року: LOTR і «Хоббіт» Толкіна, однозначно, є фундаментом цього року. Багато книжкових серій принесли насолоду… часто насолоду змішану зі стражданням. Боже, ці глибокі переживання, від яких болить серце, це дар і прокляття – сприймати все так гостро. Шість книг про принців у світі фіолетового магічного каменю; історія про проклятого імператора, який повинен знищити свою імперію; бурхливі 1920-ті з магією, яка затягнула британського віконта; брати-принци феї, які правлять анексованою феями Британією – Боже, ці брати реально полонили моє серце, у грудні вийшла остання книга, і я ніяк не можу оговтатися, кінцівка виявилася зовсім не тим, що очікувалося на початку серії, хоча пророцтво коронного принца Радіана, що брат-полукровка Діфрі переможе їх усіх, в точності здійснилося… але коли на останній сторінці Діфрі зустрівся з сином брата, названим на його честь… Боже, читаєш і плачеш.
Одяг року: джинси, літо було таким холодним, що навіть літом доводилося носити їх.
Подарунок року: подарований собі відпочинок.
Кафе року: ресторан зятя, однозначно.